Перспектива отримання приватним виконавцем основної винагороди у процесі передачі у власність стягувана заставленого майна
П. 19 Постанови КМУ від 08.09.2018 р. №463 «Про затвердження Порядку виплати винагород державним виконавцям та їх розмірів і розміру основної винагороди приватного виконавця» визначено, що приватний виконавець, який забезпечив повне або часткове виконання виконавчого документа майнового характеру в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», одержує основну винагороду в розмірі 10% від стягнутої ним суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.
Отже, винагорода приватного виконавця складає 10% від вартості майна, яке підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» та Закону України «Про іпотеку». Будь-якої іншої основної винагороди приватного виконавця законодавство України не визначає.
П. 15 ч. 1 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження підлягає закінченню, якщо майно, яке є предметом іпотеки, передано іпотекодержателю або придбано ним відповідно до вимог Закону України «Про іпотеку», за виконавчим документом про звернення стягнення на майно, яке є предметом іпотеки.
Ч. 3 ст. 49 ЗУ «Про іпотеку» визначено, що у разі оголошення третіх прилюдних торгів такими, що не відбулися, іпотекодержатель має право залишити за собою предмет іпотеки за початковою ціною третіх прилюдних торгів у порядку, передбаченому ч. 1 цієї статті.
Таким чином, у разі залишення іпотекодержателем за собою предмета іпотеки після чергових торгів такі дії стягувача будуть свідчити про те, що приватний виконавець забезпечив повне виконання виконавчого документа, за яким здійснювалося стягнення на індивідуально визначене нерухоме майно (предмет іпотеки), що зумовить виникнення обставин для належного закінчення виконавчого провадження на підставі п. 15 ч. 1 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження», а також одержання приватним виконавцем основної винагороди в розмірі 10% від вартості майна, що передано стягувачу за виконавчим документом.
Варто зауважити, що у разі залишення/придбання стягувачем за собою предмета іпотеки виконавчий документ йому не повертається, оскільки підстави повернення виконавчого документа стягувачу встановлені ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження». Відсутня така підстава як залишення за собою/ придбання предмета іпотеки стягувачем, а отже, ця обставина свідчить про забезпечення приватним виконавцем повного виконання виконавчого документа з винесенням постанови про закінчення відповідного виконавчого провадження.
Чи можна застосувати ст. 31 ЗУ «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (далі — ст. 31), для визначення суми та порядку отримання приватним виконавцем основної винагороди, у разі закінчення виконавчого провадження на підставі п. 15 ч. 1 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження»?
За описаних обставин, саме на підставі п. 2 ч. 2 ст. 31 визначається розмір винагороди приватного виконавця — у вигляді відсотка від вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом. У 2-му реченні ч. 2 ст. 31 зазначено, що роз-
мір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України, тобто Постановою КМУ від 08.09.2018 р. №463, в якій мова йде про 10%.
Звертаємо увагу, що у разі звернення стягнення на предмет іпотеки приватний виконавець позбавлений фактичної можливості на підставі ч. 4 ст. 31 одночасно з виконанням виконавчого документа про звернення стягнення на предмет іпотеки стягнути з боржника суму основної винагороди та на підставі ч. 7 ст. 31 винести одночасно з відкриттям виконавчого провадження постанову про стягнення з боржника основної суми винагороди, оскільки:
• не відомо, саме за якою сумою та після яких із трьох торгів (ст. 49 ЗУ «Про іпотеку» передбачає можливість проведення трьох прилюдних торгів з уцінкою предмета іпотеки до 80% на других торгах та до 70% на третіх торгах) буде продано/передано стягувачу предмет іпотеки, а отже, визначити суму 10% винагороди можна лише після складання приватним виконавцем акту про реалізацію предмета іпотеки, де буде визначена вартість предмета іпотеки, який передаватиметься стягувачу;
• ч. 4, 7 ст. 31 визначено порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця саме на підставі виконавчих документів, за якими підлягають стягненню грошові кошти, та жодним чином вказані частини ст. 31 не стосуються порядку отримання приватним виконавцем основної винагороди при виконанні виконавчого документа про звернення стягнення на предмет іпотеки.
З аналізу зазначених вище законодавчих актів вбачається, що законодавець визначив концепцію отримання приватним виконавцем основної винагороди «за рахунок сум стягнутих з боржника або із сум від продажу майна боржника, на яке звернуто стягнення».
В контексті розгляду викладеного в цій статті питання слід звернути увагу на положення ч. 3 ст. 45 ЗУ «Про виконавче провадження», якими визначено, що основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору. Водночас п. 5 ч. 5 ст. 27 ЗУ «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавчий збір не стягується у разі виконання рішення приватним виконавцем.
Таким чином, за описаних обставин звернення стягнення на предмет іпотеки, після передачі його у власність стягувачу, приватний виконавець позбавлений можливості виділити в окреме виконавче провадження стягнення з боржника основної суми винагороди, що унеможливлює реалізацію законодавчо визначеного механізму отримання приватним виконавцем основної винагороди, та в результаті закінчення відповідного виконавчого провадження приватний виконавець здійснюватиме виконавчі дії фактично безкоштовно.
З викладеного вбачається, що на законодавчому рівні, окрім розміру суми основної винагороди (10% від вартості майна, яке передається стягувачу), не врегульовано питання порядку та підстав оплати, а також суб'єкта платника основної винагороди приватному виконавцю у разі передачі іпотекодержателю предмета іпотеки після чергових торгів на підставі ст. 49 ЗУ «Про іпотеку» та належного закінчення виконавчого провадження на підставі п. 15 ч. 1 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження».
Таким чином, у разі залишення за собою іпотекодержателем предмета іпотеки в порядку та на підставі ст. 49 ЗУ «Про іпотеку» доцільно та ефективно буде визначити платником основної винагороди (10% від вартості переданого предмета іпотеки) приватного виконавця—іпотекодержателя. Адже саме іпотекодержатель є найбільш зацікавленою стороною виконавчого провадження щодо захисту свого права на задоволення кредиторських вимог за рахунок предмета іпотеки шляхом здійснення приватним виконавцем встановлених законодавством виконавчих дій для своєчасного завершення виконавчого провадження у встановлені законодавством строки. В іншому випадку приватний виконавець юридично та фактично позбавлений можливості отримати основну винагороду, а саме 10% від вартості майна, яке передається стягувачу.
Аналогічна ситуація з виплатою приватному виконавцю основної винагороди в обставинах, коли стягувач-заставодержатель виявив бажання залишити за собою нереалізоване заставлене майно (предмет застави) після третіх торгів відповідно до ч. 6-10 ст. 61 ЗУ «Про виконавче провадження» та ч. 3 ст. 21 Закону України «Про заставу».
Одним зі способів вирішення описаної проблеми могло б бути внесення змін до Постанови КМУ від 08.09.2018 р. №463 шляхом доповнення п. 19 новими частинами такого змісту:
«Приватний виконавець, який забезпечив виконання виконавчого документа, за яким здійснювалося звернення стягнення на предмет іпотеки та/або застави, у разі передачі/придбання стягувачу(ем) предмета іпотеки/застави в порядку та на підставі ч. 7 ст. 51, ч. 6-10 ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження», ч. 3 ст. 21 Закону України «Про заставу» та ст. 49 Закону України «Про іпотеку», одержує від стягувача основну винагороду в розмірі 10% від вартості майна, що передано/придбано стягувачу(ем) за актом про реалізацію предмета іпотеки та/або актом про передачу стягувачу-заставодержателю предмета застави.
Приватний виконавець на підставі акту про реалізацію предмета іпотеки та/або акту про передачу стягувачу-заставодержателю предмета застави направляє стягувачу рахунок на сплату основної винагороди із зазначенням розрахунку 10% від вартості переданого/придбаного стягувачу(ем) майна.
Рахунок про сплату основної винагороди приватний виконавець направляє стягувачу одночасно з направленням акту про реалізацію предмета іпотеки та/або акту про передачу стягувачу-заставодержателю предмета застави. Стягувач зобов'язаний сплатити приватному виконавцю основну винагороду протягом 10-ти робочих днів з дати отримання рахунка. У разі незгоди стягувача з наведеною в рахунку приватного виконавця сумою основної винагороди стягувач самостійно розраховує 10% від вартості майна, що передано/придбано стягувачу(ем) за актом про реалізацію предмета іпотеки та/або актом про передачу стягувачу-заставодержателю предмета застави, та сплачує приватному виконавцю розраховану основну винагороду протягом 10-ти робочих днів з дати отримання рахунку, про що письмово повідомляє приватного виконавця шляхом направлення на його адресу повідомлення із зазначенням розрахунку 10% від вартості майна, що передано/придбано стягувачу(ем) за актом про реалізацію предмета іпотеки та/ або актом про передачу стягувачу-заставодержателю предмета застави.
Всі спори між приватним виконавцем і стягувачем щодо розрахунку та сплати основної винагороди у разі передачі/придбання стягувачу(ем) предмета іпотеки/ застави в порядку та на підставі ч. 7 ст. 51, ч. 6-10 ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження», ч. 3 ст. 21 Закону України «Про заставу» та ст. 49 Закону України «Про іпотеку» вирішуються відповідно до вимог законодавства України».