logo-image
State aid to companies affected by the pandemics in Ukraine
Author: Olena Gadomska
Source: zn.ua, 06 Juny 2021

У березні цього року почали діяти розроблені Антимонопольним комітетом України правила надання державної допомоги на подолання наслідків COVID-19. А вже у квітні комітет спростив процедуру надання такої допомоги, тимчасово звільнивши органи влади від обов’язку повідомляти про нову державну допомогу. Чи є звільнення повною індульгенцією від правил надання державної допомоги та на які нюанси слід звернути увагу бізнесу і державним органам?

Правила передачі державного ресурсу

З 2017 року в Україні діє закон про державну допомогу. Передача органами влади державного ресурсу компаніям будь-якої форми власності або підтримка окремої діяльності не має відбуватися без виконання положень цього закону.

 

Для того щоб компанія могла «законно» отримати субсидії, гарантії, пільги або будь-яку іншу форму підтримки з державного або місцевого бюджету, ініціатор підтримки — загальнодержавні або місцеві органи влади — на півдорозі до надання бюджетної підтримки компаніям повинен завітати до АМКУ із повідомленням про нову державну допомогу. Все це робиться органом влади-надавачем у певні строки та за встановленою формою.

Тільки після прийняття комітетом позитивного рішення щодо державної підтримки надавач допомоги має право передати бюджетні гроші або «простити» компаніям сплату державних податків і зборів. Звісно, з кожного правила є винятки, і про один із них — нижче у цій статті.

У законі про державну допомогу бізнес не знайде для себе прописаних кроків до отримання якоїсь певної форми бюджетного ресурсу. Такі порядки і процедури описано в конкретній нормативці певної сфери регулювання.

Єдине, що говорить закон, — це що компанія повинна подати органу влади, який ініціює або розпоряджається бюджетними коштами, інформацію про свою діяльність, про державну допомогу, отриману за останніх п’ять років, а також інформацію про незначну допомогу у розмірі до 200 тис. євро, що була одержана за останні три роки. Вся ця інформація подається за формою надавача та як мінімум має дублювати зміст повідомлення про нову державну допомогу, форму якого затверджено АМКУ.

Для демонстрації серйозності процедури оцінки державних заходів і неможливості випадково її обійти, закон про державну допомогу наділяє Антимонопольний комітет повноваженнями щодо повернення шкідливої для конкуренції державної допомоги. Тобто якщо компанія отримала бюджетні інвестиції за постановою уряду, рішенням органу влади або іншим актом, проєкти яких надавач не показав комітету, то така компанія завдяки «старанням» надавача ризикує протягом найближчих десять років отримати рішення АМКУ про повернення державної допомоги.

Закон та АМКУ — це такі собі запобіжники нерозумного, недоцільного використання органами влади ресурсів з державного, місцевих бюджетів, а також спотворення конкуренції. Сам закон є рамковим, але передбачає розробку цілої низки підзаконних актів для його виконання.

Одним із таких актів є «карантинна» постанова, яку АМКУ розробив і використовує для прийняття рішення після оцінки проєктів актів органів влади, що передбачають надання постраждалим через COVID-19 компаніям бюджетних субсидій, гарантій виконання кредитних зобов’язань, податкових пільг та інших форм підтримки за рахунок бюджетів усіх рівнів.

Допомога бізнесу під час пандемії COVID-19

Види допомоги та умови її допустимості прописано у березневій постанові Кабінету міністрів України №200, серед них:

  • допомога до 400 тис. євро на одну компанію;
  • інвестиційна допомога для виробництва товарів, пов’язаних із лікуванням і профілактикою COVID-19;
  • допомога по частковому безробіттю.

У рамках дозволеної державної опіки також можливе надання компаніям бюджетних гарантій за індивідуальними кредитами та компенсацій за процентними ставками за кредитами, а також відстрочки сплати податків або внеску на соціальне забезпечення.

Умови передачі державного ресурсу компаніям за кожним видом «карантинної» допомоги прописані у цій же постанові та мають обмеження за категорією отримувачів, розміром і формою допомоги, статями витрат, на покриття яких вона спрямовується, розподілом витрат держави та компанії на певний проєкт, строком і деякими іншими параметрами.

Універсальною підставою для отримання кожного виду допомоги на подолання наслідківCOVID-19 є умова про скрутне становище потенційного отримувача допомоги саме через карантин і простій у роботі, який він спричинив.

Постанова відносить до «скрутного становища» щонайменше стан компанії, яка через карантин втратила більш як половину статутного капіталу або пішла у процедуру банкрутства, або стан компанії, яка ще не вийшла з попереднього «скрутного становища» і продовжує виконувати умови користування допомогою держави на відновлення платоспроможності та/або реструктуризацію. Постанова №200 також називає компаніями у скрутному становищі компанії з перевищенням у більш як 7,5 разу їхньою балансовою заборгованістю власного капіталу та з коефіцієнтом покриття процентів за EBITDA, нижчим за одиницю.

Допомогу не можуть отримати компанії, які на кінець грудня 2019-го вже були у скрутному становищі. Це правило не стосується малих і середніх компаній, які можуть претендувати на «карантинну» допомогу навіть у скрутному становищі, крім випадків, коли вони є учасниками процедури банкрутства та отримувачами допомоги на відновлення платоспроможності та реструктуризацію.

Компанії загалом можуть отримати вказані у постанові види допомоги протягом періоду дії карантину, але не пізніше як через шість місяців після його скасування.

Наведу тут для прикладу короткий опис умов отримання окремо взятої допомоги за постановою Кабміну №200.

Компанії з ознаками скрутного становища можуть отримати, зокрема, інвестиційну допомогу для виробництва товарів, потрібних для боротьби з COVID-19.

АМКУ не заперечуватиме проти надання такого виду допомоги, якщо надавачі виконають умови її надання (допустимості).

Одна з умов допустимості для цього виду допомоги передбачає, що державні субсидії або податкові пільги тощо є підтримкою виробництва саме лікарських засобів, у тому числі вакцин, медичних приладів та обладнання (вентиляторів, захисного одягу та обладнання, а також засобів діагностики), дезінфікуючих засобів, або задіяння нових виробничих потужностей для виробництва цього всього.

Інша умова допустимості: максимальний розмір державного інвестування не може перевищувати 80% витрат на виробництво товарів на боротьбу з COVID-19.

Для надання державних гарантій за кредитами компаній і компенсації відсотків за ними органи влади мають вичитати прописані в окремих пунктах «карантинної» постанови нюанси їх надання. Серед основного — бюджетні гарантії виконання компаніями кредитних зобов’язань не є безоплатною допомогою, тому компаніям доведеться платити державі за користування гарантіями за наростаючим принципом: із збільшенням строку дії гарантованого кредиту зростає плата за користування бюджетною гарантією. Строк дії гарантії обмежений до шести років, і гарантія не може покривати більш як 80% інвестиційного кредиту та/або кредиту на поповнення обігових коштів.

Державна турбота, що проявляється у можливості бізнесу отримати кредити в банках за низькими процентними ставками, також має відповідати умовам постанови №200 або умовам іншої постанови про надання фінансової державної підтримки суб’єктам малого та середнього підприємництва за січень 2020 року №28.

Тож, аби претендувати на «карантинну» допомогу, окрім слідування вимогам постанови №200, потрібно пройтися по супутніх профільних актах і виконати всі умови разом.

«Спрощена» процедура надання «карантинної» допомоги

Із загального правила про обов’язкову подачу органами влади повідомлення про нову державну допомогу до надання держресурсу компаніям є винятки. Закон про державну допомогу містить низку положень, які дозволяють органам влади не подавати до АМК повідомлення про нову державну допомогу. Серед них є можливість комітету звільняти надавачів від обов’язку повідомлення державної допомоги.

Скориставшись визначеними законом повноваженнями, АМКУ 29 квітня 2021 року прийняв розпорядження про звільнення надавачів державної допомоги від обов’язку повідомляти про державну допомогу, що спрямована на боротьбу з COVID-19. Але з умовами.

Антимонопольний комітет пояснив, що «неповідомлення про нову державну допомогу» можливе, якщо умови її надання відповідають критеріям оцінки допустимості державної допомоги, затвердженим вищезгаданою постановою Кабміну №200.

Щоб скористатися «неповідомленням» кожного виду державної допомоги за «карантинною» постановою до АМКУ, органи влади повинні від початку написати проєкт акта так, щоб він уже враховував нюанси законодавства про державну допомогу.

АМКУ не матиме питань до акта про державну підтримку, і, відповідно, ризики для її отримувачів повернути державну допомогу є мінімальними, якщо положення проєтів актів про державну підтримку на боротьбу з COVID-19 узгоджені з умовами «карантинної» постанови. Якщо умов, викладених у постанові №200, не дотримано, і надавачем державної допомоги не було подано повідомлення до комітету, допомога може сприйматися АМКУ як незаконна.

Звільнення від повідомлення про державну допомогу є тимчасовим і діятиме доти, доки діятиме «карантинна» постанова, — ще протягом шести місяців з дати скасування карантину.

Для бізнесу, який чекає допомоги «тут і зараз», такі спрощення процедури надання компаніям державних ресурсів значно пришвидшать доступ до допомоги. Однак спрощення не скасовує необхідності дотримуватися органами владами умов витрачання бюджетів усіх рівнів на боротьбу з наслідками пандемії COVID-19.

Отже, державна підтримка на відновлення роботи компаній і для компенсації збитків через COVID-19, попри впроваджені АМКУ спрощення процедури надання компаніям бюджетних ресурсів, залишається у межах правил її надання, що забезпечують державну опіку та баланс конкуренції навіть у складні часи пандемії та зовсім не є індульгенцією від порушення правил надання державної допомоги.

This site uses cookies to offer you better browsing experience.
READ MORE