Хотіли як краще, а вийшло як завжди (закриття кримінального провадження слідчим суддею)
Із 04.11.2018 набув чинності Закон України "Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо удосконалення забезпечення дотримання прав учасників кримінального провадження та інших осіб правоохоронними органами під час здійснення досудового розслідування" від 18.09.2018 р. (далі – також Закон), відомий за умовною назвою " Маски-шоу стоп – 2".
Закон уносить до Кримінального процесуального кодексу низку змін, зокрема й надає іншій особі, права або законні інтереси якої було обмежено під час досудового розслідування, право звернутися до слідчого судді з клопотанням про закриття кримінального провадження (справи), якщо закінчилися строки, установлені для проведення досудового розслідування.
Верховна Рада ухвалила Закон з метою не допустити безпідставного продовження досудового розслідування й посилити відповідальність правоохоронців за порушення прав підприємців і громадян під час здійснення слідчих дій. Законом, за задумом законодавця, має бути створено додатковий інструмент для захисту від незаконного кримінального переслідування.
Із цією метою ст. 284 КПК було доповнено новою частиною 9 такого змісту: "Якщо закінчилися строки досудового розслідування з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня повідомлення особі про підозру, встановлені ч. 1 ст. 219 цього Кодексу, слідчий суддя може винести ухвалу про закриття кримінального провадження за клопотанням іншої особи, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, або її представника".
Положення нововведеної ч. 9 ст. 284 КПК щодо визначення початку строку досудового розслідування не є відсильними – законодавець у самій нормі чітко визначив, що строки досудового розслідування, установлені ч. 1 ст. 219 КПК, для вимог ч. 9 ст. 284 КПК розпочинаються з моменту внесення відомостей до ЄРДР.
Отже, під час вирішення питання про закриття кримінального провадження закінчення зазначених у ч. 1 ст. 219 КПК строків досудового розслідування необхідно обчислювати з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР і до моменту ухвалення рішення про закриття такого кримінального провадження, з урахуванням тяжкості вчиненого злочину.
Здалося б, ситуація абсолютно зрозуміла. Проте, на жаль, судова практика щодо цього питання неоднозначна: суди лиш в окремих випадках задовольняли клопотання й закривали кримінальні провадження, зареєстровані в ЄРДР до 15.03.2018 (див. справи № 428/137/19, № 201/31/19).
Але здебільшого рішення судів були негативні, оскільки слідчі судді поширювали на ч. 9 ст. 284 КПК передбачене законом обмеження про застосування останніх змін до ч. 1 ст. 219 КПК лише до кримінальних проваджень, зареєстрованих після 15.03.2018. Однак, ідучи за такою логікою, і ч. 9 ст. 284 КПК потрібно застосовувати лише до кримінальних проваджень, зареєстрованих після 15.03.2018, що суперечить духу й основному призначенню Закону від 18.09.2018, покликаного врегулювати спірні питання вже зараз, а не у віддаленому майбутньому, коли закінчаться встановлені строки досудового розслідування в справах, зареєстрованих після 15.03.2018.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 5 КПК процесуальну дію проводять, а процесуальне рішення приймають відповідно до положень цього Кодексу, чинних на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.
Оскільки йдеться про прийняття рішення про закриття кримінального провадження на підставі чинних положень ч. 9 ст. 284 КПК, то ці положення підлягають безумовному виконанню як прийняті пізніше та чинні на момент прийняття такого рішення.
За загальним правилом, унесені до ч. 1 ст. 219 КПК зміни, відповідно до яких строк досудового розслідування потрібно визначати з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, а не з дня повідомлення особи про підозру, згідно з установленими в законі обмеженнями мають поширюватися лише на кримінальні провадження, відомості про які було внесено до ЄРДР після 15.03.2018.
Але в разі розгляду питання про припинення кримінального провадження на підставі нововведеної ч. 9 ст. 284 КПК таке обмеження застосовувати не потрібно, оскільки цю норму прийнято пізніше за часом і вона не встановлює жодних обмежень щодо строків реєстрації кримінальних проваджень, що підлягають припиненню.
Так, згідно з роз'ясненням Міністерства юстиції України "Щодо практики застосування норм права у випадку колізії" від 26.12.2008 р. № 758-0-2-08-19 у разі наявності неузгодженості між нормами, виданими тим самим нормотворчим органом, застосовувати належить акт, виданий пізніше, навіть якщо прийнятий раніше акт не втратив своєї чинності.
Отже, положення нововведеної ч. 9 ст. 284 КПК, які було прийнято та які набули чинності пізніше порівняно зі змінами, унесеними до ч. 1 ст. 219 КПК, повинні мати перевагу в застосуванні до всіх кримінальних проваджень, щодо яких на підставі ч. 9 ст. 284 КПК розглядається питання про їх закриття з урахуванням закінчення строків досудового розслідування, визначених ч. 1 ст. 219 КПК.
Вдаючись до хибного трактування закону й обґрунтовуючи рішення про відмову в закритті кримінальних проваджень, слідчі судді зазвичай посилаються на те, що внесені до ч. 1 ст. 219 КПК зміни, які встановлюють строки досудового розслідування злочинів залежно від їхньої тяжкості, під час закриття проваджень не мають зворотної дії в часі.
На нашу думку, положення про зворотну дію закону в часі в цьому випадку не застосовні.
Так, відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Можна було б говорити про відсутність підстав для зворотної дії закону, наприклад, у разі спроби застосувати ч. 9 ст. 284 КПК до кримінального провадження, у якому передбачені законом строки розслідування закінчилися до набрання чинності ч. 9 ст. 284 КПК (до 04.11.2018) і після цієї дати підстави для закриття провадження зникали (скажімо, у зв'язку з повідомленням особи про підозру). У такому випадку провадження не можна було б закрити з урахуванням відсутності зворотної дії закону в часі.
Утім, у цьому випадку йдеться про застосування чинних положень ч. 9 ст. 284 КПК для закриття кримінальних проваджень, у яких строки досудового розслідування, визначені з урахуванням положень ч. 1 ст. 219 КПК, закінчилися вже після набрання чинності нововведеною ч. 9 ст. 284 КПК, що повністю відповідає вимогам ч. 1 ст. 5 КПК і не є зворотною дією закону в часі.
Якщо ж говорити про заборону застосування положень ч. 1 ст. 219 КПК до кримінальних проваджень, зареєстрованих до 15.03.2018, то така заборона фактично анульована положеннями чинної ч. 9 ст. 284 в разі її застосування для закриття таких проваджень.
Та обставина, що відлік строку досудового розслідування з моменту внесення відомостей про правопорушення до ЄРДР починався до початку дії нововведеної ч. 9 ст. 284 КПК, не дає підстав для тверджень про відсутність зворотної дії закону в часі, оскільки правові підстави для закриття кримінального провадження виникли саме під час дії положень ч. 9 ст. 284 КПК. При цьому в Законі немає вимог про те, що перебіг усього строку розслідування, закінчення якого є підставою для закриття провадження, має відбуватися після набрання чинності положеннями ч. 9 ст. 284 КПК.
На нашу думку, застосування положень нововведеної ч. 9 ст. 284 КПК через призму ч. 1 ст. 219 КПК тільки до кримінальних проваджень, зареєстрованих у ЄРДР після 15.03.2018, не відповідає принципу верховенства права й суперечить положенням Конституції України, загальним принципам кримінального провадження й усталеній практиці Європейського суду з прав людини.
Висновок:
Отже, положення ч. 9 ст. 284 КПК про можливість закриття кримінальних проваджень після закінчення встановлених ч. 1 ст. 219 КПК строків досудового розслідування з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР до дня оголошення особі про підозру повинні поширюватися на всі без обмеження кримінальні провадження, незалежно від часу їх реєстрації в ЄРДР.
