Хоча дискусії щодо законопроєкту «Про працю» №2708 дещо вщухли, однак питання реформи трудового законодавства все ж таки залишається надзвичайно актуальним.
Один із доказів цього – нещодавно продемонстрована неспроможність поточного Кодексу законів про працю України ефективно регулювати сучасні явища, як-от, скажімо, віддалена робота.
Окрім цього, очевидно, що «наступник» законопроєкту №2708 буде розроблено на його основі та з використанням його основних ідей. Тому слід розібратися, чому саме документ так активно піддавався критиці.
Звільнення «по-простому»
Одна з головних та найдискусійніших ідей законопроєкту №2708 – абсолютно новий підхід до припинення трудових відносин.
Загальновідомо, що сьогодні звільнення за ініціативи роботодавця можливе лише з підстав, що чітко визначені Кодексом законів про працю України.
Здебільшого звільнити працівника без його згоди практично неможливо, оскільки перелік таких підстав нелегко використовувати у сучасних реаліях.
Законопроєкт №2708 пропонував абсолютно інший підхід: звільнення з ініціативи роботодавця можливе майже завжди та навіть без вагомої причини, проте із завчасним повідомленням працівника або із виплатою йому значної компенсації.
Чим довше працівник перебував у відносинах з конкретним роботодавцем, тим більшим мав бути термін повідомлення або розмір компенсації.
Водночас традиційні підстави для звільнення, як-от, скажімо, скорочення штату або прогул, зникли з проєкту взагалі. Звісно, така потенційна можливість роботодавців «відкупитися» від незручних працівників влаштовувала далеко не всіх.
Письмовий трудовий договір
Хоч як не дивно, однак багатьох у законопроєкті №2708 не влаштовувала умова про обов'язкове укладення письмового трудового договору (тобто у формі окремого документа, а не просто заяви працівника та наказу роботодавця).
Низка роботодавців вважала таку вимогу надто обтяжливою, а перспектива розробляти подібний письмовий документ (навіть на основі обіцяного зразка договору) їх чомусь лякала.
Подібні умови також викликали острах у працівників та профспілок, які розцінювали письмовий трудовий договір як можливість роботодавців «ввести в оману» працівників, які не мали б змоги почитати такий договір разом зі своїм адвокатом.
Надмірна гнучкість
Основна причина критикувати поточний Кодекс законів про працю України – відсутність гнучкості та невідповідність сучасним реаліям.
Однак низка фахівців звинуватила законопроєкт №2708 у тому, що він, навпаки, аж занадто гнучкий, та розроблений переважно на користь роботодавців.
Так, багатьох не влаштували положення про можливість укладення трудового договору з нефіксованим робочим часом, за яким роботодавець не був зобов'язаний постійно давати працівникові робочі завдання та виплачувати зарплату.
Або ж майже необмежена можливість роботодавців укладати строкові трудові договори чи передбачати у трудовому договорі додаткові підстави для звільнення.
Діяльність профспілок
Схоже, законопроєкт №2708 навмисне не торкався питання діяльності профспілок, щоб не посилювати і так надмірно викликану ним напругу.
Проте деякі фахівці справедливо зауважували, що за існуючого законодавства про профспілки та до його зміни новий законопроєкт №2708 не працюватиме.
Скажімо, право роботодавця на необмежене звільнення працівників явно нівелювалося б необхідністю отримувати згоду на таке звільнення у профспілки.
Підсумовуючи, зазначимо, що плюсів та мінусів законопроєкт №2708 має чимало, і кожна із зацікавлених сторін з легкістю могла знайти у ньому підстави для невдоволення.
На жаль, низка таких підстав була лише чорним піаром, а не конструктивною критикою (наприклад, закиди про те, що робочий день тепер у всіх складатиме виключно 12 годин).
Однак зрозуміло, що реформа трудового законодавства все ще необхідна, а тому сподіваємося скоро отримати новий або допрацьований законопроєкт та знову поринути у вир професійних дискусій.
