7 березня 2022 р. набув чинності Закон України №2116-IX «Про основні засади примусового вилучення в Україні об’єктів права власності Російської Федерації та її резидентів» (далі — Закон). Ним Верховна Рада України втілила у життя багаторічний політичний наратив про примусове вилучення майна у держави-агресора та її прихильників.
Щодо кого може бути проведене примусове вилучення майна
Поки що Закон поширюється на майно рф та її «резидентів». Під резидентами, згідно дефініції, наданої у абз. 2 ст. 1, маються на увазі українські та іноземні юридичні особи, власником (прямим чи опосередкованим) та/або бенефіціаром є держава рф. Очевидно, що надане Законом визначення занадто вузьке та фактично зводить дію нормативного акта до мінімуму. Навіть майно дипломатичних та консульських установ РФ на території України, яке відразу спадає на думку при згадці майна, що належить безпосередньо державі, перебуває під імунітетом відповідно до норм міжнародного права. Як результат, на таке майно дія Закону не поширюється.
Водночас 1 квітня 2022 р. був прийнятий законопроєкт №7169 про внесення змін до Закону України «Про основні засади примусового вилучення в Україні об’єктів права власності Російської Федерації та її резидентів» щодо уточнення окремих положень (далі — законопроєкт), який розширив поняття резидентів та включив до них:
- громадян РФ;
- негромадян РФ, які мають найбільш тісний зв’язок з державою-агресором (мають місце проживання або займаються основною діяльністю);
- також за рішенням Ради національної безпеки і оборони України або суду до резидентів прирівнюються фізичні та юридичні особи (незалежно від громадянства, місця проживання, місцезнаходження, здійснення основної діяльності), які публічно заперечують чи підтримують здійснення збройної агресії рф проти України, встановлення та утвердження тимчасової окупації частини території України та які не зупинили чи не припинили здійснення економічної (зокрема господарської) діяльності на території рф в період дії воєнного стану в Україні, введеного у зав’язку зі здійсненням збройної агресії проти України.
Наразі законопроєкт не підписаний Президентом, та як вбачається з поточного політичного курсу, набуття ним чинності є лише питанням часу.
Таке доповнене та розширене визначення кола суб’єктів, щодо яких можливе здійснення примусового вилучення майна, надає «карт-бланш» органам України та дозволяє задовольнити суспільні потреби майном не лише безпосередньо рф, а й тих осіб, які з нею пов’язані та підтримують злочинну військову агресію.
Яке майно може бути вилучене
Відповідно до абз. 4 ч. 1 ст. 1 Закону, вилучене може бути рухоме і нерухоме майно, кошти, вклади у банках, цінні папери, корпоративні права, інше майно (активи), що знаходяться (зареєстровані) на території України та безпосередньо або через афілійованих осіб належать рф та її резидентам. Таким чином, може бути вилучене майно у найбільш широкому його розумінні.
Підстави примусового вилучення майна
Ч. 1 ст. 2 Закону встановлює, що примусове вилучення майна можливе лише з мотивів суспільної необхідності та ґрунтується на принципах законності, прозорості, об’єктивності, відповідності меті, стратегічної важливості та ефективності.
Нагадаємо, що позбавлення приватної власності за загальним принципом, закріпленим у Конституції України та міжнародних нормативно-правових актах (зокрема, у протоколі № 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), є винятком та застосовується лише з мотивів суспільної необхідності. Отже, націоналізація майна може відбутися лише тоді, коли суспільний інтерес у позбавленні об’єкта власності превалює над інтересом окремої особи.
До того ж, Закон вводить новий конструкт «стратегічної важливості», не розкриваючи його сутність. Зважаючи на оціночний характер цього конструкту, важко прогнозувати, вилучення яких об’єктів буде вважатися стратегічно важливим. Відповідно, підхід до визначення об’єктів для примусового вилучення може бути як широкий, так і досить обмежений.
Процедура примусового вилучення майна
Перелік такого майна має визначити Кабінет Міністрів України, після чого Рада національної безпеки і оборони України ухвалює рішення про примусове вилучення в Україні об’єктів права власності рф та її резидентів, що вводиться в дію указом Президента України. Також передбачається, що протягом 6 місяців після закінчення воєнного стану Верховна Рада України має затвердити відповідний указ Президента України.
Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону, примусове вилучення в Україні об’єктів права власності рф та її резидентів здійснюється без будь-якої компенсації їх вартості. Аргументується це тим, що рф розв’язала і веде проти України та українського народу повномасштабну агресивну війну. Законопроєкт додає також, що примусове вилучення майна здійснюється в рахунок майбутньої репарації на користь України, яка зазнала агресії з боку рф.
Вбачається, що використавши конструкт «примусового вилучення», законодавець намагається відмежувати його від примусового відчуження майна, яке можливе, згідно зі ст. 42 Конституції України, лише за умови попереднього і повного відшкодування вартості майна, та від конфіскації, яка, знову ж відповідно до Конституції, може бути застосована виключно за рішенням суду. Шанси успіху оскарження Закону з мотивів неконституційності оцінити досить складно, але на думку автора, використовуючи purposive approach of interpretation (цільовий спосіб тлумачення)[1] Конституції України, Конституційний Суд зможе аргументовано відхилити подібні скарги, якщо такі колись будуть.
Можливі об'єкти примусового вилучення
Беручи до уваги вимоги суспільної необхідності, принцип стратегічної важливості та розширене законопроєктом (у випадку набрання ним чинності) поняття резидентів рф, стосовно яких може бути здійснене примусове вилучення майна, можливим вбачається вилучення наступних великих об’єктів:
- «Сбербанк» та «Промінвестбанк». В Україні «Сбербанк» здійснює свою діяльність як ПАТ «Міжнародний Резервний Банк», 100% акцій якого володіє «Сбербанк». Вирішальний контроль над «Сбербанком» здійснює рф через Фонд національного добробуту росії, який підконтрольний уряду рф. ПАТ «Промінвестбанк» на 99,7726% належить російській державній корпорації розвитку «ВЕБ.РФ.», яка, у свою чергу, прямо належить рф. Вже 25 лютого 2022 р. НБУ відповідними постановами вирішив відкликати банківські ліцензії та ліквідувати ці банки на території України, та це не означає, що на будь-якому етапі ліквідації ці банки не можуть бути націоналізовані, беручи до уваги той факт, що майно, що залишиться після ліквідації, має бути передане акціонерам банків, що буде прямим фінансуванням військових дій рф;
- «Форвард Банк». Єдиним учасником ПАТ «Банк Форвард» є російський «Банк Русский Стандарт», яким опосередковано володіє російський підприємець Рустам Таріко. Зважаючи на те, наскільки фінансовий сектор економіки важливий для забезпечення економічної безпеки держави, а також на те, що Україна вже має певний досвід націоналізації банків, рішення влади стосовно «Форвард Банку» в умовах воєнного стану вбачається можливим;
- «Київстар.» 99.9947% акцій ПрАТ «Київстар» належать нідерландському VEON Holdings, який через «Альфа-Груп» належить російсько-ізраїльському бізнесмену Михайлу Фрідману, на якого після початоку повномасштабного вторгнення рф були накладені санкції Євросоюзом. В сучасних умовах гібридної війни націоналізація одного з найбільших операторів зв’язку України може бути виправдана мотивами інформаційної безпеки суспільства;
- «Енергомашспецсталь». На офіційному веб-сайті підприємства зазначається, що це найбільший український виробник спеціальних литих і кованих виробів індивідуального і дрібносерійного виробництва для металургії, суднобудування, енергетики (вітро-, паро-, гідро-, атомної) і загального машинобудування. 92,6771% акцій ПАТ «Енергомашспецсталь» володіє кіпрська Emss Holdings Limited, опосередкованим власником якої є російська державна корпорація «Росатом», що займається в т.ч. ядерним збройним комплексом РФ;
- Сумське НВО. АТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання» є одним з найбільших в Україні машинобудівних комплексів з випуску устаткування для нафтової, газової, атомної та хімічної промисловості. Опосередкованим власником підприємства є російський бізнесмен Володимир Лук’яненко. Примусове вилучення стратегічно важливих великих підприємств важкої промисловості аргументовано відповідатиме доктрині захисту економічних суспільних інтересів в умовах воєнного часу;
- «Татнєфть». ТОВ «Татнєфть-АЗС-Україна» належить російському ПАТ «Татнєфть ім. В.Д. Шашина», яке на 36% належить уряду Республіки Татарстан — суб’єкту рф. Паливна галузь є однією з ключових в реаліях сучасних бойових дій, тому націоналізація об’єктів АЗС є цілком логічним кроком з точки зору захисту інтересів суспільства.
Примусове вилучення майна у держави, що розв’язала та веде війну, та її резидентів є легітимним заходом захисту інтересів українського суспільства. Прийнятий Закон окреслив правові основи вилучення майна, що прямо чи опосередковано належить рф та її резидентам. Закон надає уповноваженим органам державної влади дискрецію щодо визначення майна, яке буде вилучене. Спрогнозувати ефективність Закону наразі не вбачається можливим, адже його реалізація буде залежати від відповідних органів.
При цьому варто пам’ятати, що позбавлення приватної власності є винятковою мірою та має бути аргументованим для уникнення негативних наслідків для України в майбутньому, після завершення війни.
