logo-image
Майбутнє податкової амністії капіталів
Автор: Олексій Хомяков
Джерело: Юридична Газета, 26 червня 2018 р.
Завантажити

Судячи з останніх публічних заяв Президента України, голови Комітету податкової та митної політики Верховної Ради України (ВРУ) та інших представників державної влади, прослідковується пожвавлення дискусії навколо так званого нульового декларування або податкової амністії капіталів в Україні. Не є таємницею, що за часи незалежності України більшість капіталів були отримані або відверто шляхом вчинення неправомірних дій, включаючи злочини, або через використання прогалин, так зварних “сірих” зон в законодавстві, що дозволяли балансувати на межі порушення законодавства.

Тому джерело походження статків у багатьох наших співгромадян залишається під питанням. Особливо це стало актуальним із нещодавнім введенням інституту так званого "е-декларування" для публічних діячів. Воно показало безбідний спосіб життя високопосадовців, проте залишило багато відкритих питань щодо походження статків державних мужів, особливо, колосальних сум готівкових коштів у різних валютах. Та варто не забувати також про тих наших співгромадян, які під "е-декларування" не підпадають. Не можна виключати, що такі особи також виступають формальними власниками бізнесу в інтересах суб'єктів "е-декларування". Тіньовий сектор економіки в Україні залишається доволі суттєвим, а з ним існують колосальні суми незадекларованих доходів та багатії, які "на папері" нічого не мають. Як кажуть, "держава обдурювала нас, а ми обдурювали державу".

При цьому, накопичивши капітал у тіньовій економіці, виникає бажання покращити комфорт свого життя через придбання елітного нерухомого та рухомого майна, часто за межами України, де трава зеленіша, а повітря свіжіше. Однак світ змінюється, вже зараз без наявності зрозумілого та підтвердженого джерела доходу використати незрозуміло нажиті статки в цивілізованому світі буде непросто, якщо не неможливо. Ті ж, кому вдалося вкласти свої капітали на іноземні банківські рахунки за кордоном чи в об'єкти нерухомості за кордоном теж не можуть дозволити собі спати зовсім спокійно. Іноземні банки вже час від часу шлють листи з різними запитаннями, невдалі відповіді на які можуть призвести до блокування рахунку. В Лондоні ж узагалі вирішили почати перевіряти власників елітної нерухомості. Якщо власник не зможе пояснити джерело коштів, використаних для вдалої покупки, він може стати безхатченком на землі Її Величності. Говорячи більш юридичною мовою, нерухомість може бути конфіскована за відсутності підтвердження джерела доходу у її власника.

Тому питання податкової амністії є досить актуальним не лише через внутрішні процеси всередині нашої держави, а й через глобальні тенденції, зокрема, міжнародний обмін фінансовою інформацією, посилення контролю над фінансовими операціями не лише бізнесу, а й приватних осіб. Амністія капіталів передбачає надання державою своїм громадянам права добровільно задекларувати всі належні їм доходи та активи, не розкриваючи джерел їх одержання. При цьому такі громадяни звільняються від відповідальності за правопорушення, які могли бути пов'язані з отриманням таких доходів чи активів (за виключенням, можливо, отримання доходів шляхом вчинення тяжких економічних злочинів та злочинів проти особи). Інакше кажучи, завдяки наданому таким чином вікну можливостей особа може одноразово задекларувати всі свої статки, після чого звільняється від юридичного обов'язку пояснювати їх походження та нести пов'язану з цим юридичну відповідальність. Після такого декларування особа матиме документальне підтвердження своїх статків та отримає змогу нормально розпоряджатися ними.

Проте, станом на сьогодні у ВРУ відсутній зареєстрований законопроект із приводу нульового декларування. Якщо звернутися до відносно нещодавньої законотворчої історії, то поодинокі представники різних політичних сил неодноразово ініціювали запровадження нульового декларування в Україні. Були дві спроби запровадити інститут нульового декларування у 2015 році (законопроекти № 3661 та № 3662), однак, відверто кажучи, обидві законодавчі ініціативи були занадто недосконалими. З огляду на недоліки одна з законодавчих ініціатив була відкликана у листопаді 2016 року, а інша – знята з розгляду у березні 2018 року. Ще одна спроба ввести інститут нульового декларування мала місце в 2016 році (законопроект № 4713), однак вона теж була досить незбалансована, та, в підсумку, законопроект був відкликаний через три тижні після реєстрації у ВРУ через корупціогенний потенціал.

Перші законопроекти 2015 року передбачали звільнення декларантів від юридичної відповідальності (зокрема, кримінальної та адміністративної відповідальності) за порушення, допущені при отриманні доходів, відображених у нульовій декларації. Із задекларованих доходів декларант повинен був би сплатити податок за диференційованою ставкою від 1% до 3% (на відміну від стандартних 18% податку на доходи фізичних осіб та 1.5% військового збору).

Однак норми законопроектів про звільнення від юридичної відповідальності були досить недосконалими та містили прогалини, ряд аспектів звільнення від такої відповідальності був залишений поза увагою. У зв'язку з цим незрозумілим залишалося питання про спосіб отримання декларантом гарантій звільнення від юридичної відповідальності у випадку подання нульової декларації з відображенням сумнівних доходів. Тому навіть за успішності цих законодавчих ініціатив 2015 року, навряд чи прийняття якогось із законопроектів призвело до бажаної мети розкриття статків багатіями.

Спроба впровадження нульового декларування в 2016 році багато в чому повторювала підхід ініціаторів нульового декларування в 2015 році та не вирішувала важливі проблемні питання. При цьому законопроектом 2016 року планувалося надати податковим органам досить широкі дискреційні повноваження. Законопроект передбачав, що будь-який громадянин України має право скористатися податковою амністією, тільки якщо сума доходів, які він бажає відобразити в нульовій декларації, перевищує 200 тис. грн. та якщо відповідні доходи не були одержані злочинним шляхом.

При цьому щоб встановити "злочинність або незлочинність" шляху одержання доходів пропонувалося документально підтверджувати задекларовані доходи. Перелік підтверджуючих документів повинні б затверджувати податкові органи. Ненадання ж таких документів означало б, що інформація, зазначена особою в нульовій декларації, є недостовірною. Надання такого повноваження податковим органам могло б мати негативні наслідки для тих, хто скористався правом на декларування, адже надана ними інформація могла б легко перетворитися в недостовірну та використовуватися для подальшого неформального тиску. Значна частина чи більшість потенційних декларантів навряд чи пішла б на декларування на таких умовах.

Варто також зауважити, що в 2016 році законотворці пропонували застосування в Україні одного з непрямих методів визначення бази оподаткування. Планувалося запровадити метод порівняння доходів і витрат фізичних осіб та доповнити перелік оподатковуваних доходів фізичної особи, закріплених у Податковому кодексі України, так званим "непідтвердженим доходом". Такий дохід визначався б як різниця між витратами платника податків та його підтвердженими доходами. Сума витрат, яка за підрахунками податкових органів перевищувала б суму доходів, визнавалася б "непідтвердженим доходом". Такий "непідтверджений дохід" оподатковувався б за підвищеною ставкою у розмірі 30% (замість стандартних 18%). Зазначений метод визначення податкових зобов'язань був описаний дуже стисло та нечітко. За такого сценарію податкові органи могли б отримати право на власний розсуд визначати податкове зобов’язання платника податку при виявлені перевищення витрат над доходами. Зокрема через це антикорупційна експертиза визнала законодавчу ініціативу 2016 року корупціогенною.

10 квітня цього року у ВРУ був зареєстрований ще один законопроект щодо нульового декларування (законопроект № 8257). Його положення багато в чому дублювали положення попередніх законопроектів щодо нульового декларування та, в підсумку, він був відкликаний.

Зазначене свідчить, що у владних колах, зокрема серед парламентарів, існує ідея певного перезавантаження податкових відносин громадян та держави через нульове декларування. Поки що всі спроби його впровадження виявилися невдалими та, по суті, навіть не дійшли до сесійної зали. Тим не менше, останні заяви представників влади свідчать про неабияку зацікавленість у виведені з "тіні" капіталів, можливості встановлення діалогу з західними інвесторами не оглядаючись на історію походження коштів. Нульове декларування могло б стати саме тим інструментом, який дав би можливість вивести приватні капітали з "тіні" та почати податкові відносини громадян та держави з "чистого аркуша".

З огляду на це існують підстави говорити, що так чи інакше нульове декларування може бути запроваджене в Україні. При цьому, враховуючи законотворчу практику, за основу для розробки законопроекту про нульове декларування можуть бути взяті напрацювання минулих років, з урахуванням необхідності виправлення їх недоліків. Щодо часових меж внесення та прийняття законопроектів щодо нульової декларації, зараз важко прогнозувати конкретні строки запровадження подібних механізмів.

Проте нульове декларування логічно було б імплементувати до впровадження міжнародного автоматичного обміну податковою інформацією та правил оподаткування контрольованих іноземних компаній. При цьому, якщо з нульовим декларуванням парламентарі можуть сильно не поспішати, то з міжнародним обміном податковою інформацією та оподаткуванням контрольованих іноземних компаній їм доведеться попрацювати хоча б під тиском міжнародного співтовариства. Оскільки Україна не спромоглася підписати відповідні міжнародні угоди щодо впровадження механізмів обміну інформацією в кінці 2017 року, їх впровадження відбудеться як мінімум з 2021 року. Тому з цієї точки зору, законодавче закріплення нульового декларування можна очікувати до 2020 року.

Поки важко прогнозувати, чи буде процес нульового декларування масовим явищем для українців, оскільки історія законодавчих ініціатив у сфері податкових відносин поки що не знає успішних прикладів. Тому, швидше за все, виведення з "тіні" капіталів відбуватиметься декількома етапами, які і дадуть відповідь чи дотримається держава обіцянки звільнення від юридичної відповідальності осіб, які візьмуть участь у кампанії з податкової амністії капіталів.

Тим не менш, аргументами за якнайшвидше проведення податкової амністії капіталів є і тиск міжнародного співтовариства на українську владу відносно впровадження зазначених законодавчих ініціатив. Останнє пояснюється, зокрема, існуванням в банківських системах західних країн значних капіталів українського походження, пов'язаних прямо або опосередковано з українським політикумом.  Для уникнення міжнародних суперечок, та запобіганню створенню вибуху в інформаційному просторі на кшталт "Panama papers", а також відкриттю гучних кримінальних справ правоохоронними органами розвинутих країн проти відомих бізнесменів, політиків та банкірів, західні політики, скоріш за все, надають перевагу цивілізованому шляху вирішення питання. Саме з цих причин та слідуючи загальносвітовій тенденції по боротьбі з відмиванням грошей отриманих злочинним шляхом, за нашими прогнозами, ініціативі по амністії капіталів саме найближчим часом буде надане "зелене світло".