logo-image
Інтерв'ю Ігоря Свечкаря "Юридичній газеті"
Автор: Ігор Свечкар
Джерело: Юридична Газета. – №24. – 11 червня 2019 року
Завантажити

Ігор Свечкар, член Правління АПУ, партнер ЮФ «Астерс», визнаний одним з найкращих у світі експертів з антимонопольного права, бере активну участь у житті професійної спільноти правників України, виступає ініціатором законодавчих і регуляторних ініціатив. У межах спільного з АПУ проекту «10 років з АПУ» ми поговорили з Ігорем Свечкарем про його бачення подальшого розвитку АПУ та «рецепти успіху» у правничій професії

Ігор Свечкар

— Ігорю, Ви є членом АПУ з 2004 р. Розкажіть, якою Ви пам'ятаєте Асоціацію 15 років тому? Як змінювалася АПУ?

— Я був одним із перших, хто приєднався до Асоціації. АПУ створював Ігор Шевченко. У той час я працював в юрфірмі «Шевченко, Дідковський і партнери». До роботи над створенням Асоціації як органу для підтримки юристів тоді долучилися всі співробітники фірми. Варто зазначити, що це відбувалося не у «добровільно-примусовому» порядку, а як повністю вільний вибір.

Всі дуже позитивно сприйняли ініціативу створення АПУ. Ми спілкувалися з American Bar Association, International Bar Association і хотіли на прикладі цих асоціацій створити в Україні потужну силу, яка поєднувала б всю спільноту та захищала інтереси правників (не лише адвокатів).

АПУ створювалася на противагу тим органам адвокатського самоврядування та Асоціації адвокатів, що вже існували на той час. За мету ставили більш широке покриття. Як бізнес-юристи, співробітники юридичних фірм, ми переважно не займалися адвокатською діяльністю, тому ідея створення Асоціації полягала в об'єднанні зусиль юридичних фірм, юрисконсультів («інхаузів») та інших правників.

Я вважаю, що за 15 років нам вдалося втілити цю ідею в життя на 90%. В історії Асоціації були різні етапи, різні керівники, різна політика та пріоритети. Наприклад, колись ми уявляли, що Асоціація об'єднуватиме здебільшого великий структурований юридичний бізнес. На практиці виявилося, що величезну роль у розвитку АПУ відіграли представники невеликих «бутикових» юрфірм. Це були професіонали, які змогли приділяти розвитку Асоціації більше часу.

Потім був ще один екстрим — протиставлення українського юридичного бізнесу іноземному. Коли відбувалася велика експансія міжнародних юридичних фірм в Україні, то навіть лунали заклики, що Асоціація повинна стримувати цю тенденцію, ініціювати прийняття обмежувальних законів на зразок країн Східної Європи. На мою думку, добре, що тоді ці заклики не були реалізовані. Асоціація має підтримку міжнародних фірм (як колись, так і сьогодні).

Також поставало питання про те, чи відкриті ми до співпраці з представниками прокуратури, судів тощо. Так, відкриті. В Асоціації є секція державних службовців, секція судових експертів та ін. Коло правників з різних сфер, яких ми залучаємо до Асоціації, постійно розширюється — саме в цьому полягає сила АПУ.

— Багато років поспіль авторитетні міжнародні рейтинги визнають Вас одним із кращих фахівців з антимонопольного права в Україні. Поділіться таємницею, як не отримати зіркову хворобу?

— Уникнути зіркової хвороби допомагає серйозна і дуже потужна конкуренція на юридичному ринку. Так, я маю досвід і визнання, але вони є також в інших юристів. Щоб залишатися конкурентоздатним, потрібно постійно працювати над найбільш важливими проектами, брати участь у великих розслідуваннях, залучати нових клієнтів.

Я дуже пишаюся, що в мене є така команда — три партнери, багато юристів, які 8‑10 років з нами працюють, а також мають досвід роботи, наприклад, з Єврокомісією та в європейських офісах найкращих фірм з антимонопольного права. Я переконаний, що в антимонопольних практиках інших фірм в Україні немає таких сильних команд. Мій особистий внесок в успіх нашої антимонопольної практики не такий великий, як здається. Це більше командні почесті.

— Ігорю, що у своїй діяльності Ви вважаєте основним досягненням?

— Вважаю, що мені пощастило, адже я почав роботу в галузі антимонопольного права, коли ще ніхто цим не займався. У 2001 р. в Україні прийняли новий Закон про захист економічної конкуренції, який через рік набрав чинності. Я був одним з тих небагатьох юристів, хто розвивав практику в цьому напрямку. Тому хронологічна першість стала мені у нагоді. Попередніх напрацювань не було, тому мені вдалося органічно вийти на провідні позиції в цій практиці.

Своїм найважливішим професійним визнанням я вважаю відзнаку від Global Competition Review. GCR — це найвпливовіший рейтинг і видавництво в міжнародній антимонопольній спільноті. У них є дослідження 40 Under 40 Survey, яке публікують кожні 4 роки, де GCR відзначає найкращих у світі експертів-антимонопольників у віці до 40 років. Мене відзначили в останньому виданні цього дослідження. Наразі я єдиний серед українських юристів у цьому рейтингу і цим пишаюся.

— Ви пройшли шлях від юриста до партнера юридичної фірми. Що можете порадити молодим юристам, які тільки починають свою кар'єру?

— По‑перше, необхідно знайти ментора, який завжди чогось навчатиме. Тому що можна швидко «дорости» до певного рівня (старшого юриста, радника чи навіть партнера) і це буде «стеля», яку не вдасться подолати.

Молоді юристи повинні шукати можливості отримати досвід. Я закликаю не працювати постійно в одному місці, а рости та розвиватися. Хоча я завжди працював в одній фірмі та не шукав, де краще. Однак у цьому є певний недолік. В різних фірмах зона комфорту змінюється, світогляд ширшає, можна взяти все найкраще від різних команд і середовищ.

По‑друге, спочатку потрібно досягти ідеалу в технічній роботі. Багато «джуніорів» (помічників юристів, молодших юристів) скаржаться, що така робота їм зовсім не подобається, тому що вона не інтелектуальна. «Це рутинна робота, а я хочу робити аналітичну», — зазначають вони.

Однак річ у тім, що поки не навчишся ідеально робити технічну роботу — не зможеш піднятися на вищу сходинку. Наприклад, якщо не буде вичитаний текст, то такі ж помилки будуть зроблені в юридичному аналізі. Все має бути поетапно. Поколінням Y та Z на початковому етапі кар'єри варто закріплювати навички елементарної роботи, адже без цього не можна досягти успіху на інших юридичних фронтах. Все починається з системності та уваги до деталей.

— Як Ви знаходите час на Асоціацію в такому насиченому графіку?

— Зараз я працюю у Правлінні АПУ, а до цього головував у комітеті з конкуренційного права, що фактично було моєю професійною діяльністю. Тому можна сказати, що додатковий час на АПУ доводиться виділяти лише зараз. На поточній позиції в АПУ мені подобається щире спілкування та обмін думками. Я насолоджуюся тим, що маю можливість висловитися і до моєї думки дослуховуються. Деколи приємно навіть просто переглянути документи, в яких є технічні розбіжності. Я прагну, щоб робота Асоціації була максимально якісною та зразковою.

— Протягом 18 років Ви займаєтеся антимонопольним та конкуренційним правом, розвиваєте одну з найбільших та найсильніших практик в Україні, виступаєте ініціатором законодавчих і регуляторних ініціатив у галузі конкуренційного права. На Вашу думку, чи можна зараз робити якісь прогнози щодо розвитку практики антимонопольного права на найближчий рік?

— Нещодавно був прийнятий законопроект, який регулює процедуру розслідувань Антимонопольним комітетом. Це було зроблено для більш прозорої та збалансованої процедури розслідування і прийняття рішень Антимонопольним комітетом. Цей законопроект розробляла група депутатів, включаючи 

Вікторію Пташник. АПУ та її Комітет з конкуренційного права разом з нашим колегою Олександром Вознюком брали активну участь у його підготовці. Врешті-решт, цей закон був прийнятий. Однак Вікторія Пташник попросила повернути його на доопрацювання, оскільки у проголосованій версії повністю було знято пеню за прострочення виплат штрафів.

Якщо подивитися в історію цього законопроекту, то існували дві паралельні версії. Одна версія — наша, а ще одна просувалася АМКУ та іншою групою депутатів і Комітетом ВР з регуляторної політики. Ці версії йшли як пакет і ми підлаштовувалися під той документ. Спочатку не хотіли прибирати пеню, а лише обмежити її нарахування на ті періоди, коли відбувається оскарження. Наразі система працює таким чином, що навіть коли відбувається оскарження, то в певні періоди все одно виникає 1,5% пені за один день, а це чималі суми. В багатьох випадках результат такий, що штраф вдвічі збільшується за рахунок пені. Навіть якщо одразу оскаржувати та не пропускати жодних строків, все одно пеня збільшується, оскільки перша та друга інстанція не одразу приймає рішення. Виникає додаткове несправедливе покарання, яке накладається на порушника.

Тому ми хотіли прибрати лише цю частину, але щоб узгодити два законопроекти, адже в іншому законопроекті пропонувалося врегулювати, що рішення АМКУ є виконавчим документом і можна одразу стягувати цей штраф. У такому випадку пеня вже не була б таким інструментом, який був би важливим для держави, щоб впливати на порушників і все ж таки примушувати виконувати законні рішення АМКУ. Однак сталося так, як сталося. Закон не був прийнятий, а в нашому законі пеня повністю зникла, тому Вікторія Пташник запропонувала його доопрацювати.

На завершення скажу, що це наше досягнення як Асоціації. Ми розробили основний профільний закон щодо головних проблем і разом з депутатами забезпечили його прийняття. Безперечно, прогресивний розвиток усього антимонопольного законодавства в майбутньому — це головна ціль Комітету АПУ з конкуренційного права.

Темна тема
Світла тема
Великі шрифти
Нормальні шрифти