Наприкінці жовтня 2022 року українське трудове законодавство доповнилось ще одним Законом 2622-ІХ (далі - «Закон»), який покликаний вдосконалити регулювання у сфері безробіття. Закон пропонує роботодавцям певні компенсації, які мають заохотити їх працевлаштовувати безробітних осіб. Саме про такі компенсації, їх розміри та кому можуть виплачуватись розкажемо далі.
Компенсація ЄСВ
Закон гарантує компенсацію компаніям витрат на ЄСВ за окремих працівників у різних розмірах та різної тривалості залежно від категорії осіб, яких наймає роботодавець. Ми намагались відобразити це у таблиці для більш структурованого сприйняття.
Категорія працівників |
Строк працевлаштування у роботодавця |
Розмір компенсації |
Тривалість виплати компенсації |
· зареєстровані безробітні понад 1 місяць, які утримують дитину віком до 6 років · діти-сироти · особи, яким до настання пенсії залишилось 10 і менше років тощо |
не менше ніж 2 роки |
фактичні витрати на ЄСВ, але не більше подвійного розміру мінімального страхового внеску (наразі - 2 948 гривень) |
12 місяців |
зареєстрований безробітний понад 6 місяців |
не менше ніж 2 роки |
фактичні витрати на ЄСВ, але не більше подвійного розміру мінімального страхового внеску (наразі - 2 948 гривень) |
12 місяців |
зареєстрований безробітний без обмеження по строку |
не менше ніж 2 роки на нові робочі місця у суб'єкта малого підприємництва |
фактичні витрати на ЄСВ без обмеження по розміру |
12 місяців |
· зареєстрований безробітний понад 1 місяць, якому до настання права на пенсію за віком залишилося не більше 5 років · особа з інвалідністю, яка не досягла пенсійного віку тощо |
не менше ніж 1 рік |
50 відсотків фактичних витрат на оплату праці, але не більше розміру мінімальної заробітної плати (наразі - 6 700 гривень) |
6 місяців |
Також окремо слід звернути увагу на новелу Закону, яка передбачає можливість компенсації 50% суми нарахованого ЄСВ за відповідну особу за одночасного дотримання наступних умов:
роботодавець протягом 12 календарних місяців забезпечував створення нових робочих місць, працевлаштовував на них працівників
упродовж цього періоду щомісяця виплачував їм заробітну плату в розмірі не менше ніж три мінімальні заробітні плати (наразі - 20 100 гривень) за кожну особу
протягом наступних 12 календарних місяців зберігає рівень заробітної плати на тому ж рівні щомісяця (не менше ніж 20 100 гривень)
чисельність працівників та/або фонду оплати праці не зменшувалась
Це положення Закону поширюється на усіх працівників, а не лише на зареєстрованих безробітних. Попри це, такі компенсації покриваються коштами з бюджету Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, тож, ймовірно, положення стосується все ж створення робочих місць та працевлаштування на них виключно безробітних осіб.
Виняток з правила
Водночас нововведенні Законом компенсаційні гарантії не є абсолютними, а роботодавець зобов'язаний повернути суму виплачених коштів до бюджету у разі, якщо до закінчення встановленого строку збереження гарантій зайнятості, працівника, за якого виплачувалась компенсація, було звільнено за угодою сторін або у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці (в тому числі у зв'язку із ліквідацією, реорганізацією, банкрутством або перепрофілюванням підприємства, скороченням чисельності або штату працівників).
Однак, вимога щодо повернення компенсаційних виплат до бюджету не поширюється, коли на робоче місце такого звільненого працівника працевлаштували іншого зареєстрованого безробітного до закінчення встановленого строку збереження гарантій зайнятості.
Загальні обмеження
Закон також встановлює загальне обмеження на максимальну суму усіх компенсацій за будь-якими напрямами державної підтримки та допомоги у розмірі не більше 200 тисяч євро за будь-який трирічний період.
Такі компенсації (державна допомога) не надаються у наступних випадках:
компанія має заборгованість зі сплати ЄСВ, заробітної плати або перед державним чи місцевим бюджетом понад 6 місяців
компанія визнана банкрутом або стосовно неї порушено справу про банкрутство, або відкрито ліквідаційну процедуру
компанія визнає свою неспроможність своєчасно виконувати зобов'язання перед кредиторами через незадовільний стан фінансово-господарської діяльності.