Спільне майно без офіційного шлюбу. Міф чиреальність?
Відносини між чоловіком і жінкою, здавалося б, річ особиста. Так, але є нюанс. Свобода однієї людини закінчується там, де починається свобода іншої.
Як правильно визначити межі цих свободу майнових питаннях між двома "половинками"? Чи є ризики поділу майна, якщо воно набуте не в офіційному шлюбі? Перед відповідями на ці питання варто зафіксувати кілька важливих аспектів.
По-перше, в Україні немає поняття "цивільний шлюб". Натомість є спеціальна правова категорія"проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу" (далі –
проживання однією сім'єю). Тобто в разі виникнення майнових спорів ключовим питанням є наявність чи відсутність ознак сім'ї у відносинах між чоловіком і жінкою. Детально про це – нижче.
По-друге, проживання однією сім'єю може мати юридичні наслідки, лише якщо чоловік і жінка одночасно не перебувають у зареєстрованому шлюбі.
По-третє, в Україні будь-які ризики щодо майна, набутого під час проживання однією сім'єю, є лише в межах відносин між чоловіком і жінкою. Це обумовлено тим, що наша держава не визнає одностатевих шлюбів, а будь-які інші форми союзів для одностатевих пар не передбачені українським законодавством.
Відповідно на цей час для одностатевих пар в Україні немає ризику щодо поділу майна, навіть якщо його буде набуто у відносинах, де наявні всі ознаки сім'ї.
З погляду сімейного законодавства відносини чоловіка та жінки можуть набувати статусу подружжя, проживання однією сім'єю або не мати юридичного статусу взагалі.
З подружжям усе зрозуміло. Це чоловік і жінка, які зареєстрували шлюб. Набуття статусу подружжя, з одного боку, розширює коло взаємних обов'язків чоловіка і жінки, а з іншого – додатково захищає їхні права. Зокрема, діє загальне правило, що майно, набуте у шлюбі, є спільною сумісною власністю подружжя. Тобто в разі поділу вважатиметься, що частки чоловіка та дружини є рівними, навіть якщо один із них не мав самостійного доходу.
Цікавішим убачається питання проживання осіб однією сім'єю. Адже поняття сім'ї є ширшим проти поняття подружжя. Так, сім'я може утворюватися на підставі шлюбу, кровного споріднення,усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом. Цими іншими підставами можуть бути сімейні відносини між чоловіком і жінкою, але тільки за сукупності таких елементів:
- спільне проживання;
- пов'язаність спільним побутом;
- наявність взаємних прав та обов'язків.
Тобто лише наявність усіх вказаних елементів одночасно може свідчити про існування сім'ї.
Спільне проживання передбачає, що чоловік і жінка використовують одне житло для проживання разом. Однак саме лише спільне проживання (без інших елементів сім'ї) не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.
Про наявність спільного побуту можуть свідчити такі обставини:
- спільні витрати;
- спільний бюджет;
- спільне харчування;
- купівля майна для спільного користування;
- участь у витратах на утримання житла, його ремонт;
- зафіксовані домовленості про порядок користування житлом;
- надання взаємної фінансової допомоги;
- інші обставини, що засвідчують реальність сімейних відносин.
Взаємність прав та обов'язків може випливати, зокрема, з нормативно-правових актів, звичаїв або укладених між чоловіком і жінкою договорів.
Відносини, що містять усі перелічені елементи сім'ї, є спеціальною підставою для виникнення в осіб певних майнових прав та обов'язків подружжя. На практиці найчастіше мова йде про спільність прав на майно, набуте в період проживання однією сім'єю. Це означає, що таке майно засвоїм статусом прирівнюється до майна подружжя. Тобто майно є спільною сумісною власністю, і вразі поділу вважається, що частки чоловіка та жінки в такому майні є рівними, навіть якщо шлюб між ними не зареєстровано.
Однак спільність майна, набутого під час проживання однією сім'єю, не є безумовною. У разі виникнення спору враховують також обставини набуття майна. Судова практика виділяє такі критерії, що дає змогу встановити, чи є майно спільним:
- час набуття майна (тобто, чи було майно набуте саме в період проживання однією сім'єю);
- кошти, за які майно було набуте (тобто джерело походження коштів, чи є вони особистими або спільними);
- мета придбання майна (тобто, чи набували / використовували майно в інтересах сім'ї).
Є випадки, у яких майно, набуте під час проживання однією сім'єю, може бути визнано особистою приватною власністю чоловіка чи жінки.
Зокрема, це майно, набуте за особисті кошти. Особистими коштами можуть бути:
- кошти, набуті до початку проживання однією сім'єю;
- кошти, набуті в період проживання однією сім'єю, але як подарунок або у спадок;
- премії, нагороди, одержані за особисті заслуги;
- страхові суми, одержані за обов'язковим особистим страхуванням, а також за добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески було сплачено особистим коштом тощо.
Якщо у придбання майна, крім спільних коштів, було вкладено також особисті кошти чоловіка чи жінки, то особистою приватною власністю буде та частка в майні, що набута за особисті кошти.Отже, зарахування майна до спільного чи особистого залежить передусім від джерела фінансування та мети його набуття під час проживання однією сім'єю.
Якщо майно за всіма критеріями належить до спільного сумісного, то на вимогу чоловіка чи жінки його може бути поділено в судовому порядку.
Поділ такого майна зазвичай здійснюють за допомогою:
- поділу в натурі (тобто кожному дістається відповідна частка в майні; такий підхід часто застосовують у разі поділу нерухомості або грошових коштів)
- передання майна комусь одному з виплатою іншому грошової компенсації вартості його частки(застосовують до неподільних речей, наприклад автомобіля).
Головне, що потрібно пам'ятати, оцінюючи перспективи зарахування майна до спільного, – це достатня кількість доказів, що підтверджуватимуть факт проживання однією сім'єю. Такими доказами можуть бути:
- спільні фотографії за різні періоди;
- довідки з місця проживання;
- свідчення свідків;
- листи ділового й особистого характеру;
- свідоцтва про народження дітей, у яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько;
- виписки з господарських домових книг про реєстрацію чи вселення;
- докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності);
- заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділове й особисте листування, з яких вбачається, що особи вважали себе чоловіком і дружиною, піклувалися один про одного;
- довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.
Усі наявні докази суд оцінює в кожному випадку індивідуально. Обсяг необхідних доказів визнають достатнім залежно від обставин справи. Лише в разі встановлення судом факту проживання однією сім'єю майно може набути статусу спільного та відповідним чином його може бути розподілено.
Отже, майнові права чоловіка та жінки, які проживають однією сім'єю, значною мірою прирівняні доправ подружжя. Майно, набуте в такий період, суд може визнати спільним і розподілити в рівних частинах між чоловіком і жінкою. Однак перспективи визнання майна спільним повністю залежать від завчасно зібраної доказової бази. Потрібно правильно оцінювати доказове значення кожного окремого доказу й комбінувати їх так, щоб сукупно вони мали максимально переконливий вигляд у судовому процесі.
