Юрист "Астерс" аналізує основи діяльності ТзДВ, ПТ та КТ і окремі випадки, коли бізнес може структурувати свою діяльність за їх допомогою.
Найчастіше у діловому обороті можна зустрітися з двома видами господарських товариств: (1) товариствами з обмеженою відповідальністю (ТОВ) та (2) акціонерними товариствами (АТ). Але стаття 113 Цивільного кодексу України передбачає існування ще трьох "менш популярних" видів господарських товариств, а саме: (3) товариств з додатковою відповідальністю (ТзДВ), (4) повних (ПТ) та (5) командитних товариств (КТ).
Створюючи бізнес в Україні, засновники там, де можна обійтися без обов'язкової реєстрації АТ, з поміж інших видів господарських товариств традиційно віддають перевагу ТОВ (та їх більш-менш близькими аналогам в інших юрисдикціях: SARL - у Франції, GmbH - у Німеччині, LLC - у США та LTD - у Сполученому Королівстві та ряді офшорних зон та ін.). Це відбувається у зв'язку з (а) обмеженням відповідальності учасника за зобов'язаннями компанії виключно їхніми вкладами (аналогічно з АТ) і (б) легшим режимом в адмініструванні і звітності (у порівнянні з АТ).
Припускаємо, що багато юристів в межах реальних справ ніколи не зустрічалися з усіма "нетиповими" видами господарських товариств. Дійсно, ТзДВ, ПТ та КТ створюються доволі нечасто, але, згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в Україні представлені всі вищезазначені види господарських товариств. Далі розберемо базові засади діяльності ТзДВ, ПТ та КТ та окремі випадки, коли бізнесу може бути потрібно структурувати свою діяльність за їх допомогою.
ТзДВ
Базові засади діяльності:
· до ТзДВ застосовується базове регулювання щодо ТОВ;
· установчим документом ТзДВ є статут;
· (i) розмір додаткової (субсидіарної) відповідальність учасників ТзДВ за його зобов'язаннями встановлюється статутом, (ii) він є однаково кратним для всіх учасників до вартості їх вкладів до статутного капіталу;
· при визнанні банкрутом одного з учасників ТзДВ його відповідальність за зобов'язаннями товариства розподіляється між іншими учасниками пропорційно до розміру належних їм часток у статутному капіталі.
Саме наявність додаткової відповідальності учасників ТзДВ за рахунок власного майна є причиною непопулярності даного виду господарських товариств.
Рішення про структурування відносин шляхом заснування ТзДВ загалом приймається з двох причин: або (i) через припис законодавства, або (ii) для створення флеру більшої надійності у відносинах з кредиторами (у порівнянні з ТОВ). Хоча, безумовно, аргумент (ii) не є панацеєю для контрагентів, оскільки банально майна у учасників ТзДВ де-юре може і не бути.
Що ж до приписів законодавства, то, наприклад, Закон України "Про страхування" передбачає можливість виступати страховиками фінансовим установам створеним, зокрема, у формі ТзДВ. Окрім того, тільки у формі ТзДВ можуть бути створені довірчі товариства відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 17.03.1993 № 23-93 "Про довірчі товариства".
ПТ
Базові засади діяльності:
· ПТ створюється і діє на підставі засновницького договору;
· учасники ПТ особисто здійснюють підприємницьку діяльність від імені товариства;
· учасники ПТ не можуть без згоди інших учасників займатись діяльністю аналогічною предмету діяльності ПТ від свого імені;
· при відсутності ресурсів ПТ для задоволення вимог кредиторів його учасники несуть солідарну відповідають за зобов'язаннями товариства усім своїм майном, на яке може бути звернене стягнення;
· найменування ПТ повинно містити, зокрема, імена (найменування) одного чи всіх його учасників.
Зазначимо, що за законодавством Російської імперії ПТ іменувалися "торговими домами". У наш час організація бізнесу у формі ПТ фактично є обов'язковою тільки в одному випадку - здійснення ломбардної діяльності. Так, відповідно до статті 4 Закону України "Про підприємництво", ломбарди створюються у формі повного товариства. І хоча дане положення було прийняте ще у далекому 1992 році, воно і досі залишається чинним. Тому більшість зареєстрованих ПТ в Україні є фінансовими установами, що створювалися саме для ведення бізнесу із надання фінансових кредитів фізичним особам під заставу їх майна.
Окрім того, Закон України "Про страхування" також передбачає можливість обрання опції ПТ для здійснення страхової діяльності.
КТ
Базові засади діяльності:
· КТ створюється і діє на підставі засновницького договору;
· серед учасників КТ є (i) повні учасники та (іі) вкладники:
(і) повні учасники особисто здійснюють підприємницьку діяльність від імені товариства та солідарно несуть додаткову (субсидіарну) відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном;
(ii) вкладники, не беруть особистої участі в діяльності КТ, але приймають участь у розподілі прибутку, а їх відповідальність за зобов'язаннями товариства обмежується сумами вкладів до складеного капіталу КТ;
· найменування КТ повинно містити, зокрема, імена (найменування) одного чи всіх його повних учасників.
Як бачимо, КТ у певній мірі є формою ПТ, але із можливістю залучення додаткових інвестицій.
КТ також називають "товариствами на вірі", оскільки вкладники, не можуть впливати на операційні бізнес-процеси і, по суті, "довіряють" свої інвестиції повним учасникам.
І знову ж таки, Закон України "Про страхування" передбачає можливість створення відповідних фінансових установ у формі КТ.
Зазначимо, що функціонал перелічених "нетипових" видів господарських товариств не в повній мірі відповідає корпоративним реаліям і запитам сьогодення. Однак, законодавець передбачає можливість звернення до ТзДВ, ПТ та КТ, а отже потенційно цим можна користуватись.
У будь-якому випадку, підбираючи оптимальну структуру для функціонування тієї чи іншої компанії, в кожній конкретній ситуації необхідно здійснювати аналіз цілей засновників бізнесу, а також прогнозувати наступні практичні ризики, що можуть виникнути у процесі господарської діяльності, зокрема, як у контексті відповідальності перед зовнішніми кредиторами, так і щодо можливих конфліктів між самими партнерами. Усвідомлений і проактивний підхід до даного питання дозволить уникнути цілого ряду проблем у майбутньому.