Практика здійснення підприємницької діяльності через юридичні особи вже твердо закріпилася в житті українців.
Засноване одним із подружжя товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) може успішно функціонувати та приносити обом прибуток роками, проте в разі розірвання шлюбу гостро постає питання поділу активу.
І в цьому аспекті постає проблема не лише особистої вигоди кожного з подружжя, але й збереження прибутковості підприємства в процесі його поділу.
Наразі українські суди переповнені справами щодо поділу часток у статутному капіталі ТОВ (далі — корпоративні права) між чоловіком і дружиною. Водночас стверджувати, що кожен із подружжя — власників корпоративних прав — має рівні можливості в судовому захисті свого майнового інтересу, ми не можемо.
На чиєму боці судова практика
За останнє десятиліття практика вирішення судами спорів щодо поділу корпоративних прав звелася до такої позиції:
«Якщо один із подружжя здійснив внесок до статутного капіталу ТОВ коштом спільного майна, в іншого право власності на таке майно трансформується в право вимоги виплати половини вартості внесеного майна або право вимоги половини отриманого доходу від діяльності підприємства».
На практиці цей підхід судів означає, що той, хто не є учасником товариства, має змогу заявити позовні вимоги щодо відшкодування їй/йому частини (за замовчуванням — ½) вартості спільного майна, яке було внесено до статутного капіталу ТОВ, або щодо стягнення з іншого з подружжя (учасника товариства) частини дивідендів, виплачених ТОВ на його користь.
Така ситуація, безумовно, є вигідною для того, хто є учасником товариства. Адже застосування визначених судами способів захисту часто-густо залишає іншого з подружжя «за бортом».
Вартість спільного майна, яке було внесено до статутного капіталу товариства, найчастіше в десятки чи навіть сотні разів менша за його дійсну вартість на стадії поділу майна.
Наприклад, ТОВ засновувалося 10 років тому з внесенням до статутного капіталу товариства 10 тис. грн, а на момент поділу майна активи підприємства можуть коштувати десятки мільйонів гривень.
Отже, сплативши іншому з подружжя ½ вартості внесеного спільного майна, учасник товариства може «відкупитися» мізерною сумою.
Подібна несправедливість для того, хто не є учасником товариства, наявна й у питанні стягнення в разі розлучення ½ виплачених товариством дивідендів.
- По-перше, такі кошти (виплачені дивіденди) мають міститися на банківському рахунку учасника товариства під час розгляду справи судом, що значно зменшує шанси іншого з подружжя на справедливу сатисфакцію.
- По-друге, ні для кого не є секретом, що в умовах українського бізнесу виведення прибутку шляхом виплати дивідендів є винятком, а не усталеною практикою.
Чи відповідає така позиція судів чинному законодавству?
З впевненістю можемо стверджувати, що ні. Чинне законодавство України прямо не регулює питання поділу корпоративних прав.
Проте чинні норми Цивільного кодексу (ст. 190) та Сімейного кодексу (ст. ст. 57, 60, 61) не залишають сумнівів щодо можливості перебування корпоративних прав як майнового права в спільній власності подружжя.
Як і будь-яке інше подільне спільне майно, корпоративні права можуть бути поділені між чоловіком і дружиною в натурі, чого суди вперто не визнають.
Чи є судовий процес настільки безперспективним для того, хто не є учасником товариства?
Звісно, ні. Інший із подружжя, безумовно, має право на отримання у власність його/її частини корпоративних прав у разі їхнього поділу.
Судова практика України містить поодинокі рішення, у яких суди демонструють правильне розуміння природи корпоративних прав і констатують можливість перебування корпоративних прав у спільній власності родини.
З внесенням змін до законодавства щодо реєстрації змін до статуту товариства в межах «корпоративної реформи» той, хто набуде право власності на корпоративні права в порядку їхнього поділу, може стати учасником товариства незалежно від волі інших учасників, що раніше було неможливо.
А отже, у того з подружжя, хто не був учасником товариства, наразі є можливість реального виконання рішення суду щодо набуття у власність частки в статутному капіталі ТОВ у порядку поділу.
Чи не краще домовитися наперед
Ситуація, за якої кожен має шанси на отримання позитивного рішення суду, створює додаткові ризики для обох, про які багато хто не замислюється.
Затяжний судовий процес за умови активних дій сторін може суттєво утруднити діяльність товариства, а в підсумку значно зменшити його справжню вартість на момент винесення рішення суду.
Водночас не важливо, на чию користь буде рішення суду, адже майнових втрат зазнають обидва з подружжя.
Саме тому наполегливо раджу підприємцям подумати про захист своїх активів завчасно й не допустити їхнього знецінення в процесі вирішення спору про поділ спільного майна.
Одним із найефективніших способів такого захисту є укладання шлюбного договору.
У ньому сторони можуть за власним вибором як встановити режим особистої приватної власності для корпоративних прав на користь учасника товариства, так і передбачити чіткий порядок поділу чи обов’язок виплати компенсації одному з них у разі поділу тощо.
З допомогою такого інструменту сім'я має змогу наперед захистити свої майнові інтереси, а активний учасник товариства — своє підприємство від ризику знецінення в процесі його поділу.
