Впродовж останніх років питання податкових перевірок та їх наслідки залишаються у топ-5 актуальних тем як для представників бізнесу, так і для практикуючих податкові спори правників.
Вказана проблематика набула нової хвилі актуальності у 2021 році, після зняття мораторію на проведення перевірок та оновлення податковою відповідного плану-графіку перевірок.
Тому є вкрай важливим "тримати руку на пульсі" нових позицій Верховного Суду та Великої Палати у спорах з податковими органами.
В статті поділимося нашими спостереженнями та правовими поглядами суддів найвищого судового органу за 2021 рік.
Фіктивність - перелік обставин
Одним із найпоширеніших аргументів податкового органу за результатами перевірки залишається наявність ознак фіктивності господарських операцій. Саме тому, у ході оскарження податкових повідомлень-рішень, платники в більшості випадків зосереджують свою позицію саме на доведенні реальності операцій та формуванні відповідної доказової бази.
Допомогти розібратися у цьому питанні може нещодавня позиція Верховного Суду у справі № 820/11305/15, в рамках якої касаційна інстанція звернула увагу податкової на перелік обставин, які у разі належного підтвердження доказами, можуть свідчити про нереальний характер господарських операцій, а саме:
- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг
- нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності
- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів
- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій
- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку
Вирок як ознака нереальності
Податкові спори часто супроводжуються наявністю кримінальних проведень проти контрагентів платника, а відповідно і документами, які податкова долучає до матеріалів справи на підтвердження нереальності господарських операцій. Одним з таких документів є вирок суду.
На рівні Верховного Суду неодноразово висловлювалась позиція, що сам факт наявності вироку не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого необхідно перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій.
При цьому, наразі в судовій практиці зустрічаються і протилежні позиції, які трактують наявність вироку на користь позиції податкової.
Саме тому не дивно, що у червні минулого року Велика Плата прийняла до розгляду справу № 160/3364/19, яка покликана розтлумачити в тому числі і вказану правову проблему.
Зокрема, постановляючи ухвалу про передачу справи на розгляд Великої Палати, Верховний Суд зазначив про необхідність відступити від висновків ВСУ, викладених у справах № 810/5645/14, 826/3477/13-а, 826/15034/14, про те, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю та господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку, а також що сам факт того, що на момент розгляду справи щодо посадових осіб контрагентів не було винесено вироків, не може спростовувати достовірність їхніх пояснень щодо характеру укладених угод і фактичного здійснення операцій за цими угодами.
Очікуємо, що у 2022 році Велика Палата за результатами розгляду вказаної справи визначиться із правовими підходами до оцінки вироку суду у податкових справах.
Податкова накладна - доказ реального правочину
Ще одна позиція Великої Палати, яка була висловлена минулого року і, на наше переконання, варта уваги платників, наведена у постанові у справі № 910/23097/17 і стосується формування податкового кредиту за правочинами на постачання послуг. Зокрема, Велика Палата вказала, що:
- за загальним правилом, недодержання письмової форми договору (відсутність єдиного документа тощо) не свідчить про недійсність чи неукладеність правочину
- податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, тобто спричиняють правові наслідки
- підставою для виникнення в платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст
- встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум податкового кредиту, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце
За вказаними аргументами Велика Палата резюмує, що податкова накладна, виписана однією стороною в договорі (підрядником) на постачання послуг на користь другої сторони (замовника), може бути доказом правочину з огляду на те, що така поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Наказ на перевірку - можливість оскарження
Тривалий час на рівні касаційного суду існувало два протилежні підходи до оскарження наказу про проведення податкової перевірки.
В одному випадку судді вважали, що оскарження наказу є можливим способом захисту. В іншому, наголошували на те, що таке оскарження є неефективним способом захисту, адже наказ як акт індивідуальної дії вичерпано внаслідок проведення перевірки.
Вказану правову дилему минулого року вирішила Велика Палата за результатами розгляду справа № 816/228/17. Зокрема, позиція колегії зводилась до того, що:
- у разі якщо контролюючий орган був допущений до проведення перевірки на підставі наказу про її проведення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права платника податків, оскільки скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права
- неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.
Судовий збір - продовження строку
В практиці кожного правника, практикуючого податкові спори, напевно, зустрічались ситуації, коли податкові органи при подачі апеляційної чи касаційної скарги просять суд продовжити строк для сплатити судового збору.
Суди довгий час не мали єдиної позицій з цього приводу - деякі колегії відмовляли у продовженні строку, деякі були прихильні до продовження.
Вказана проблематика не залишилась без уваги Великої Палати, яка у постанові по справі № 640/3393/19 чітко вказала, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, невжиття суб'єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду.
Також, у разі пропуску строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів. Відсутність бюджетного фінансування не надає суб'єкту владних повноважень право в будь-який час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.
* * *
Як бачимо минулий рік був плідним на визначні правові позиції як Великої Палати, так і Верховного Суду. При цьому, прогнозуємо, не менш насичений на важливі і безпрецедентні правові позиції у 2022 році, адже на рівні податкових спорів залишається ще чимало неоднозначних питань, які мають значення для платників податків та потребують уваги найвищого судового органу.
