18 липня 2022 року Верховна Рада України прийняла Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання трудових відносин з нефіксованим робочим часом" (далі – "Закон"). Закон підписано Президентом та набирає чинності 10 серпня 2022 року. Закон передбачає врегулювання відносин за новим видом трудового договору – договору з нефіксованим робочим часом.
Поняття трудового договору із нефіксованим робочим часом
Це окремий вид трудового договору, при якому не встановлюється конкретний час виконання роботи, а обов'язок працівника виконувати таку виникає виключно у разі надання роботодавцем роботи без гарантування того, що вона буде надаватися постійно.
Закон зазначає, що саме роботодавець самостійно визначає необхідність та час залучення працівника до роботи, обсяг роботи та погоджує з працівником режим роботи й тривалість робочого часу, необхідного для виконання відповідної роботи.
Вимоги до форми та змісту трудового договору із нефіксованим робочим часом
Договір з нефіксованим робочим часом укладається обов'язково у письмовій формі та повинен містити інформацію про:
- спосіб та мінімальний строк повідомлення працівника про початок виконання роботи, який повинен бути достатнім для своєчасного початку виконання працівником своїх обов'язків
- спосіб та максимальний строк повідомлення від працівника про готовність приступити до роботи або про відмову від її виконання
- базові години та дні, під час яких від працівника можуть вимагати працювати
Трудові права працівника
Закон передбачає, що роботодавець не може забороняти або перешкоджати працівникові виконувати роботу за трудовими договорами з іншими роботодавцями. Також наголошується, що виконання роботи на умовах нефіксованого робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників. Тобто, працівники за такими договорами не обмежені у загальних трудових правах, наприклад, у праві на відпустку.
Відмова працівника від роботи
Працівник має право відмовитись від виконання роботи та не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності у наступних випадках:
- роботодавець вимагає виконання роботи поза межами базових годин та днів
- у разі настання тимчасової непрацездатності чи виконання державних або громадських обов'язків
- повідомлення роботодавцем працівнику про наявність роботи із порушенням мінімальних строків, визначених трудовим договором
Робочий час
Кількість базових годин не може перевищувати 40 годин на тиждень, а кількість базових днів - не більше 6 днів на тиждень. Водночас мінімальна тривалість робочого часу працівника протягом календарного місяця становить 32 години.
Заробітна плата
Заробітна плата виплачується працівникові за фактично відпрацьований час або фактично виконану роботу залежно від системи оплати праці. Втім, якщо працівник протягом календарного місяця взагалі не виконував роботу, або виконував її менше 32 годин, йому повинна бути виплачена заробітна плата не менше ніж за 32 години робочого часу відповідно до умов оплати праці.
Припинення договору
До такого виду трудового договору застосовуються звичайні підстави його припинення. Водночас у договорі можуть встановлюватися додаткові підстави для його припинення, які повинні бути пов'язані зі здібностями чи поведінкою працівника або іншими причинами економічного, технологічного, структурного чи аналогічного характеру.
Відповідальність роботодавця
Закон передбачає, що кількість трудових договорів з нефіксованим робочим часом в одного роботодавця не може перевищувати 10% загальної кількості трудових договорів такого роботодавця. Якщо ж працевлаштовано менше ніж 10 працівників, то роботодавець має право укласти не більше одного трудового договору з нефіксованим робочим часом. Перевищення такої кількості трудових договорів є підставою для накладення на роботодавця штрафів.
Подібно цьому, штрафи встановлені й за укладення договору з нефіксованим робочим часом, яким приховується класичний трудовий договір.
Для отримання додаткової інформації просимо звертатися до радниці Asters Інеси Летич та юристки Ірини Шапошнікової.
