logo-image
Analysis of proposed changes to the State Aid legislation in Ukraine
Author: Olena Gadomska
Source: zn.ua, 3 November 2020

З серпня 2017 року в Україні діють правила контролю надання органами влади державної допомоги, що записані в Угоді про асоціацію із ЄС і законі про державну допомогу суб’єктам господарювання.

Це означає, що в Україні є фільтр у вигляді Антимонопольного комітету, завдяки якому з’являється шанс на те, що кошти платників податків витрачаюся державою контрольовано, дозовано, на певні цілі і так, щоб найменше шкодити конкуренції в Україні та не чинити негативного впливу на торгівлю з країнами Євросоюзу.

До підписання Угоди про асоціацію та ухвалення закону про державну допомогу в Україні діяв зовсім простий режим контролю за використанням органами влади коштів платників податків.

Попри вимоги ЄС і національного законодавства, влада досі вкладає кошти бюджету в основному без урахування можливого негативного впливу державних субсидій, гарантій, податкових пільг та інших ресурсів бюджету окремим компаніям чи на вибіркову підтримку діяльності. І не дуже зважає на вимоги Угоди про асоціацію та закону про державну допомогу компаніям, чим наражає компанії на ризик втратити кошти чи майно.

Що зі старою редакцією закону?

Закон про державну допомогу компаніям від 2014 року — це як ескіз: ніби щось є, а повної картинки нема і лінії неточні.

З цим рамковим законом Антимонопольний комітет запустив систему моніторингу і контролю надання державної допомоги, і в пригоді йому стало законодавство Європейського Союзу. Положення Угоди про асоціацію про обов’язковість використання правил державної допомоги ЄС дали комітету потужний інструмент при прийнятті рішень про допустимість для конкуренції державного втручання в економіку.

Що у новому проєкті: нова ознака державної допомоги, винятки, відповідальність

Трохи натренувавшись за три роки із рамковим законом про державну допомогу і зрозумівши прогалини процесу оцінки заходів державної підтримки, АМКУ підготував, по суті, новий закон. При цьому особливо нічого нового не придумував, а знову скористався законодавством про державну допомогу Євросоюзу. Моментами стало дуже жорстко. Але про все по порядку.

АМКУ закріплює в проєкті закону обов’язковість застосування положень міжнародних договорів (у тому числі Угоди про асоціацію), рамкових положень, керівних принципів та інших актів Євросоюзу при прийнятті рішень про допустимість державної допомоги. Комітет практикував це і раніше у своїх рішеннях. Тепер обов’язковість застосування Угоди про асоціацію з ЄС і правил державної допомоги Євросоюзу буде прописано безпосередньо у законі.

Зміни торкнулися і винятків, що виводяться з-під дії закону. З’явилося положення, за яким правила державної допомоги не поширюються на компенсацію витрат компаній, які виникають при виконанні замовлення держави на надання населенню особливих послуг загального економічного інтересу. Щоправда, таку компенсацію виключено з-під регулювання закону, тільки якщо виконано прописані у цих же винятках окремі умови. Для прикладу, АМКУ у липні цього року не заперечував проти майже 2 млрд грн компенсації з бюджету міста Київ за доставку пасажирів на різні станції метро, тому що умови бюджетного відшкодування відповідали правилам державної допомоги.

Комітет проаналізував ознаки державної допомоги, за одночасної наявності яких можна сказати, чи є державний захід допомогою. В поточній редакції закону їх чотири: державні ресурси, суб’єкт господарювання, перевага та вплив на конкуренцію. АМКУ додав іще одну — вплив на торгівлю.

АМКУ пропонує закріпити притаманне саме правилам державної допомоги визначення поняття «суб’єкт господарювання», що означає компанію будь-якої форми власності, яка сама здатна запропонувати товари чи послуги на ринку, тобто здійснює економічну діяльність.

Перевагою комітет називає будь-яку економічну вигоду, яка була б недоступною компанії за звичайних ринкових умов без державного втручання. Для прикладу, економія власних коштів за рахунок податкових пільг або державне фінансування, що збільшує капітал компанії.

За планами комітету, в законі має з’явитися ще одна ознака державної допомоги — вплив державного заходу на торгівлю між Україною та країнами Євросоюзу, який оцінюватиметься відповідно до Угоди про асоціацію. Тут ідеться про те, що державна підтримка внутрішнього виробника може погано вплинути не тільки на конкурентів по бізнесу, а й на торгівлю між країнами.

Проєкт закону вперше говорить про адміністративні колегії та державних уповноважених як про органи АМКУ в сфері державної допомоги та розділяє їх повноваження.

Колегіальне прийняття повним складом державних уповноважених рішення про державну допомогу комітет планує розбавити засіданнями адміністративних колегій, але залишає за собою право розгляду будь-якого питання, що перебуває у компетенції державного уповноваженого або адміністративної колегії.

Також закон розширив коло осіб, що мають приходити до комітету. Президент, народні депутати, уряд та інші суб’єкти законодавчої ініціативи при написанні проєктів актів, за якими планується надання державної підтримки, повинні отримати від АМКУ висновок про відповідність таких проєктів закону про державну допомогу. Як це робити і за якою процедурою, у законі не прописано.

У рамках закону про державну допомогу АМКУ додає повноваження вимагати інформацію від органів влади, компаній і зацікавлених осіб, хоча до того користувався положеннями закону про Антимонопольний комітет. Для переконливості намірів отримати інформацію під час розгляду справи в законі прописано відповідальність компаній за неподання або подання недостовірної інформації чи подання інформації в неповному обсязі. Розмір штрафу болючий — у межах 1% доходу від реалізації продукції за останній звітний рік плюс пеня за прострочення строку сплати штрафу.

Повернення державної допомоги

Правила про державну допомогу від початку мають переконливий для держави та компаній механізм виконання рішень комітету — повернення державної допомоги. Принцип цього механізму полягає у тому, щоб повернути компанію у стан, в якому вона була до моменту отримання державної допомоги.

Сьогодні АМКУ змушує повертати тільки обсяги допомоги, що надана компаніям. У своєму річному звіті про державну допомогу за 2019 рік АМКУ назвав 740 млн грн недопустимою державною допомогою, надання якої має бути припинено, а фактично отримані компаніями кошти потрібно повернути до бюджетів міст.

Правила державної допомоги Євросоюзу менш поблажливі і передбачають нарахування відсотків на суму державної допомоги, яку мають повернути: від дня її отримання компанією до дати фактичного повернення. АМКУ транслював положення ЄС про стягнення відсотків до проєкту закону і збирається розробити методику їх розрахунку.

Новий проєкт закону про державну допомогу від АМКУ — спроба узгодити положення національного законодавства про державну допомогу з вимогами ЄС і переконати надавачів бюджетних ресурсів у серйозності правил надання державної допомоги. Також це маячок для компаній про можливі ризики фінансових і не тільки втрат, якщо влада надає допомогу не за правилами державної допомоги.

This site uses cookies to offer you better browsing experience.
READ MORE