Pretrial investigation: strategy and tactics of effective protection of the client's interests

Досудове розслідування являє собою стадію кримінального провадження, яка починається змоменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудовихрозслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до судуобвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховногохарактеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності. Отже,
Кримінальним процесуальним кодексом України чітко визначено межі цієї стадії, що, з одного боку,і має бути враховано під час формування стратегії й тактики захисту інтересів клієнта в цілому. Дотого ж не варто забувати, що досудове розслідування є лише частиною кримінальногопровадження, і тому має значення для подальшого судового провадження.

Стратегія захисту – це важлива системна модель, що складається з певних модулів (підсистем), єоб'єднувальним механізмом визначеної мети для реалізації всього процесуального потенціалу дійзахисту. Тактика в загальному розумінні – це сукупність прийомів і способів виконання окремих ікомплексних дій із визначеним алгоритмом послідовності, що входять до стратегічного плану і тих,що його безпосередньо завершують.

Захист у кримінальних провадженнях на стадії досудового розслідування можна порівняти з грою ушахи. Саме ця абстрактна стратегічна гра на спеціальній дошці яскраво демонструє аналітичнускладову змагальності протилежних сторін кримінального провадження. В інших аспектах усенабагато складніше, оскільки маємо справу із суто людським фактором – сукупністю основнихсоціальних якостей осіб. Необхідно зосередитись і брати до уваги, що вирішальну роль увизначенні стратегії і тактики захисту відіграє обсяг інформації, яку свідомо надає адвокату клієнт.Іншим важливим моментом є об'єктивність і правдивість такої інформації. При цьому, незважаючина зусилля адвоката переконати клієнта надати повні цілісні, а головне – правдиві дані, на жаль, яксвідчить статистика в цілому та власний багаторічний досвід, дуже складно. Переважна більшістьклієнтів, до того ж найчастіше свідомо, уникає висвітлювати певні аспекти, нехтуючи навітьпростим медичним правилом – кожна хвороба має свій унікальний код. Саме тому важливодокласти зусиль, спрямованих на отримання максимально достовірної інформації від клієнта, якийна певному етапі є, по суті, єдиним джерелом даних, і пояснити останньому подальші можливіризики помилкового обрання стратегії захисту. Саме такий підхід є ефективною запорукою віднаступного звинувачення адвоката, перекладання на нього відповідальності за неочікуваніподальші результати захисту.

Простір прийняття рішення із загальної стратегії захисту має чітко визначені напрями, які можливовизначити таким чином: категорична пара "визнання/невизнання вини", "часткове визнання вини","повне ігнорування", "дистанційне спостерігання", "змішана форма". Безумовно, в основіперелічених моделей центральне місце посідає саме суб'єктивне ставлення особи до вчиненого, аголовне – внутрішнього визнання саме його деліктної природи. Мають значення кількість і видкримінального правопорушення, що інкримінується. Від цього безпосередньо залежить видправоохоронного органу, а отже й специфіка процесуального підходу до здійснення досудовогорозслідування (строки, масштабність слідчих дій, ступінь реалізації процесуальних можливостей уповному обсязі, обсяг наданих даних). Якщо стратегія захисту у кримінальному провадженніпереважно залежить саме від волі клієнта і його особистого ставлення та інших факторів, тотактику захисту має визначати і пропонувати безпосередньо адвокат. Хоча слід зазначити пронепоодинокі випадки, коли клієнт із певних причин починає наполягати на проведенні тих чи іншихдій з боку адвоката.

Іншим пов'язаним критерієм обрання стратегії є саме кількісний склад учасників, оскільки в такомувипадку можливе суттєве ускладнення побудови, оскільки визначені індивідуальні стратегії можутьпротирічити між собою залежно від цілей осіб, яким надається захист. Імовірність отримання такогосценарію розвитку подій значно зростає, коли кожна особа має власного захисника.

Факт наявності або відсутності процесуального статусу у кримінальному провадженнібезпосередньо впливає на обрання тактики захисту. Від цього факту й залежить принциповатактика дій адвоката (захисника). До речі, цілком впевнено можна констатувати: що раніше особаприйме рішення звернутися до адвоката, то більше ефективність і вірогідність виявлення тазапобігання можливим ризикам. Цілком очевидно, що другим центральним носієм даних є сторонаобвинувачення. Без цієї частки даних украй складно обрати й запропонувати найдоцільнішіваріанти стратегії захисту та одночасно роз'яснити можливі передбачувані негативні наслідкизапропонованих варіантів.

Реалізуючи стратегію залежно від описаних обставин, адвокат (захисник) має у своєму арсеналіпевні засоби, які можливо класифікувати на активні й пасивні та визначити таким чином. Доактивних належать: побудова комунікації зі стороною обвинувачення; проведення опитування;надіслання адвокатських запитів; виступи в засобах масової інформації (медіапідтримка); поданняклопотань і скарг; оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чипрокурора під час досудового розслідування.

Комунікація зі стороною обвинувачення являє собою абстрактну модель взаємодії, яка не має чітковизначених форм, навпаки, їй притаманна ситуативність і нестабільність, навіть у випадках, колийдеться про захист прав потерпілого. Зазвичай першу зустріч організовують адвокати (захисники),інколи навіть за прямою вказівкою з боку клієнта. Виходячи з того, що "дослідження" умовногосуперника є взаємним, то практика свідчить про високу ймовірність на погодження такої взаємодії збоку слідчого, прокурора. Залежно від успіхів сторони захисту або обвинувачення така комунікаціяздебільшого переривається.

Під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не забороненізаконом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхіднідля належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема звертатися задвокатськими запитами, проводити опитування осіб за їх згодою. Адвокатський запит є дієвимінструментом отримання відомостей про факти, що надалі можуть бути використані як докази.Наприклад, отримання відомостей від Державної прикордонної служби щодо перетину державногокордону та виконання певних доручень від правоохоронних органів дасть змогу своєчасно виявитипроцесуальний інтерес до особи й пов'язані з цим ризики подальшого ймовірного притягнення докримінальної відповідальності. Можуть стати корисними такі дані й під час доведення та перевіркиреальності заявлених з боку сторони обвинувачення ризиків переховування від органу досудовогорозслідування під час обрання слідчим суддею запобіжного заходу.

Система роботи правоохоронців побудована таким чином, що вони намагаються приховувати фактсвого фокусування якомога довше, вдаючись навіть до маніпуляцій штучного "позбавлення" особипроцесуального статусу підозрюваного. Мова про порушення права на захист, оскільки у слідчогота прокурора є можливість затягувати момент із повідомленням про підозру за "фактовими"справами, незважаючи на те, що фактично зібраних матеріалів уже достатньо. Таким чином,максимально використовують строки досудового розслідування з моменту внесення відомостейпро кримінальне правопорушення до повідомлення про підозру, тим більше, що їх можутьприховано неодноразово продовжувати. Особливо переймаються рівнем побудови власноїконспіративної діяльності детективи Національного антикорупційного бюро України. Окрімневиправданого затягування моменту самого повідомленням про підозру, також виносять незаконніза своєю природою постанови щодо безстрокового закриття доступу до судових рішень в Єдиномудержавному реєстрі та інформування ініціатора про осіб, які ними цікавляться й намагаютьсяотримати доступ.

Медіапідтримка потрібна насамперед для того, щоб привернути увагу значної частини суспільства,посадових осіб, подолати інфантильність правоохоронців, висвітлити факти порушення законів,надати оцінку діяльності або бездіяльності правоохоронців у конкретній справі. Таку підтримкуможе бути розпочато як унаслідок активних дій (адвокат погодив із клієнтом її застосування), так і вразі, коли медіа самі поширюють інформацію виходячи з особливостей проєкту. Формамимедіапідтримки є: телевізійні та YouTube канали , брифінги, прес-конференції, виступи на форумах,публікації в соціальних мережах і друкованих засобах. Зважаючи на той факт, що перелічені матеріали можуть бути додані й використані стороною обвинувачення, необхідно детальноопрацьовувати й погоджувати з клієнтом зміст такого матеріалу. Поширеною інформацією можналегко спричинити негативні наслідки для клієнта, за які доведеться відповідати адвокатові,необхідно також розуміти, що медіаплощина не збирає докази і не підсилює їх, а відіграє рольпотужного рупора для привернення уваги суспільства.

Безсумнівно, що центральним елементом захисту клієнта є процесуальне середовище, отжеподання клопотань і скарг, оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудовогорозслідування чи прокурора під час досудового розслідування зазвичай спрямовані саме надосягнення цієї мети. Доцільність, своєчасність, кількість та необхідність реалізації наведеноговище арсеналу залежить від багатьох факторів. Як приклад слід навести, що подання скарг наповідомлення про підозру неоднозначно сприймають захисники в аспекті їх ефективності тадієвості. Іншим аспектом стримування є статистика щодо їх незадоволення, у поєднанні з якоюбільшість захисників радять клієнтам не використовувати цей спосіб захисту, а детермінованіпроцесуальні порушення утримати від висвітлення саме до стадії судового розгляду. Хоча,зважаючи на рівень професіоналізму сучасних правоохоронців, є яскраві непоодинокі прикладискасування повідомлення про підозру, повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри, щодало змогу позбутися відповідного процесуального статусу.

Пасивна форма, незважаючи на відсутність динамічної ознаки в семантичному аспекті, такожвідіграє важливу роль у здійсненні захисту інтересів клієнта. Ідеться про надання правовоїдопомоги під час реалізації процесуальних можливостей сторони обвинувачення: заходівзабезпечення кримінального провадження, слідчих дій тощо. Узагальнення практики свідчить, щонедооцінювання можливих ризиків, навіть пов'язаних із проведенням допиту особи як свідка, можеспричинити у недалекому майбутньому негативні наслідки процесуального характеру.

Стає зрозумілим необхідність саме комплексного підходу до стратегії і тактики ефективногозахисту інтересів клієнта, при цьому не варто залишати поза увагою й фінансову складову –гонорар, який є формою винагороди адвоката за його здійснення. Взяття до уваги та розрахунокперіоду реалізації стратегії захисту є важливим в аспекті її логічного завершення.