Проведення судових засідань у режимі відеоконференції було досить поширеною практикою в усіх категоріях судових справ задовго до запровадження карантину та пов’язаних з ним обмежень. Як правило, відеоконференції проводились у тих випадках, коли учасники процесу не мали можливості прибути на судове засідання через віддаленість суду від місця їхнього проживання чи перебування. У таких ситуаціях визначався відповідальний за проведення відеоконференції суд, до якого мав прибути учасник справи для участі в судовому засіданні по відеозв’язку.
Реакція на запит
Сьогодні завдання у відеоконференцій суттєво змінилося. В умовах поширення вірусу COVID-19 необхідним є дотримання правил соціальної ізоляції. Відтак, відвідування громадянами судів та проведення судових засідань має бути обмежене.
Законодавець оперативно відреагував на такий запит суспільства та запропонував принципово новий порядок проведення судових засідань у режимі відеоконференції, дозволивши учасникам процесу брати участь у засіданнях, не виходячи з дому.
Відповідні зміни до процесуальних кодексів України було внесено Законом від 30 березня 2020 року (Закон). На його виконання 8 квітня 2020 року Державна судова адміністрація України (ДСА) затвердила Порядок роботи з технічними засобами відеоконференцзв’язку під час судового засідання в адміністративному, цивільному та господарському процесах за участю сторін поза межами приміщення суду. 23 квітня 2020 року ДСА затвердила Порядок у новій редакції, якою серед іншого передбачена можливість участі в судових засіданнях у режимі відеоконференції тих учасників, які не мають електронного цифрового підпису.
Плюс діджиталізація, мінус ідентифікація
Допоки практика застосування нового Порядку не утвердилася, про переваги та недоліки законодавчих змін можна буде судити, лише виходячи з їхніх положень.
Що стосується беззаперечних переваг проведення відеоконференцій поза межами суду, то до них можна віднести, насамперед, забезпечення соціальної ізоляції, безпеки учасників, суддів та працівників апарату суду.
Запровадивши можливість участі в судовому засіданні з власного технічного пристрою, законодавець дозволив не обирати між правом на судовий захист та обов’язком дотримуватись карантину. Тобто учасники судових справ можуть реалізовувати свої процесуальні права, не порушуючи при цьому режим карантину і не наражаючи на небезпеку себе та оточуючих.
Говорячи про переваги, варто зазначити, що впровадження нового порядку проведення відеоконференції свідчить про діджиталізацію судової системи України та є одним із кроків до її модернізації. У цьому випадку можна розглядати карантин як своєрідний поштовх до якісного розвитку такого напряму.
Серед недоліків проведення судових засідань у режимі відеоконференції необхідно виокремити нові можливості для зловживання процесуальними правами з боку недобросовісних учасників. Так, передбачений чинним законодавством порядок ідентифікації учасників судових справ є значною мірою недосконалим. Викликає обґрунтовані сумніви, чи зможе суддя безпомилково ідентифікувати особу учасника, особливо за умови відсутності в останнього електронного цифрового підпису. У подальшому судові рішення можуть бути оскаржені учасниками, які заявлятимуть, що насправді не брали участі в засіданнях і їхні інтереси неправомірно представлялися іншими особами. Крім того, полем для зловживання є технічна несправність електронних приладів, недоліки зв’язку, звуку та зображення, на які можуть посилатися учасники при оскарженні судових рішень. Зазначене є лише прикладами можливих процесуальних зловживань, перелік яких є невичерпним.
Окрім того, згідно з положеннями Порядку учасники судового процесу беруть участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за умови наявності у суді відповідної технічної можливості (наявності обладнання та можливості його використання у визначений день і час). На наш погляд, очевидним є той факт, що далеко не кожен суд забезпечений технічними засобами для проведення відеоконференцій, тому додаткове фінансування судів для придбання, переоснащення та ремонту техніки є на сьогодні необхідним.
У додатках до Порядку містяться технічні вимоги до електронних засобів, які мають використовуватися для проведення відеоконференцій. Брати участь в судовому засіданні за допомогою смартфона або планшета наразі неможливо, персональний комп’ютер повинен мати достатній об’єм оперативної пам’яті, бути обладнаний камерою, колонками та гарнітурою. Як суди, так і учасники судових справ для проведення відеоконференцій мають бути забезпечені технічними засобами відповідного рівня. Зважаючи на встановлені Порядком вимоги, є побоювання, що реалізувати передбачені Законом права зможуть далеко не всі.
Не зупинятись на досягнутому
Попри зазначені недоліки, проведення судових засідань у режимі відеоконференції є затребуваним у переважній більшості справ та набуває особливої актуальності в умовах карантину.
З аналізу законодавства вбачається, що суд може відмовити у проведенні відеоконференції через відсутність у суді технічної можливості для її проведення або через недотримання учасником справи, який ініціює відеоконференцію, формальних вимог до заяви про проведення відеоконференції та/або строків її подання.
Крім того, відеоконференція не відбудеться у разі невідповідності технічних засобів учасника справи встановленим вимогам.
У висновку варто зазначити, що запроваджений в Україні карантин, попри суттєві обмеження та негативні наслідки, приніс і певні позитивні моменти. Зокрема, став поштовхом для діджиталізації правосуддя, запровадження принципово нових процедур, спрямованих на захист прав, свобод та дотримання безпеки учасників судового розгляду. Зважаючи на досвід європейських держав, в яких звичною практикою є участь у відеоконференції навіть осіб, які перебувають в інших країнах, можна стверджувати, що зупинятися на досягнутому українській судовій системі не варто.
Маємо надію, що на практиці законодавство буде застосовуватись вдало та виважено, технічне забезпечення судів буде поліпшене і, зрештою, завдання нових законодавчих актів буде ефективно виконане.
