logo-image
Банкрутство фізичних осіб: загальна характеристика
Автор: Наталія Мисник
Джерело: Юрист&Закон. – №20. – 6 червня 2019 року
Завантажити

15 квітня Президент України підписав Кодекс України з процедур банкрутства.

Прийняття нового Кодексу має на меті реформування чинної системи банкрутства в Україні, наближення її до світових стандартів і забезпечення належного рівня захищеності кредиторів.

Кодекс дійсно передбачає низку важливих нововведень, найсуттєвішим з яких є впровадження інституту банкрутства фізичних осіб.

Процедура банкрутства фізичних осіб у цілому збігається з банкрутством юридичних осіб, однак має деякі характерні особливості.

Наприклад, на відміну від банкрутства юридичних осіб, заяву про неплатоспроможність фізичної особи може подати лише сам боржник і лише за наявності таких умов:

1) заборгованість становить не менше ніж 30 мінімальних розмірів заробітної плати;

2) боржник припинив погашати кредити або здійснювати інші планові платежі в розмірі понад 50 % місячних платежів;

3) винесено постанову у виконавчому провадженні про відсутність у фізичної особи майна, на яке можна звернути стягнення;

4) існують інші обставини, які підтверджують неможливість виконувати грошові зобов'язання чи здійснювати звичайні поточні платежі.

Кредитор не має права ініціювати банкрутство фізичної особи за жодних обставин, навіть за наявності безспірної заборгованості.

Після порушення процедури банкрутства сума боргу фізичної особи фіксується, нарахування відсотків і штрафів припиняється.

Наступним кроком є затвердження плану реструктуризації боргів, який може передбачати:

– продаж частини майна;

– зміну способу й порядку виконання зобов'язань;

– відстрочення, розстрочення, прощення боргу;

– виконання зобов'язань боржника третіми особами, отримання поруки, гарантії;

– інші заходи для покращення майнового стану боржника та задоволення вимог кредиторів (перекваліфікація, працевлаштування тощо).

Не підлягають реструктуризації лише борги щодо сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, щодо сплати ЄСВ та інших обов'язкових платежів на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Якщо план реструктуризації не схвалено або не виконано, то боржник визнається банкрутом і відкривається процедура погашення його боргів. Після завершення цієї процедури всі борги списуються, навіть якщо майна боржника не вистачило для остаточних розрахунків.

Особливості процедури банкрутства фізичних осіб

Як уже зазначено, процедура банкрутства фізичних осіб має низку особливостей, найбільш істотними серед яких є такі.

Докази банкрутства

Заявляючи про банкрутство, фізична особа крім стандартного пакета документів зобов'язана надати докази власної добросовісності, а саме: копію трудової книжки, відомості про роботодавця, інформацію про наявність судимості за економічні злочини, декларацію про майновий стан тощо.

Варто зазначити, що декларація має включати не лише перелік майна боржника, а й інформацію про власність усіх членів його родини. Подання неправдивої інформації матиме наслідком закриття провадження у справі. Водночас Кодекс прямо не передбачає механізмів, які давали б змогу виявляти й реалізовувати майно боржника за кордоном. У зв'язку з цим недобросовісні боржники зможуть приховати активи за кордоном, а в Україні показати нульові декларації й вимагати списання боргів.

Заходи забезпечення вимог кредиторів

У процедурі банкрутства фізичної особи господарський суд має право вживати певних заходів для забезпечення вимог кредиторів.

Такими заходами можуть бути, зокрема: заборона боржнику укладати правочини, розпоряджатися його нерухомим майном і цінними паперами, виїжджати за кордон, та інші заходи для збереження майна боржника.

Ліквідаційна маса

У разі визнання фізичної особи банкрутом до ліквідаційної маси включатиметься все майно боржника, навіть те, що перебуває у спільній власності та яке боржник набув після порушення процедури банкрутства.

При цьому до складу ліквідаційної маси не включається житло, яке є єдиним місцем проживання сім'ї боржника, а також інше майно боржника, на яке згідно із законодавством не може бути звернено стягнення (зокрема пенсійні накопичення).

Цікаво, що недоторканність пенсійних заощаджень є усталеною світовою практикою. Зокрема, право на пенсію гарантується в разі банкрутства в США, Великобританії, Франції й Австралії.

Обмеження стосовно осіб, визнаних банкрутами

Варто пам'ятати, що ініціювання самобанкрутства має для боржника певні негативні наслідки.

Наприклад, фізична особа, визнана банкрутом, не може вважатися такою, яка має бездоганну ділову репутацію, протягом трьох років після такого визнання.

Крім того, така особа зобов'язана повідомляти про факт своєї неплатоспроможності щоразу перед укладенням договорів позики, кредиту, поруки чи застави.

Персональне банкрутство. Світова практика

Процедуру банкрутства фізичної особи започатковано в США ще наприкінці ХІХ століття. Національні системи банкрутства формуються під впливом конкретних умов, притаманних тій чи іншій країні, – рівня економічного розвитку та соціальної захищеності населення, традицій виконання грошових зобов'язань і навіть менталітету населення.

Наприклад, США, де пріоритет надається захисту економічної і соціальної стабільності, створили найбільш демократичну модель (мінімальні строки процедури банкрутства і максимально висока частка списання боргів).

У Великобританії процедура банкрутства може тривати не більше року, однак якщо боржник не співпрацює з арбітражним керуючим, то строк може бути збільшено. За фактом визнання фізичної особи банкрутом на неї покладається низка обмежень за родом діяльності. Зокрема, боржник не може бути адвокатом, біржовим брокером, агентом із нерухомості чи керівником комерційної структури. Крім того, боржник не може бути членом парламенту чи обіймати посади в органах місцевого самоврядування.

У Франції процедура банкрутства може тривати понад 12 місяців і передбачає самостійний продаж боржником власного майна (посада арбітражного керуючого фактично відсутня). Якщо буде встановлено, що боржник докладає всіх можливих зусиль для виплати боргу, то після закінчення річного періоду залишок боргу може бути списано.

Найбільш суворою є процедура банкрутства в Австралії. Тут боржник може втратити все: житло, земельні ділянки, автомобілі, права на частку в спільній власності, виграш в лотерею та навіть спадкове майно. Крім того, якщо буде встановлено, що боржник зловживає азартними іграми та продовжує накопичувати борг, до нього можуть бути застосовані додаткові заходи впливу у вигляді штрафів. Порушення банкрутом правил, передбачених законом про банкрутство, загрожує тюремним ув'язненням строком до 3 років.

В Іспанії боржника може бути визнано банкрутом як за власним бажанням, так і на вимогу кредиторів. Цікавим фактом є те, що кредитор, який першим заявив про свої вимоги, має переваги порівняно перед іншими кредиторами: він може отримати до 25 % від сукупного боргу і навіть до винесення судового рішення.

ВИСНОВОК:

Кодекс України з процедур банкрутства, безперечно, є прогресивним кроком у розвитку вітчизняної правової системи. Очікується, що завдяки реформуванню банкрутства боржник нарешті зможе отримати належний захист, а кредитор, зі свого боку, отримає гарантію повернення позик. Однак чи виправдаються такі очікування – як завжди, покаже час і судова практика.

Темна тема
Світла тема
Великі шрифти
Нормальні шрифти