Якби можна було передати цю тему одним реченням, воно б звучало так: "У Кримінальному кодексі України спеціальної норми, яка б передбачала відповідальність учасника публічних закупівель, немає". Але, на жаль, кримінальну відповідальність учасників публічних закупівель одним реченням висловити неможливо.
За даними Мінекономрозвитку за 2018 рік, в електронній системі публічних закупівель усього зареєстровано понад 210 тис. учасників і заявлено 2,730 млн закупівель на передбачувану вартість більш ніж 2,072 трлн грн.
Тож через різноманітність форм закупівель, кількість учасників, використання бюджетних коштів і те, що в Кримінальному кодексі України немає спеціальної статті, яка передбачала б відповідальність учасників публічних закупівель, очевидним є неабиякий інтерес різних правоохоронних органів до зазначеної сфери.
Чинним Кримінальним кодексом України (далі – КК України) чітко визначено, що підставою для кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, що містить склад злочину, передбачений цим Кодексом. Згідно з наведеною нормою кримінального права учасників публічних закупівель можна притягнути до кримінальної відповідальності на підставі більш ніж десяти статей Особливої частини КК України.
То ж, які склади злочинів за чинним КК України можуть стати підставою для притягнення учасника закупівель до кримінальної відповідальності?
Для відповіді на це питання потрібно розуміти, що склад будь-якого злочину має такі чотири обов'язкові елементи:
– суб'єкт,
– суб'єктивна сторона,
– об'єкт та
– об'єктивна сторона.
Наприклад, учасники публічних закупівель, як потенційні суб'єкти злочинів, згідно зі ст. 18 КК Українипідпадають під поняття загального й спеціального суб'єкта злочину, тому жодних особливості в цій частині КК України не передбачено.
Із суб'єктивної сторони потенційно можливі склади злочинів, які може бути інкриміновано учасникам закупівель, характеризуються переважно прямим наміром і корисливим мотивом. Інакше кажучи, у момент учинення злочину учасник закупівель повинен чітко усвідомлювати суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачати його суспільно небезпечні наслідки й бажати незаконного збагачення (як свого, так і третіх осіб) за рахунок учинення протиправних дій.
Загалом, Єдиний державний реєстр судових рішень (далі – ЄДРСР) рясніє судовими рішеннями про притягнення учасників закупівель до кримінальної відповідальності.
Наприклад, за результатом аналізу ЄДРСР очевидно, що правоохоронні органи не мають єдиного механізму кваліфікації правопорушень у сфері публічних закупівель. Так, відповідно до постанови слідчого судді Луцького міскрайонного суду Волинської області від 16.03.2016 р. у справі № 161/3345/16-к те саме діяння учасника закупівель було кваліфіковано за різними статтями КК України – ч. 3 ст. 191 і ч. 2 ст. 361.
Найпоширенішим складом злочину у сфері державних закупівель є передбачений ст. 191 КК України(за ЄДРСР) – привласнення або розтрата чужого майна, яке було ввірено особі або перебувало в її віданні. Так, найгучніша справа НАБУ у сфері державних закупівель останніх років – справа про розкрадання посадовими особами й учасником закупівель – компанією "Трейд Комодіті" державних грошей на купівлю палива для потреб Міноборони, на думку детективів НАБУ, містить саме склад злочину, передбачений ч. 5 ст. 191 КК України.
Непоодинокими є спроби правоохоронців притягти до відповідальності учасників держзакупівель за ст. 192 КК України – "заподіяння значної майнової шкоди шляхом обману або зловживання довірою за відсутності ознак шахрайства", ч. 4 ст. 358 – "використання завідомо підробленого документа", ст. 3641КК України – "зловживання повноваженнями, тобто умисне, з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб використання всупереч інтересам юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми службовою особою такої юридичної особи своїх повноважень, якщо це завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам або інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб". У такому разі учасник закупівель, а саме його посадова особа, буде спеціальним суб'єктом злочину.
Крім того, потенційний склад злочину в діях учасника держзакупівель передбачено й у ст. 361 КК України – "несанкціоноване втручання в роботу електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів), автоматизованих систем, комп'ютерних мереж чи мереж електрозв'язку, що призвело до витоку, втрати, підробки, блокування інформації, спотворення процесу обробки інформації або до порушення встановленого порядку її маршрутизації".
Для відповіді на наше питання потрібно також розуміти, що згідно із Законом України "Про публічні закупівлі" закупівлю можна провести за допомогою однієї з таких процедур: відкриті торги, конкурентний діалог і переговірна процедура. При цьому кожну з них замовник здійснює через електронну систему закупівель.
Виходячи зі сказаного, у разі бажання якось вплинути на результат електронних торгів цілком реальною видається ст. 361 КК України. Найчастіше в діянні учасника торгів, крім складу злочину, передбаченого зазначеною статтею, є й склад злочину, передбачений ст. 191 КК України.
Варто зауважити, що процедурні порушення в закупівлях самі собою не є підставою для розслідування правоохоронними органами. Аналіз публічних закупівель і відповідно відкриття кримінальних справ за фактами порушень законодавства правоохоронці здійснюють на етапі виконання договорів.
Ще один важливий момент, який прямо впливає на можливість притягнення учасників закупівель до відповідальності, полягає в тому, що, оскільки в КК України немає спеціальної норми, яка передбачає відповідальність учасника публічних закупівель, досудове розслідування за фактами можливих кримінальних правопорушень здійснюють детективи Національного антикорупційного бюро, Національна поліція України на підставі п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію", органи Прокуратури, Служба безпеки України, відповідні завдання якої визначено ст. ст. 3, 19 Закону України "Про національну безпеку України" і ст. 2 Закону України "Про Службу безпеки України".
Крім того, у порядку нагляду відповідно до п. 5.3 Порядку взаємодії між органами державної контрольно-ревізійної служби та органами прокуратури, внутрішніх справ і Служби безпеки України, затвердженого наказом Головного КРУ, МВС, СБУ та Генпрокуратури від 19.10.2006 р. № 346/1025/685/53, який зареєстровано в Мін'юсті 25.10.2006 за № 1166/13040, у разі виявлення порушень законодавства ревізією, проведеною не за зверненнями правоохоронних органів, ревізійні матеріали, у яких зафіксовано порушення, що передбачають кримінальну відповідальність або містять ознаки корупційних діянь, передають до правоохоронного органу в повному обсязі в установлені Порядком строки.
Слід зазначити, що згідно з ч. 3 ст. 373 Кримінального процесуального кодексу Україниобвинувальний вирок, як початок для притягнення до відповідальності учасника закупівель, не може ґрунтуватися на припущеннях, і суд його ухвалює лише за умови доведеності під час судового розгляду винуватості особи в учиненні злочину.
Водночас статистика обвинувальних вироків учасників закупівель через тендерну процедуру засвідчує, що більшість цих кримінальних справ до суду просто не доходять – їх закривають на стадії досудового розслідування.
Загалом, з урахуванням незначного відсотка притягнення учасників закупівель до кримінальної відповідальності, можна дійти висновку, що порушення у сфері державних закупівель або практично зовсім зникли, або залишаються безкарними чи ж свідчать про низьку кваліфікацію правоохоронців, які здійснюють досудове розслідування злочинів у цій сфері. У будь-якому разі досудове розслідування цих правопорушень потрібно довірити єдиному державному правоохоронному органу, а чинну редакцію КК України доповнити спеціальною нормою, що передбачає відповідальність учасників закупівель.