logo-image
Divorce procedure: whether it is necessary to extend the terms of consideration of the application
Author: Talina Kravtsova
Source: mind.ua, 7 March 2023

Війна вносить свої корективи у всі сфери життя. Як адвокат у сімейних справах, за минулий рік я справді відчула збільшення кількості клієнтів із запитом на вирішення сімейних конфліктів та навіть на розірвання шлюбу. Проте офіційні дані «бум розлучень» не підтверджують. Так, за даними Мін'юсту 2021 року було зареєстровано майже 30 000 розлучень, а 2022-го цей офіційний показник сягнув 18 000. При цьому найбільше розлучень у 2022 році зареєстровано у столиці – розірвати стосунки вирішили близько 3000 пар.

Яка процедура розлучення за законодавством? 

Відповідно до чинних правил орган ДРАЦС складає актовий запис про розірвання шлюбу подружжя, яке не має неповнолітніх дітей, після спливу 1 місяця від дня подання подружжям спільної заяви, якщо вона не була відкликана. Шлюб сторін вважається розірваним у день складення відповідного актового запису, на підтвердження чого ДРАЦС видає кожному з подружжя свідоцтво про розірвання шлюбу.

Якщо в подружжя є неповнолітні діти, розірвання шлюбу відбувається в судовому порядку.

У тому разі, коли чоловік та дружина, які мають спільну дитину, ухвалили спільне рішення про розлучення, вони мають право подати до суду спільну заяву про розірвання шлюбу. До заяви додається нотаріально посвідчений договір про визначення місця проживання дитини та участь у її утриманні того з батьків, хто проживатиме окремо. Суд ухвалює рішення про розірвання шлюбу після спливу 1 місяця від дня подання спільної заяви. До закінчення цього строку будь-хто з подружжя може відкликати заяву.

За відсутності спільної згоди один із подружжя звертається до суду з позовною заявою. За законом, така заява розглядається протягом 60 днів з дня відкриття провадження у справі. Важливо, що закон передбачає право суду надати подружжю строк для примирення – до 6 місяців. Провадження у справі на цей час зупиняється.

На практиці суд надає строк для примирення, як правило, за клопотанням однієї зі сторін, якщо для цього є підстави. Наприклад, якщо відсутня згода іншого з подружжя на розірвання шлюбу або коли суддя вбачає, що це може посприяти збереженню сім'ї.

За наслідком розгляду справи в суді ухвалюється рішення про розірвання шлюбу. Звертаю увагу, що шлюб є офіційно розірваним з моменту набрання рішенням суду законної сили. Це відбувається або за 30 днів із моменту ухвалення рішення (якщо не подано апеляційну скаргу), або одразу після перегляду справи апеляційним судом.

Що пропонують змінити у процедурі розірвання шлюбу народні обранці? 

Автори законопроєкту пропонують змінити строк розгляду заяв про розірвання шлюбу з метою надання подружжю додаткового часу, щоб обдумати своє рішення. Документ передбачає внесення змін до Сімейного кодексу України і, як зазначають самі автори, запроваджуються додаткові механізми захисту сім’ї, дитинства, материнства й батьківства.

На думку авторів, законодавчі зміни посприяють зменшенню кількості розпаду сімей, які відбуваються на емоціях, без достатнього обдумування такого серйозного кроку, який до того ж частіше впливає не лише на долю подружньої пари.

Законопроєкт пропонує внесення до Сімейного кодексу України таких змін:

  • збільшення строку розірвання шлюбу органом ДРАЦС до 3 місяців з дня подання заяви;
  • збільшення строку розгляду судом спільної заяви подружжя про розірвання шлюбу до 6 місяців із дня подання заяви.

При цьому, якщо було офіційно зафіксовано вчинення одним із подружжя насильства до іншого з подружжя, строк розгляду заяв як судом, так і ДРАЦСом, відповідно до положень законопроєкту, має становити 1 місяць.

Як вбачається із законопроєкту, внесення змін щодо збільшення строку розгляду позовних заяв про розірвання шлюбу не передбачається.

Отже, якщо законопроєкт буде схвалений парламентом, розгляд позовних заяв про розірвання шлюбу має відбуватися втричі швидше, аніж розгляд спільних заяв.

Варто також зазначити вкрай суттєву різницю між запропонованими документом строками розірвання шлюбу та строком, який передбачений для реєстрації шлюбу.

Так, у мирний час зареєструвати шлюб можна зі спливом 30 днів із дня подання нареченими заяви до ДРАЦСу. У воєнний час реєстрація шлюбу відбувається за максимально спрощеною процедурою і допускається навіть у день подання заяви. На мій погляд, така диспропорція у строках на реєстрацію шлюбу та його розірвання виглядає дещо нелогічно.

То чи варто збільшувати строки розгляду заяв? 

Як показує моя багаторічна практика вирішення сімейних спорів, фактор часу сам по собі не може позитивно вплинути на рішення щодо розірвання шлюбу або збереження сім'ї. Навіть більше – у деяких випадках затягування процесу розлучення, коли для цього немає підстав і всі питання остаточно вирішено, може навпаки поглибити конфліктну ситуацію у сім'ї.

Кожна людина має право на повагу до свого права на шлюб, складовою якого є і право на його розірвання. Ця теза є особливо актуальною для тих випадків, коли чоловік та дружина прийшли до спільного рішення про розірвання шлюбу та врегулювали спірні питання щодо дитини.

При цьому не можу не зауважити, що розірвання шлюбу в судовому порядку досить часто забирає набагато більше часу, аніж це передбачено чинним законодавством. Так, тільки етап відкриття провадження інколи розтягується на місяці, не кажучи вже про розгляд справи по суті.

Це пояснюється завантаженістю судів, великою кількістю справ і нестачею кадрів. Саме тому, переконана, що всі пари, які звернулися до суду чи то з позовом, чи то зі спільною заявою про розірвання шлюбу, мають вдосталь часу, щоб передумати та відкликати заяву, якщо ситуація в сім'ї змінилася на краще.

Оцінюючи положення законопроєкту, не можу не зазначити, що збільшення строків розгляду справ про розірвання шлюбу неминуче призведе до збільшення навантаження органів ДРАЦС та судів, у провадженні яких перебуватимуть відповідні заяви щодо розірвання шлюбу.

Якщо ж говорити про ідею законопроєкту загалом, то запровадження додаткових механізмів для захисту сім'ї, у тому числі і в процедурі розірвання шлюбу, справді є необхідним. Так, доцільне і виправдане з'ясування судом думки кожного з подружжя безпосередньо перед ухваленням рішення про розірвання шлюбу.

Такий підхід був усталеним в судовій практиці, яка існувала раніше. Станом на зараз суди все частіше розглядають справи про розірвання шлюбу досить формально, на підставі заяв представників і без з'ясування реальних намірів сторін.

Нерідко трапляється так, що подружжя звертається до суду для розірвання шлюбу, хоча насправді має зовсім інші мету та наміри, як-от поділ майна, вирішення питань, пов'язаних із дітьми тощо. Такі випадки були й у моїй практиці, та, на щастя, я змогла вчасно з'ясувати, що мета моїх довірителів полягала не в розірванні шлюбу, а у вирішенні майнових питань. Як наслідок – сім'я була збережена, а майнові питання вирішені в передбачений законом спосіб.

Саме тому вкрай важливо до ухвалення рішення про розлучення переконатися в тому, що позивач у справі або обидві сторони бажають саме розірвання шлюбу і юридичного закріплення припинення їхніх шлюбних відносин.

Особливо уважно, на мій погляд, потрібно ставитися до розгляду справ про розірвання шлюбу пар, які прожили у шлюбі понад 10–15 років, мають дітей, майно, довготривалу спільну історію.

Важливо розуміти, що з моменту підписання та подання заяви до суду й до моменту ухвалення судом рішення позиція однієї або обох сторін та їхні наміри можуть змінитися. Саме тому суду слід переконатися, що обставини, викладені в заяві про розірвання шлюбу, є актуальними станом на день винесення рішення. Отримати підтвердження намірів сторін можна шляхом з'ясування їхньої думки в судовому засіданні, взяти участь у якому сторони можуть і по відеоконференції або ж шляхом подання сторонами письмових заяв про підтвердження намірів розірвати шлюб.

Щодо перспектив подальшого розгляду законопроєкту та його прийняття, то, на мою думку, існує досить невелика ймовірність, що він буде ухвалений у його первісній редакції. 

У підсумку зазначу, що при внесенні змін до законодавства, яке регулює порядок розірвання шлюбу, потрібно передусім подбати про вдосконалення чинних процедур саме з погляду з'ясування дійсних намірів сторін. Вважаю неприпустимим застосування формального підходу до розгляду справ та ухвалення рішень про розірвання шлюбу в тих випадках, коли суд не дослідив обставини справи та не переконався в існуванні реальних намірів подружжя щодо розірвання шлюбу.

This site uses cookies to offer you better browsing experience.
READ MORE
Toggle high contrast
Toggle normal contrast
Toggle big fonts
Toggle normal fonts