logo-image
Чи варто нервувати українським виробникам через держпідтримку іноземців?
Автор: Олена Гадомська
Джерело: Mind. – 21 жовтня 2019 року
Завантажити

Хватит ли денег на украинское кино и как изменится законодательство в этой сфере

Президент Володимир Зеленський днями підписав закон про держфінансування іноземних кіновиробників в Україні. Документ має на меті сприяти залученню інвестицій та просуванню позитивного іміджу України за кордоном.

Про те, що саме змінилося у правилах державної підтримки кіноіндустрії в Україні,  розповіла Mind юрист юридичної фірми «Астерс» Олена Гадомська.

Іноземні кіновиробники тепер можуть отримати до 30% компенсації за створення фільмів в Україні. Це нововведення накрило критикою: українські кіношники залишаться без державної підтримки, замість них підтримку отримуватимуть іноземні кіновиробники. Словом, паніка.

Ця дискусія виникла на рівному місці, бо українських кіновиробників насправді не позбавили бюджетних коштів, натомість створили умови для іноземних інвестицій в Україну і правила державної підтримки виробництва кіно наблизили до європейської практики.

Що там з правилами державної допомоги на створення фільмів у ЄС

У Євросоюзі органи влади можуть фінансувати створення фільмів, якщо допомога кіновиробникам відповідає правилам надання державної допомоги для культури та збереження спадщини, а саме для аудіовізуальних творів (GBER) або повідомленню Європейської комісії про державну допомогу для фільмів та інших аудіовізуальних творів, 2013 року.

GBER – це такий збірник умов для різних видів допомоги, при дотриманні яких органи влади можуть не подавати повідомлення до Єврокомісії, тому що державне фінансування вважається допустимим для конкуренції.

Кіновиробники отримають державну допомогу тоді, коли кіно створюється як культурний продукт. Для цього у фільмі повинні бути соціальні, релігійні, національні елементи, які задовольняють культурний попит та опікуються культурним розвитком країн європейської спільноти.

Кожна країна на свій розсуд встановлює для фільмів критерії культурності та запроваджує систему відбору проєктів зі створення кіно, які можуть бути профінансовані бюджетними коштами. Наприклад, Угорщина, надаючи державну допомогу на створення фільму, вимагала демонстрації угорських чи європейський традицій, показувати типові місцеві чи європейські культурні пам'ятки.

Компанії, що планують створити кіно, можуть отримати допомогу на написання сценаріїв, розробку аудіовізуальних творів та загалом виробництво фільмів з урахуванням витрат на доступність фільмів для людей з обмеженими можливостями, на просування та маркетинг фільмів.

Державне фінансування не безмежне і дозволяється у розмірі не більше 50% від дозволених витрат на створення фільму, в деяких випадках – 60%, якщо фільм створюється спільним коштом декількох країн.

Держава може повністю профінансувати витрати на створення складних аудіовізуальних творів і фільмів, наприклад, малобюджетних фільмів та документального кіно. Критерії такої складності кожна країна встановлює свої.

Найпоширенішими формами допомоги є фінансова допомога (гранти, субсидії) та компенсація витрат компаній на виробництво кіно (cash rebate), у тому числі у формі tax rebate.

Країни Євросоюзу по-різному заохочують і стимулюють кіновиробників інвестувати в кінобізнес на їхній території. В одних випадках таку державну допомогу можуть отримати резиденти та нерезиденти країни, в інших – національні або іноземні компанії.

Наприклад, сьогодні за законодавством Естонії продюсери іноземних країн можуть отримати компенсацію до 30% від витрат на створення художніх, анімаційних, документальних фільмів та серіалів на її території.

У 2008–2014 роках Єврокомісія визнала програму підтримки кінематографії в Естонії допустимою державною допомогою і погодила надання прямих грантів на підтримку кіно. За рахунок держави можна було покривати 50–95% витрат на створення фільму залежно від його виду та складності.

В Ірландії Єврокомісія визнала податкові пільги іноземним кіновиробникам сумісною державною допомогою і дозволила користуватися такими пільгами в розмірі 32–37% витрат на створення фільмів до 2024 року. В Угорщині за програмою державної допомоги іноземні кіновиробники могли покрити витрати за рахунок державних субсидій та податкових пільг. Греція повертає резидентам та нерезидентам до 35% від витрат на створення кіно на її території.

Правила державної допомоги дозволяють країні – надавачу допомоги вимагати від творців кіно витратити певну частину допомоги або здійснювати певну частину діяльності з виробництва фільму на її території, але у будь-якому разі не можуть вимагати витрати більше за 80% загального бюджету фільму.

У згаданій вище Естонії умовою надання допомоги стала вимога для іноземних отримувачів витратити на її території до 48% від бюджету фільму (або у перерахунку 50% отриманої допомоги), а для спільних з іноземними виробниками фільмів – до 80% загального бюджету фільму.

Як підтримували кіноіндустрію до вересня 2019 року

Попередня редакція закону про державну підтримку кінематографії дозволяла Міністерству культури, Українському культурному фонду та Держкіно надавати кіновиробникам державні субсидії.

Бюджетне фінансування надавалося на створення різних видів фільмів, на проведення творчих зустрічей, прем'єрних показів і покриття частини витрат на створення фільмів.

Але субсидію можна було отримати не лише на створення кіно, а і для компенсації вартості вже створеного кіно – cash rebate. Закон встановлював можливість повернення 16,6% загального обсягу зроблених кіновиробниками платежів на сценічно-постановочні засоби, готельні послуги та оренду павільйонів, пошиття костюмів, транспортних послуг тощо.

Отримувачами державного відшкодування могли бути як іноземні, так і українські компанії.
Правда, для нерезидентів вже тоді були встановлені окремі умови отримання українських державних субсидій:

  • власний мінімальний бюджет у фільм;
  • погодження фільмом культурного тесту (згадування про національні елементи культури, релігії, національних героїв) та деякі інші умови.

Що змінить новий закон

Змінений закон про державну підтримку кіновиробництва розділив форми державної підтримки для українських та іноземних кіновиробників.

Відтепер українські кіновиробники вже не зможуть отримати cash rebate на покриття 16,6% загального обсягу зроблених ними платежів на зарплату працівникам, винагороду акторам та знімальним групам, оренду майна тощо.

Тобто наразі cash rebate є єдиною можливою формою державної підтримки в Україні  іноземних продюсерів. Планка такого відшкодування витрат була збільшена з 16,6% до можливих 30%.

Новою вимогою отримання іноземними творцями кіно державного фінансування є відсутність серед їхніх власників, учасників, акціонерів, у тому числі кінцевих бенефіціарних власників (контролерів), а також посадових осіб, резидентів України.

Ініціатори змін пояснили таке доповнення необхідністю уникнення корупції і введенням заборони на отримання резидентами України декількох форм державної підтримки на створення одного фільму.

Як працюватиме механізм держпідтримки і хто може залишитися без неї

Як на мене, закон про державну підтримку кінематографії загалом не встановлює виключної державної підтримки за національним принципом кіновиробника.

Вітчизняні та іноземні продюсери можуть отримувати бюджетні субсидії, якими українські та  іноземні кіновиробники будуть оплачувати приблизно одні й ті самі витрати на створення фільмів в Україні, як-от – гонорари та авторська винагорода, заробітна плата знімальній групі і гонорари акторам, оплата освітлювальної техніки, спецтранспорт, звукозаписувальна техніка, оренда костюмів та реквізитів, створення піротехнічних ефектів, пошиття костюмів, виготовлення декорацій та інші.

Різниця тут у порядку фінансування – українські кіновиробники від початку вибивають державні субсидії, а іноземні кінематографісти – інвестують свої кошти в кіно, а потім доводять, що кіно – це культурний продукт, і звертаються за відшкодуванням витрат до органів влади в Україні.

Різниця також у обсягах державних субсидій на такі витрати – в українських кіновиробників є можливість отримати від 50 до 100% на створення фільму, тоді як іноземці можуть отримати максимум 30% від сплачених ними платежів на кіношні витрати.

Окрім державних субсидій на виробництво фільмів, продюсери України можуть сподіватися на додаткові форми підтримки, які не передбачені законом для іноземних кіновиробників.

Очевидно, природне бажання держави якнайбільше подбати про створення національних фільмів дозволило записати в законі можливість українських кіновиробників отримати додаткове бюджетне фінансування на купівлю мобільних пересувних цифрових комплексів, транспорту для того, щоб показувати національні фільми у маленьких містах та селах, на виробництво фільмів студентами, на освіту і дослідження у сфері кінематографії, на створення архіву національної спадщини кіно та інші форми, які згодом може придумати Кабмін.

Так виглядає, що іноземні кіновиробники зі своїми інвестиціями в Україну навіть обділені формами державної підтримки.

Та якими б не були форми державної підтримки кінематографії, у розумінні правил державної допомоги сам факт витрат державного бюджету для підтримки загалом продюсерських компаній та діяльності зі створення кіно покращує їхнє конкурентне становище на ринку порівняно з компаніями та іншими сферами економіки, які не отримують такого державного фінансування.

Таке покращення є однією із ознак державної допомоги. Та надання будь-якій бюджетній підтримці статусу державної допомоги не означає заборону фінансування, але зобов'язує надавачів витрачати бюджетні кошти в обсягах та відповідно до умов, що записані в правилах державної допомоги для аудіовізуальних творів.

Антимонопольний комітет скаже, наскільки і кого недолюбила Україна, коли перевірить обіцяні в проєкті держбюджету на 2020 рік 505 млн грн на кінематографію на наявність ознак державної допомоги та визначить її сумісність з умовами конкуренції. А якщо держава випадково замахнулася на безмежне фінансування українських чи іноземних продюсерів, у силах правил державної допомоги і АМКУ буде його обмежити.

Темна тема
Світла тема
Великі шрифти
Нормальні шрифти