Нещодавно переглянув фільм "Мільярд". "Крутий" бізнесмен, якого грає В.Машков, засновник та основний двигун великого бізнесу, переслідуючи інтерес обдурити родичів, оформив всі права на цей бізнес на партнера, який був від нього в повній залежності. Все йшло добре, але партнер… неочікувано помер. У померлого є донька, яка і викинула засновника бізнесу в прямому сенсі з офісу та бізнесу - формально все повинно належати їй як спадкоємиці. Але є документ, який надає можливість реальному власнику повернути собі все. Зберігається в неприступному сейфі… Ну і починаються далі фантастичні події, які, звісно, закінчуються добре.
А ось вищезазначене - сувора правда життя, яка закінчується суворо. Зустрічаюся з таким історіями щодня. Ми живемо в такий час, коли бізнес-структури в силу природніх причин повинні перейти від засновників до наступного покоління власників. Повинні, але часто в українських реаліях ці структури розтягуються між менеджерами, колишніми дружинами, усілякими авантюристами і таке інше. Мало що залишається для родичів та дітей.
Причина проста: повна відсутність уявлення про те, що юридичні питання особистого та сімейного життя мають велике значення як для бізнесу, так і для членів родини. Нижче ми розкажемо про основні моменти, які мають бути враховані кожним учасником бізнес-процесів.
Наголосимо, що мова йде не тільки про власників великих статків. Ті ж самі проблеми відносяться і до середнього, і малого бізнесу, і менеджерів різного рівня навіть в більшій ступені. Погодьтеся, втратити одну з п'яти зарубіжних вілл ніщо у порівнянні з втратою єдиного будинку під Києвом. Отже, почнемо.
Відповідно до положень ст.60 Сімейного Кодексу України майно, набуте у шлюбі, є спільною сумісною власністю подружжя. Практично це означає, що бізнесмен, який перебуває у шлюбі, придбавши який-небудь пакет акцій або частку в ТОВ, автоматично робить свою дружину співвласником цього пакета (частки).
Більше того, розпорядження придбаними корпоративними правами має здійснюватися за згодою дружини. За відсутності шлюбного договору та наявності хоча б найменших розбіжностей в сім'ї, в бізнесі виникають питання, вирішення яких можливі найчастіше тільки після довготривалої судової тяганини, яка, в свою чергу, виснажує всіх учасників.
Це пов'язано з тим, що будь-які «універсальні» правила щодо подружжя, яке має значні розбіжності в доходах, стартових умовах при вступі в шлюб, видах діяльності, містять в собі передумови для можливих майнових конфліктів в разі вирішення питання про розподіл спільного майна.
У законодавстві давно передбачено механізм, що дозволяє подружжю досить гнучко врегулювати ці та інші майнові питання, як до вступу в шлюб, так і під час перебування в ньому - шлюбний договір. Аналіз судової практики свідчить про те, що суди при вирішенні спорів між подружжям досить серйозно ставляться до юридичної сили таких документів і неохоче втручаються у відносини, узгоджені сторонами в них.
При складанні шлюбного договору необхідно досить якісно опрацювати формулювання, щоб зміни складу і вартості майна, які неминуче відбудуться в майбутньому, охоплювалися умовами договору і відповідали суті первинних домовленостей сторін.
В протилежному випадку, сторонам доведеться вносити зміни в договір відповідно до змін фактичних обставин. Шлюбний договір, крім усього іншого, може бути вельми корисний для подружжя, що займається бізнесом, через те, що їм може бути встановлена особиста приватна власність на майно, яке за замовчуванням вважалося б спільною сумісною власністю і на яке могло бути звернено стягнення за особистими боргами підприємця.
Рекомендація: шлюбний договір є обов'язковим для людей, пов'язаних з бізнесом. Зверніть увагу - шлюбний договір можна укласти як до шлюбу, так і під час проживання в шлюбі - в будь-який момент.
Є у нас в законодавстві таке поняття "чоловік і жінка, які не перебувають у шлюбі і проживають однією сім'єю" (ст.74 СКУ). Для таких людей майнові питання регулюються так само, як і для людей, які перебували в шлюбі - все придбане є спільною сумісною власністю.
Для скептиків наводжу конкретну справу. Іноземний бізнесмен періодично приїжджав в Україну і набував тут об'єкти нерухомості. Зустрічався з однією жінкою, разом проживали в готелях. Тільки це він думав, що зустрічався. А вона вважала, що вони проживають однією сім'єю і вирішила в судовому порядку отримати половину об'єктів нерухомості. В суді співробітники готелів засвідчили, що жили разом… Ось посилання на справу - № 522/250449/16-ц, провадження № 61-11607св18.
Рекомендація: укладати договір, аналогічний шлюбному - закон прямо це дозволяє. Його навіть простіше укласти.
Як показує практика, далеко не завжди члени сім'ї бізнесмена проінформовані про те, хто є його адвокатом. У разі появи інформації про те, що громадянин затриманий співробітниками правоохоронних органів, виникає питання про те, до якого адвоката звертатися. Ідеальний випадок - коли у бізнесмена вже є договір з адвокатом, рідні знають контакти цього адвоката і останній негайно виїжджає до свого клієнта - в житті зустрічається дуже рідко. Найчастіше зустрічаються такі варіанти - або члени сім'ї взагалі не проінформовані про наявність такого адвоката, або взагалі не існує відповідного договору. Поки це все буде зроблено, час спливає, а захист ще не працює.
Рекомендація: знайти адвоката заздалегідь, укласти з ним договір (багато адвокатів навіть не беруть аванс) і повідомити членів сім'ї про наявність такого договору та координати адвоката.
Основна проблема - необізнаність членів сім'ї бізнесмена про цей самий бізнес. Іноді така необізнаність є результатом свідомої політики бізнесмена (захист сім'ї від "грубих реалій" бізнес-процесів, прагнення приховати від дружини реальний розмір своїх активів і т.д.). Іноді це просто недбалість, результат політики "ще встигну". Все добре, поки все йде добре. Однак в разі тимчасової відсутності бізнесмена (хвороба, той же арешт) найчастіше члени сім'ї не знають, хто, в якому розмірі і на яких умовах міг би надати фінансову допомогу для оплати, наприклад, медичних процедур або послуг адвокатів.
Ці ж інформаційні проблеми переростають в юридичні в разі смерті бізнесмена. По-перше, спадкоємці в переважній більшості випадків навіть не знають, на що вони можуть претендувати. По-друге, навіть якщо обсяг спадкової маси визначено, виникає питання збереження та управління цим майном. Як відомо, термін прийняття спадщини за законом - шість місяців (ст.1270 ЦКУ). Законодавство в найзагальніших рисах визначає долю корпоративних прав померлого (пакети акцій, частки в ТОВ), хоча і тут все не просто. Якщо правовий режим акцій як рухомого майна (речі) чітко закріплений в ст.177 ЦКУ, то розуміння правової природи участі в ТОВ як корпоративного права і як особистого немайнового права, досі іноді викликає на практиці різночитання. Судова практика свідчить про відсутність стовідсотково єдиної правової позиції.
Але крім питання "Що дістанеться спадкоємцям через півроку?" виникає питання управління корпорацією протягом півроку. Зрозуміло, що спадкоємці не можуть претендувати на отримання права голосу на загальних зборах акціонерів до моменту вступу в спадок і оформлення права власності на ці акції на конкретних спадкоємців. Але не існує і ніяких законодавчо встановлених правових механізмів по контролю за тим, як розвиваються справи в корпорації в цей піврічний період. Статті 1286-1288 ЦКУ про можливості призначення виконавців заповіту практично не працюють: і в силу неготовність родичів померлого до ефективного контролю за діяльністю корпорації, і в силу відсутності реальних правових механізмів притягнення до відповідальності осіб, які допустили суттєве зменшення реальної вартості успадкованої частки в корпорації внаслідок проведення певних операцій.
Таким чином, у випадку смерті бізнесмена практично ситуація виглядає таким чином, що протягом всього терміну відкриття спадщини і здійснення процедур щодо вступу в спадок, корпоративні права бізнесмена, по-перше, "не працюють", а по-друге, питання збереження вартості цих корпоративних прав віддаються на відкуп іншим учасникам корпорації.
Наступний аспект - дружина і діти бізнесмена стають спадкоємцями цього бізнесмена, таким чином його партнери повинні бути готовими до того, що в разі смерті бізнесмена вони будуть або вести бізнес з такими спадкоємцями, або повинні будуть домовлятися зі спадкоємцями про викуп їх частки.
Рекомендація - обов'язково заповіт: що і кому дістанеться, щоб діти в прямому сенсі слова не билися в процесі фізичного розділу "Бентлі". Паралельно - врегулювання питань переходу часток / акцій у спадок в статутах і корпоративних договорах.
Розглядаючи питання інтересів сім'ї бізнесмена, слід врахувати, що зважаючи на значну ділову активність останнього, спадкоємцям доведеться вирішувати комплекс питань, пов'язаних не тільки зі вступом у спадщину (і набуття деяких активів), але і з його особистими зобов'язаннями. При цьому спадкоємцям необхідно інформаційно і організаційно бути готовими прийняти зважені рішення щодо прийняття спадщини, обтяженого зобов'язаннями бізнесмена. Адже навіть обізнаність про загальний принцип "права успадковуються в комплексі із зобов'язаннями" не завжди дозволяє прийняти розумне рішення щодо прийняття спадщини.
Так, спадкоємцям необхідно пам'ятати, що хоча Цивільний Кодекс нічого не говорить про спадкування зобов'язань, пов'язаних з податками, інший кодекс - Податковий, однозначно фіксує, що виконання грошових зобов'язань та / або погашення податкового боргу фізичної особи у разі його смерті або оголошення судом померлим, здійснюється його спадкоємцями, які прийняли спадщину (крім держави) в межах вартості майна, успадкованого і пропорційно частці у спадщині на дату її відкриття. Претензії до спадкоємців пред'являються контролюючими органами в порядку, встановленому цивільним законодавством України для пред'явлення претензій кредиторами спадкодавця. Після закінчення строку прийняття спадщини всі борги померлого стають боргами його спадкоємців.
Слід враховувати не тільки "прямі" борги спадкодавця, але можливі похідні зобов'язання, наприклад, зобов'язання за порукою. І якщо за звичайною порукою поки існує судова практика, яка стверджує, що зобов'язання поручителя є особистими і припиняються зі смертю особи, то за іпотечними зобов'язаннями, перехід права на предмет іпотеки до спадкоємців не припиняє іпотеку.
Останнім часом в законотворчості досить чітко простежується "тренд" на посилення гарантій кредиторів, в першу чергу, банків. Новели законодавства торкнулися і правового статусу спадкоємців кредиторів, яким з ще більшою обережністю необхідно підходити до питання прийняття спадщини. Так, Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування", який набув чинності 04.02.2019, зробив більш доступною інформацію про спадкоємців, які прийняли спадщину, а також передав їм додаткові обов'язки перед кредиторами.
Необхідно відзначити, що іноді прийняття спадщини, навіть "невигідної" - єдиний спосіб для спадкоємців захистити свої права і інтереси, отримавши в порядку універсального правонаступництва комплекс прав спадкодавця.
Рекомендація: на жаль, загальних немає. Перед кожними великим кредитом та порукою потрібно проконсультуватися з кваліфікованим юристом.