Касаційне оскарження в господарському процесі відіграє ключову роль у забезпеченні законності, ідентичності правозастосування та справедливого вирішення спорів. Проте реалізація цього механізму на практиці часто супроводжується істотними труднощами, які підривають його ефективність і довіру для учасників господарських правовідносин.
Однією з найгостріших проблем є значне фінансове навантаження, пов’язане зі сплатою судового збору за подання касаційної скарги. Особливо критичною стає ситуація, коли касаційна скарга допускається до розгляду, але надалі не розглядається по суті, а касаційне провадження закривається. Це переважно відбувається з причин непроходження так званих "касаційних фільтрів" скаржником. У такому випадку сплачена сума судового збору відповідно не підлягає поверненню. Це викликає відчуття непослідовності в діях суду та несправедливості, знижує довіру до судової системи та ставить під сумнів ефективність механізмів правового захисту в господарському процесі.
У цій статті розглянемо ключові проблеми касаційного оскарження у господарському судочинстві, зокрема ті, що пов’язані із втратою значних сум судового збору, аналіз судової практики, а також можливі шляхи удосконалення чинного процесуального регулювання з метою забезпечення справедливості та реального доступу до правосуддя.
Аналіз проблемного питання
Процесуальний закон передбачає повернення судового збору в разі закриття провадження у справі, але на практиці норма трактується дещо інакше.
Відповідно до практики Верховного Суду, аналіз процесуального законодавства свідчить про неможливість ототожнення понять "закриття провадження у справі" та "закриття касаційного провадження".
Іншими словами, постає проблемне питання втрати судового збору в разі відкриття касаційного провадження, в ході якого з'ясовується, що "процесуальні фільтри" скаржником не були дотримані. У результаті суд постановляє ухвалу про закриття касаційного провадження, відповідно витрати зі сплати судового збору за касаційне провадження покладаються на скаржника.
Вказані непослідовні рішення суду дають підстави говорити про наявність системної проблеми правозастосування, яка потребує або зміни підходу в судовій практиці, або прямого законодавчого врегулювання.
Відповідність касаційної скарги вимогам закону та її проходження чи не проходження "касаційних фільтрів" є очевидним та має вирішуватися судом відразу при розв'язанні питання про відкриття провадження і для цього не потрібен окремий судовий розгляд справи по суті. Отже, відкриття чи не відкриття касаційного провадження повинно слугувати основним касаційним фільтром.
Критичності ситуації додає те, що судовий збір у господарському процесі часто сягає мільйонів гривень, а в разі подання касаційної скарги, визначається як 200% ставки, яка підлягала сплаті при поданні позовної заяви. Тобто якщо ви подаєте касаційну скаргу, то сплачуєте судовий збір у подвійному розмірі від суми, яку ви сплатили при поданні позову в попередніх інстанціях.
Судова практика
Аналіз окремих рішень (https://reyestr.court.gov.ua/Review/129027113
Суди спочатку відкривають касаційне провадження, визнавши, що скарга відповідає процесуальним вимогам, а згодом, без належного обґрунтування та юридичного аналізу, закривають його.
Відсутність пояснення, що саме змінилося між моментом відкриття провадження та ухвалою про закриття, викликає обґрунтовані сумніви щодо послідовності та об’єктивності дій суду. За умов сплати значного судового збору, сторона має право очікувати на змістовне й аргументоване судове рішення, а не констатацію відсутності підстав для подальшого розгляду справи.
Такий підхід Верховного Суду створює ризик знецінення касаційної процедури як гарантії захисту прав, а також може свідчити про небажання суду брати на себе відповідальність за остаточне розв'язання складних правових питань. Водночас відповідальність перекладається на скаржника через посилання на нібито недоведеність позиції, посилання на практику у неподібних правовідносинах. За такого підходу, касаційний розгляд перетворюється на битву позицій Верховного Суду на які нескінченно посилаються сторони процесу, хоча дуже часто суду необхідно просто належним чином оцінити обставини справи, докази та правильно застосувати норми права.
Особливо проблемною є ситуація, коли справа перебуває у Верховному Суді не вперше через мінливість позицій самого суду, а останній, замість того, щоб нарешті вирішити справу по суті, констатує зміну правовідносин чи не проходження "касаційних фільтрів" і відмовляється від її розгляду. Це не лише підриває довіру до судової системи, а й ставить під сумнів саму ефективність інституту касаційного перегляду.
Пропозиції розв'язання проблеми
Розв'язання окресленої проблеми потребує системного перегляду як судової практики, так і процесуального регулювання порядку допуску касаційних скарг до розгляду. В умовах, коли касаційне провадження відкривається без реальної перевірки відповідності скарги встановленим процесуальним фільтрам, а подальше закриття мотивується загальними посиланнями на недотримання процесуальних вимог, страждає не лише довіра до суду, а й порушується принцип справедливості в розподілі фінансового навантаження між сторонами.
У такому випадку доцільним видається запровадження процедури попереднього процесуального розгляду касаційних скарг, у межах якої суд перевіряє дотримання касаційних фільтрів ще до відкриття провадження. Такий підхід дозволить уникнути ситуацій, коли провадження відкривається, а згодом закривається виключно через процесуальні недоліки, які могли бути виявлені на початковій стадії. Запровадження такої процедури також сприятиме підвищенню правової визначеності та дозволить сторонам прогнозувати результати розгляду ще до залучення їх до розгляду скарги по суті.
З огляду на значний фінансовий тягар судового збору в господарському процесі, актуальним є питання справедливого розподілу цього збору залежно від етапу, на якому завершується касаційне провадження. У цьому контексті обґрунтованою є пропозиція про встановлення пропорційного механізму стягнення судового збору. Зокрема, в разі, якщо провадження припиняється на етапі попереднього розгляду скарги, суд утримує лише частину збору — наприклад, 30% — як компенсацію адміністративних витрат. Натомість у випадку, коли справа розглядається по суті, застосовується повна ставка збору. Такий підхід дозволив би зменшити ризики необґрунтованих фінансових втрат сторін і стимулював би суди до належного процесуального аналізу на відповідному етапі.
Висновок та рекомендації
Проблема втрати судового збору при закритті касаційного провадження через недотримання процесуальних фільтрів, уже після його відкриття, свідчить про серйозні недоліки як у судовій практиці, так і в механізмах доступу до касаційного перегляду. Така ситуація не лише ставить під сумнів ефективність інституту касації, а й фактично перекладає процесуальну відповідальність за неякісний первинний процесуальний контроль з боку суду — на скаржника, який несе значні фінансові втрати. Крім цього, такий стан справ дозволяє суду уникати розгляду по суті складних та проблемних справ, що тягнуться роками.
У зв’язку з цим майбутнім скаржникам варто враховувати низку практичних рекомендацій.
По-перше, ще на етапі підготовки касаційної скарги доцільно проаналізувати не лише зміст порушених норм, а й стабільність судової практики в аналогічних справах. Варто звертати увагу на наявність правових висновків Верховного Суду щодо подібних правовідносин та критично оцінити, чи дійсно скарга відповідає критеріям допуску.
По-друге, при обґрунтуванні касаційної скарги важливо не обмежуватися лише процесуальними зауваженнями або повторенням доводів апеляції. Необхідно продемонструвати наявність загальносуспільного значення спору, наявність істотної правової проблеми або відступу судів від усталеної практики.
По-третє, враховуючи ризик фінансових втрат у разі закриття провадження, потрібно розглядати можливість додаткового обґрунтування доцільності перегляду справи, з посиланням на стандарти доступу до суду, зокрема практику ЄСПЛ, яка вимагає не лише формального, а й реального доступу до правосуддя
Загалом якісна, зважена й стратегічно побудована касаційна скарга — це не лише інструмент оскарження, але й засіб захисту від процесуального формалізму. В умовах наявної судової практики саме відповідальна підготовка касаційного звернення є ключовою умовою для досягнення процесуального результату й зменшення ризиків марної втрати значного судового збору.
На жаль, при наявному стані справ в касаційній інстанції вищезазначені рекомендації не є панацеєю від формального підходу суду. Тому, на нашу думку, така проблема має бути вирішеною на законодавчому рівні якнайшвидше.
