logo-image
Одностороння прозорість
Автор: Ірина Гордіюк
Джерело: Юридична Газета, 8 травня 2018 р.
Завантажити

Україна активно готується до початку передачі США податкової інформації про фінансові рахунки американських податкових резидентів, відкриті в нашій державі, що, швидше за все, як вплине на подальшу зміну профілю американських інвесторів, так і наблизить українські фінансові установи до міжнародних стандартів у питаннях боротьби з приховуванням капіталу та ухиленням від оподаткування.

21 березня 2018 року Кабінет Міністрів України прийняв розпорядження подати на ратифікацію Угоду між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки для поліпшення виконання податкових правил й застосування положень Закону США “Про податкові вимоги до іноземних рахунків” (FATCA) від 7 лютого 2017 року.

Закон США "Про податкові вимоги до іноземних рахунків" (FATCA) був прийнятий у США в 2010 році. З набранням ним чинності у 2014 році низка банківських та інших фінансових установ по всьому світу взяли на себе обов’язок звітувати до податкового управління США (IRS) про відкриття американськими податковими резидентами фінансових рахунків у закордонних фінансових установах. Так за допомогою впровадження автоматичного обміну інформацією про фінансові рахунки платників податків Сполучені Штати стали першою країною, що розпочала боротьбу з приховуванням капіталу платників податків за кордоном та ухиленням від оподаткування на міжнародному рівні.

 

Варіанти співпраці з податковим управлінням США

За своєю природою FATCA є національним законом США, який при цьому поширює свою дію на інші юрисдикції за умови укладення спеціальних угод у спосіб, визначений FATCA.

Загалом FATCA допускає два способи взаємодії з американськими податковими службами з метою обміну інформацією:

Перший спосіб полягає в тому, що іноземні банки можуть безпосередньо взаємодіяти з IRS. На основі прямих домовленостей з компетентними органами США відповідний банк передає до IRS інформацію щодо рахунку американського податкового резидента.

Другий доступний згідно з FATCA спосіб співпраці з IRS передбачає централізовану передачу інформації про фінансові рахунки податкових резидентів США. За таким сценарієм інформація про рахунки передається до IRS усіма фінансовими установами держави, котра взяла на себе зобов'язання виконувати вимоги FATCA. Відбувається така передача на основі міжнародної угоди, укладеної між урядом США й урядом іншої держави.

 

Хто та коли звітуватиме?

Деякі банки, що функціонують в Україні, почали працювати над виконанням вимог FATCA задовго до укладення українським урядом відповідної угоди з урядом США. Такі банки вже тривалий час одержують від своїх клієнтів інформацію, необхідну для встановлення американської резидентності їх клієнтів, з метою передачі необхідних відомостей до IRS в рамках FATCA. Однак така робота була організована на території України в окремих банківських установах, а не на загальнодержавному рівні.

7 лютого 2017 року Україна та США підписали міжурядову угоду для поліпшення виконання податкових правил і застосування положень FATCA. Із набранням угодою чинності обов’язок передавати інформацію про резидентів США буде покладений на всі фінансові установи, що знаходяться на території України та потрапляють у категорію звітних згідно з FATCA. Це, зокрема, банки, страхові компанії, депозитарії, деякі інвестиційні компанії та ряд інших установ. Звітними в розумінні FATCA також вважаються розташовані в Україні філії іноземних звітних фінансових установ.

Згідно з міжурядовою угодою вона набере чинності після внесення необхідних змін до законодавства України та завершення всіх внутрішніх процедур, потрібних для застосування правил FATCA на території України.

 

Створення в Україні законодавчої бази для застосування FATCA

Для виконання процедур в Україні, що вимагаються відповідно до FATCA, було розроблено та 23 березня 2018 року зареєстровано два законопроекти з метою створення правової бази, необхідної для передачі з України до податкового управління США інформації про фінансові рахунки американських резидентів, відкриті в Україні. Зокрема, це проект Закону України № 8189 "Про внесення змін до деяких законів України у зв'язку із ратифікацією Угоди між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки для поліпшення виконання податкових правил й застосування положень Закону США "Про податкові вимоги до іноземних рахунків" (FATCA)" та проект Закону України № 8190 " Про внесення змін до Податкового кодексу України у зв'язку із ратифікацією Угоди між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки для поліпшення виконання податкових правил й застосування положень Закону США "Про податкові вимоги до іноземних рахунків" (FATCA)".

Головною новацією вказаних законопроектів є внесення змін до Закону України “Про банки і банківську діяльність” в частині регуляції банківської таємниці в Україні. Зокрема, з набранням чинності законом № 8189 банки будуть зобов'язані розкривати податковим органам інформацію про своїх клієнтів з метою виконання вимог, передбачених угодами про обмін інформацією для податкових цілей.

Аналогічні зміни вносяться до Закону України “Про депозитарну систему України” щодо розкриття податковим органам відомостей, які містяться у системі депозитарного обліку.

Проект закону № 8190 передбачає внесення змін до Податкового кодексу України, визначаючи порядок виявлення підзвітних рахунків, порядок звітування про них до відповідних податкових органів, а також відповідальність за порушення правил щодо ідентифікації та звітування.

Важливо, що зазначені вище зміни покликані створити правову базу не лише для застосування вимог FATCA в Україні, а також і для застосування нової міжнародної моделі автоматичного обміну інформацією в податкових цілях у рамках Common Reporting Standard (CRS). Цей стандарт, розроблений міжнародною організацією економічного співробітництва та розвитку, є практично аналогом закону FATCA, але при цьому поширює свою дію на всесвітньому рівні. Тобто, інформація передається без участі США, між різними державами, які уклали між собою угоду, або приєдналися до угоди про автоматичний обмін інформацією. Початок застосування CRS в Україні за останніми прогнозами Міністерства фінансів України припаде на початок 2020 року.

Отже, введення в дію вказаних законопроектів є необхідним для України в рамках кількох міжнародних інструментів покращення податкової прозорості, серед яких FATСA та CRS. Їх застосування є важливим для репутації України перед авторитетними світовими організаціями, у політиці котрих основним трендом останніх років є саме забезпечення податкової транспарентності у світі. І така тенденція швидше за все залишатиметься актуальною ще протягом тривалого періоду.

 

За якою процедурою, про що та стосовно кого звітувати?

Як передбачається угодою між Україною та США щодо FATCA, щороку звітна фінансова установа України ідентифікуватиме підзвітні рахунки та передаватиме Міністерству фінансів або іншому компетентному органу України таку інформацію:

-          ідентифікаційні дані власника рахунку (ім’я та прізвище (найменування), місце проживання (розташування), податковий номер),

-          номер рахунку,

-          баланс рахунку станом на кінець звітного року,

-          баланс перед закриттям рахунку, якщо його було закрито протягом року,

-          сума відсотків, дивідендів, інших доходів, що надходять на рахунок.

Інформація, зазначена вище, повинна стосуватися 2014-го та всіх наступних років, з урахуванням певних виключень, визначених угодою між американським й українським урядами. Компетентні органи України у свою чергу передаватимуть одержану інформацію до IRS.

Звітними рахунками будуть вважатися розрахункові, депозитні, інвестиційні, а також рахунки у цінних паперах та інші види рахунків. Крім того, до категорії звітних потрапляють певні види договорів, наприклад, деякі види договорів страхування.

Передачі підлягатимуть відомості стосовно власників рахунків, які є (1) громадянами США, (2) американськими юридичними особами, (3) особами, які мають постійне місце проживання у США, (4) юридичними особами, в яких істотна участь у статутному капіталі (принаймні 10%) належить американським фізичним особам.

З метою ідентифікації американських резидентів серед своїх клієнтів і подальшого звітування про їх рахунки, фінансові установи будуть запитувати необхідні документи й інформацію у своїх клієнтів і здійснювати їх аналіз за процедурами, передбаченими FATCA. Щоб дістати необхідну інформацію, фінансовим установам також дозволяється використовувати дані, надані клієнтами в рамках законодавства про запобігання відмиванню доходів, одержаних злочинним шляхом (AML).

 

Наслідки невиконання вимог FATCA

Із підписанням угоди щодо FATCA на Україну було покладено обов’язок розробити та інтегрувати до українського законодавства положення про накладення на звітні фінансові установи санкцій за невиконання вимог FATCA. З цією метою в Україні було розроблено законопроект, який передбачає, що звітна фінансова установа зобов’язана сплатити до бюджету штраф у розмірі 100 мінімальних заробітних плат (наразі ця сума дорівнює 372 300 грн.) у випадках неподання, несвоєчасного подання інформації про підзвітні рахунки, подання недостовірної інформації або допущення помилок у звітах згідно з FATCA.

Для клієнтів фінансової установи, котрі ухиляються від ідентифікації за правилами FATCA, також будуть наставати негативні наслідки. Зокрема, фінансова установа може закрити, заблокувати чи відмовити у відкритті рахунку такому клієнту. А якщо підзвітна фінансова установа не звітує або з вини клієнта не має змоги ідентифікувати та звітувати про рахунки американського резидента згідно з FATCA, то вона зобов’язана утримати податок з доходів клієнта із джерелом походження з США за доволі високою ставкою в розмірі 30%.

 

Невзаємність

Цікаво, що FATCA дозволяє обмінюватися інформацією між країнами на основі взаємності. Це означає, що підписуючи міжурядову угоду щодо FATCA, відповідна держава передає до США інформацію про рахунки американських резидентів, відкриті в тій державі, а США у свою чергу передає до відповідної держави дані про рахунки її резидентів, відкриті в США.

При описаній вище взаємності юрисдикція, що приєдналась до FATCA, дістає можливість щорічно одержувати відомості про рахунки своїх податкових резидентів, відкриті в США, та використовувати такі відомості згідно зі своїми податковими законами. Зважаючи на те, що в США є також певні офшорні зони, одержана інформація про відкриті там рахунки могла б пролити світло на виведені туди кошти громадянами інших держав.

Однак застосування FATCA на взаємній основі відбувається не з ініціативи США, а зі згоди США, тоді, коли цього вимагає інша договірна держава.

Україна ж, домовляючись про автоматичний обмін інформацією зі Сполученими Штатами, не виявила ініціативу одержувати фінансові відомості про своїх резидентів від США.

Можливо, причиною відмови від двобічного обміну інформацією є відсутність в нашій державі необхідних механізмів оподаткування доходів, які знаходяться за кордоном. Дійсно, в Україні не діють ні правила контрольованих іноземних компаній, ні непрямі методи визначення податкових зобов'язань, які дали б змогу оподатковувати доходи, що знаходяться за кордоном і належать українським особам або контрольованим ними компаніям.

Однак схоже, що в нашій державі невзаємність обміну інформацією все-таки заснована не на труднощах оподаткування іноземних доходів. Ймовірніше, небажання пролити світло на фінансові накопичення, що зберігаються в США, насправді було причиною домовитися передавати фінансові дані до США і не одержувати натомість аналогічних відомостей про українських резидентів від США. Адже незважаючи на відсутність необхідних механізмів оподаткування, одержання українськими компетентними органами відомостей про зберігання її резидентами за кордоном незадекларованих активів могло би потягнути за собою для власників таких активів серйозні неподаткові ризики, аж до відкриття кримінальних проваджень за фактом відмивання коштів.