Жила була в Україні конкуренція. А поряд з нею існував бізнес-інкубатор розміром з державу. І держава все створювала та підтримувала різними дотаціями та субсидіями такі "стартапи з мільярдними оборотами", переважно державної форми власності. І легко було державним стартапам з такою підтримкою конкурувати не лише з українським бізнесом, позбавленим державної любові, але і з іноземним бізнесом.
Робилося все це не то, щоб незаконно і безконтрольно. Але коли зайшла мова про те, щоб порахувати кількість компаній у цьому державному бізнес-інкубаторі, нічого не вийшло.
Державний ресурс в Україні великий, регулярний, безконтрольний і виділяється він особливо не розуміючи загального обсягу виділеного і отримувачів цього, не оцінюючи наслідки державного втручання в економіку і вплив на конкуренцію.
Іншими словами, бізнес-модель цього державного інкубатору була не дуже ефективною. Але навряд когось це турбувало, якби не Угода про асоціацію у 2014. Вона ввела в Україні абсолютно новий механізм захисту конкуренції – систему контролю державної допомоги.
Система боротьби із безконтрольним та недоцільним державним протекціонізмом нам дісталася із вже сформованою прецедентною практикою Європейського Союзу. Так в Україні з серпня 2017 запрацював новий механізм боротьби із гіперболізованою і вибірковою державною турботою.
Першим кроком у боротьбі із державним протекціонізмом стала заборона державної допомоги в Україні. Про це є цілий закон про державну допомогу суб'єктам господарювання. Заборонено по дефолту, якщо інше вам не скаже Антимонопольний комітет як уповноважений орган з питань державної допомоги або не встановлено в законі.
Що саме заборонено?
Економічно необґрунтоване бажання державних органів підтримати підприємства державним ресурсом. Неважлива форма такого ресурсу, і неважлива форма власності підприємства, і не важливі причини цього. Важливі наслідки.
А наслідком виділення з бюджету ресурсу (дотації, гранти, субсидії, і т.д.), або добровільної відмови від них (ненарахування санкцій, списання заборгованості, пільги) буде дисбаланс в економіці, який створює держава.
Дисбаланс проявиться в отриманні прибутку підприємством через допомогу держресурсу, а не за наслідками своєї господарської діяльності. У той час як підприємство, що працює власними силами, таких вигод не отримає.
При цьому, як мінімум з'являється питання про параметри, за якими було вирішено спонсорувати окремі підприємства. Тому наступне логічне питання.
А коли можна?
Коли дозволить АМК або закон.
До серпня 2017 року це виглядало так. Державний орган певної сфери вирішив, наприклад, списати заборгованість з орендної плати якому-небудь ДП “Нафталінвидобування.io”. Розробив проект, прийняв, заборгованість списана, державний чи місцевий бюджет не отримав надходження, які мав би. І чи доцільно було пробачати заборгованість, і чому саме цьому підприємству, і як це вплине на інші підприємства – питання не виникало, вірніше - ніхто не запитував.
А з серпня 2017 запитає АМК.
Тепер, у проміжку від задуму будь-якого державного органу надати державну підтримку до моменту прийняття акта (програми держдопомоги), комітет буде аналізувати і оцінювати такий акт на наявність негативного впливу для конкуренції такої програми.
За наслідками оцінки буде прийнято рішення АМК про те, що програма підтримки не є державною допомогою, відповідно дозволена і з конкуренцією тут все добре. Або ж підтримка набуде статусу державної допомоги і буде дозволена або ні. В результаті – абсолютно не факт, що підприємства, які сьогодні отримують численні дотації з бюджетів всіх рівнів, будуть і далі їх отримувати.
АМК може запитає навіть тоді, коли є законні виключення з під дії правил державної допомоги, але і є скарги конкурентів:
- випадки, які закон із самого початку називає дозволеною державною допомогою. Наприклад, коли відшкодовується шкода особам після надзвичайних ситуацій. Чутливу соціальну функцію держави правила державної допомоги не відміняють;
- незначна державна допомога сукупно отримана одним підприємством за всіма програмами державної підтримки за останні три фінансові роки у еквіваленті до 200 тис. євро;
- державна допомога, що була чинна на 2 серпня 2017 року;
- державна допомога у формі компенсації за послуги загально економічного інтересу;
- державна допомога, надана підприємствам у сфері рибальства і сільськогосподарського виробництва, виробництво зброї для збройних сил і всі інші силові структури;
- діяльність із інвестування в області інфраструктури, але із застосування процедури державних закупівель.
З такими виключеннями не все так просто і однозначно, потрібно у кожному разі читати роз'яснення АМК (щодо природних монополій, інфраструктури, культури, послуг загальноекономічного інтересу, гарантій і тд) і норми ЄС у цих сферах.
Що сьогодні з державною допомогою?
Система діє вже рік.
Повноваження АМК реалізуються і рішення приймаються в основному по місцевим програмам передачі державних ресурсів. Такі програми у переважній більшості залишаються у статусі державної підтримки. Однак, вже є прецедент визнання програми державної підтримки державною допомогою, яка дозволена комітетом.
Щодо глобальних змін, ясно, що за такий проміжок часу їх не відбулося. Дивлячись, для прикладу, за процесом прийняття основного бюджетного закону на 2019, підходи до розподілу державних ресурсів залишилися з минулого життя. Рішення про схвалення програм державної підтримки, що є в проекті закону про державний бюджет 2019, на сайті АМК відсутні.
Припускаю, що відповідальні за проект державного бюджету на 2019 держоргани просто ще не встигли прочитати закон про державну допомогу та статтю 35 Бюджетного кодексу. Ця стаття вимагає від головних розпорядників держресурсу додавати до їх бюджетних запитів копію рішення АМК по проектам програм підтримки.
Фінансовий план життя наступного року, звичайно, важлива річ, та відсутність рішень АМК щодо програм підтримки несе в собі ризики, в першу чергу, для отримувачів держресурсів. До того ж, це ризик тривалістю у десять років після прийняття актів про підтримку. Це саме той строк, протягом якого АМК може вимагати повернення всього отриманого підприємствами до бюджетів, з яких було виділено.
Як буде діяти "згідно з.."?
Загалом нормально діюча система державної допомоги передбачає:
- зміну порядку надання державної допомоги через принципову зміну нормотворчого процесу та системи бюджетного планування. Спочатку отримуємо рішення АМК, потім держорган приймає своє рішення і надає держресурс, а не навпаки. Тут є шанс, що держдопомогу отримають дійсно ті, кому держресурси доцільні. Прозоро і обдумано отримають;
- фіксацію щорічного обсягу наданої державної допомоги через внесення інформації про види, обсяги, її надавачів та отримувачів допомоги до реєстру державної допомоги, та щорічне звітування України перед Європейською Комісією про це. Для держорганів передбачений обов'язок щорічного подання інформації про їхні програми підтримки до комітету;
- функціонування механізму моніторингу АМК належності використання державних ресурсів відповідно до задекларованих державними органами цілей. Це контроль після прийняття рішень про допустимість програм державної допомоги та цільового використання держресурсу. Надали для вирощування хом'ячків, вирощуємо хом'ячків, а не свинок. Для дієвості моніторингу є повноваження АМК щодо відкликання його попередніх рішень;
- механізм стимулювання виконання норм законодавства про державну допомогу через запровадження механізму повернення незаконної державної допомоги до бюджетів, з яких вона була надана. Він вже є на папері. Чекає свого "щасливого" першого випадку.
А бізнесу що від того?
Здавалося б, державні органи – АМК та інші, ділять між собою повноваження, а що до того бізнесу?
А бізнес користується державними пільгами, дотаціями, гарантіями, орендує майно за зниженими орендними ставками, отримує гранти. І начебто ж законно, на підставі нормативних актів.
Залишилося лише перевірити законність тих самих нормативних актів. Бо у разі відсутності в природі (на сайті АМК) рішення комітету про допустимість такої державної допомоги, такі акти є від моменту прийняття незаконними: їх дія припиняється, а все, що за ними надано – повертається до бюджетів. Надане бізнесу, повертає бізнес. А тут ще й норму про нарахування відсотків за користування планують ввести.
А інша частина бізнесу – не користується пільгами, дотаціями, гарантіями, орендує майно за звичайними орендними ставками, бо їм просто "не передбачено нормами". Нормальне запитання буде – чому. Чому державний орган, який може розподіляти державні ресурси, прописав умови програми саме певним підприємствам, як обґрунтував, чи спрогнозував наслідки для інших підприємств, в чому позитив для держави в цілому вкладати гроші в обрані підприємства?
І питання буде не гіпотетичним, як зараз, а реальним зверненням конкурента до АМК із заявою про перевірку інформації про незаконну державну допомогу.
Отже, умови перебування в державному бізнес-інкубаторі змінилися. Масштаби трагедії для тих, хто в ньому нагрів собі місце, поки остаточно не зрозумілі, але сама перспектива змін - це факт. З позитивного: той бізнес, який відчував несправедливість у розподіленні державних благ, отримав механізм для того, щоб закошмарити вгодованих державними дотаціями конкурентів.
