logo-image
Що таке золоті паспорти і чи потрібні вони Україні
Автор: Олексій Хомяков
Джерело: Новое время. – 15 листопада 2019 року
Завантажити

Український бюджет може значно виграти від впровадження програм резидентності і громадянства через інвестиції

В багатьох країнах світу існують програми отримання громадянства іноземцями за умови інвестування в економіку цих країн. Мета подібних програм — залучення прямих іноземних інвестицій та запровадження інфраструктурних реформ. 

З точки зору іноземців, подібні програми дають можливість подорожувати без необхідності отримання віз, отримувати більш високі пасивні доходи (відсотки від державних облігацій, депозитні програми, дохід від оренди нерухомості), змінити місце проживання та багато інших переваг.

В основному учасників подібних програм найбільше приваблює можливість вільно пересуватись світом без кордонів та візових перешкод. Саме тому програми резидентності та громадянства через інвестиції називають отриманням «золотого паспорту» (у випадку громадянства) чи «золотої візи» (у випадку резидентності).

Отримання резидентності дає можливість в основному вільно перетинати кордон з країною на необмежений строк (на відміну від стандартних умов, коли іноземець має право перебувати на території тієї чи іншої країни протягом 90 днів), вільно інвестувати в країну резидентності, відкривати банківські рахунки чи працювати без необхідності отримання дозволів на працевлаштування чи інших подібних обмежень.

Золотий паспорт надає значно ширше коло можливостей та прав іноземцям, які беруть участь у подібних програмах громадянства через інвестиції. Це, наприклад, право голосування, право бути обраним до органів державної влади, отримувати безоплатно медичні та освітні послуги. Дуже часто передумовою отримання громадянства є отримання резидентності, що створює певні складнощі для інвесторів.

Як не дивно, але не тільки порівняно небагаті острівні країни (Гренада, Вануату, Домініканська республіка тощо) запровадили та використовують програми резидентності та громадянства через інвестиції. Європейські країни, такі як Португалія, Кіпр, Мальта, Болгарія, Угорщина теж запровадили подібні механізми. 

Що дають подібні програми країнам

Очевидно, що в більшості випадків країни через залучення інвестиційних коштів іноземців отримують додаткові кошти у бюджет. Умови отримання громадянства чи резидентності є різними. Серед найбільш розповсюджених:

1. Інвестування у нерухомість в країні - Кіпр, Португалія.

2. Поповнення цільових державних фондів — Молдова, Чорногорія.

3. Купівля боргових інструментів емітованих державою (облігації, казначейські векселі тощо) — Угорщина.

4. Інвестування у бізнес (до статутних капіталів підприємств) — Великобританія.

Найбільш поширеними методами, якими користуються іноземні інвестори таких програм, є купівля державних боргових інструментів та інвестиції у нерухомість. Подібні програми часто піддаються значній критиці як в експертному середовищі, так і на рівні державних органів. Предметом для занепокоєння є непрозорість, а також ризики того, що програмами можуть скористатись міжнародні злочинці, або кошти, що надходитимуть до країни, могли бути отримані злочинним шляхом. Часто не викликають захоплення подібні програми і серед громадян країн, де започатковані такі програми. Вони стверджують, що такі ініціативи можуть значно підвищувати ціни на нерухомість, а також створювати небезпеку для їхніх робочих місць.

Оцінити економічний ефект від впровадження програм резидентності та громадянства через інвестиції доволі важко. На рівні країн, що запровадили подібні програми, не створено постійного статистичного моніторингу.

 
 

Однак за даними дослідження Європарламенту лише в 2017 р. такі програми принесли 5 млрд євро Ірландії, 6 млрд євро — Мальті, 480 млн євро — Кіпру. Додатково ці програми матимуть позитивний вплив також на податкові надходження, адже частина пасивних доходів оподатковуватиметься в країнах їхнього походження.

Також при відвідуванні країн інвесторами-учасниками програм відбувається споживання товарів, послуг, що призводить до зростання ділової активності в країні та зрештою додаткових податкових надходжень у бюджет. Не слід також забувати і про певний «культурний ефект», адже ділове середовище завдяки потенційному впровадженню програм резидентності та громадянства отримує більше ділових контактів, розширює географію реалізації товарів та послуг, інтегрує відповідні бізнеси у глобальне бізнес-середовище. З огляду на останнє, українським політикам варто задуматись та почати реалізовувати подібні інвестиційні програми, вивчивши світовий досвід та поступово переходити від олігархічно-феодальної моделі ведення бізнесу в Україні.

Попри певні занепокоєння, Україна все ж може значно виграти від впровадження чіткої та прозорої моделі отримання громадянства для іноземців на рівні державної політики з урахуванням можливих тимчасових обмежень в правах (наприклад, права голосування та отримання соціальних виплат) таких громадян. До прикладу, в США діє аналогічна практика надання громадянства після остаточного складення екзамену зі знання англійської мови, історії США тощо. Отже, такі законодавчі ініціативи можуть створити додаткові інвестиційні можливості для української економіки, значний притік іноземців, підвищення зайнятості українського населення на території України.

Проте Україна наразі офіційно не визнає можливості її громадян мати громадянство іншої держави. Водночас багато українців фактично мають паспорти інших держав, та при цьому не відмовились від українського громадянства. Тема подвійного громадянства дуже заполітизована, але насправді питання автоматичного позбавлення громадянства України у випадку отримання паспорту іншої країни є досить дискусійним, як власне і юридична заборона «подвійного громадянства».

Тож, зважаючи на усі можливі вигоди, які може одержати Україна від надання свого громадянства за інвестиції, чи не варто українським політикам відійти від полеміки навколо подвійного, потрійного та більше громадянств і нарешті здійснити економічний прорив для своїх громадян?

Відповіді на ці питання, ми сподіваємось отримати вже найближчими роками, адже створення держави в смартфоні вже розпочалось. За словами міністра цифрової трансформації України Михайла Федоріва, в Україні планується створення й реалізація проекту «Електронне резидентство», що давало б можливість іноземцям дистанційно вести бізнес в Україні за допомогою держави у смартфоні. Тож, чому б Міністерству цифрової трансформації не дорозвинути цю ініціативу й сприяти розробці законодавчих ініціатив щодо створення програми отримання громадянства через інвестиції «золотих паспортів»?