logo-image
Строки під час досудового розслідування. Практичні питання
Автор: Тетяна Поповська, Володимир Ткаченко
Джерело: Юрист&Закон. – №03. – 24 січня 2019 року
Завантажити

Із набранням чинності змінами до КПК України (з 15.03.2018) як гриби після дощу почали виникати проблемні питання, а їх вирішення здебільшого регулюється новоствореною практикою, а не нормами закону.

Безумовно, внесення змін до КПК України мало на меті наближення законодавства до стандартів, визначених у рішеннях Європейського Суду з прав людини (ЄСПЛ). Зрозуміло, що такі зміни мають бути змістовними, усувати колізії в процесі й заповнювати прогалини, але натомість вони поки що залишаються формальними, породжують дискусії серед правників та обумовлюють виникнення низки нових суперечностей і плутанину в правозастосовній практиці.

Ось основні положення та принципи кримінального процесуального закону, які стосуються процесуальних строків під час досудового розслідування:

• Слідчі (розшукові) дії не можуть проводитися після закінчення строків досудового розслідування, крім їх проведення за дорученням суду у випадках, передбачених ч. 3 ст. 333 КПК України.

• Будь-які слідчі (розшукові) або негласні слідчі (розшукові) дії, проведені з порушенням цього правила, є недійсними, а встановлені внаслідок них докази – недопустимими (ч. 8 ст. 223 КПК України). Згідно зі ст. 113 КПК України процесуальні строки – це встановлені законом або відповідно до нього прокурором, слідчим суддею або судом проміжки часу, у межах яких учасники кримінального провадження зобов'язані (мають право) приймати процесуальні рішення чи вчиняти процесуальні дії.

• Будь-яка процесуальна дія або сукупність дій під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу.

• Відповідно до ст. 116 КПК України процесуальні дії мають виконуватися у встановлені цим Кодексом строки.

• Для розуміння поняття найкоротших, розумних строків досудового розслідування слід керуватися ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Право на справедливий суд) та практикою Європейського Суду з прав людини.

Це загальні поняття, якими мають керуватися всі учасники кримінального провадження. А що ж змінилося в законі стосовно строків досудового розслідування?

Зокрема, новим і цікавим є те, що з 15.03.2018 строк досудового розслідування обчислюється з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, а не з моменту повідомлення особі про підозру, як було раніше, і до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження.

Проте наразі ця норма застосовується не до всіх проваджень, що дає можливість нею маніпулювати, оскільки відповідно до ч. 4 § 2 "Прикінцеві положення" розділу 4 Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" цей законодавчий припис не має зворотної дії в часі та застосовується лише до справ, по яких відомості про кримінальне правопорушення внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань після введення в дію цих змін.

Між тим, відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 219 КПК України строк досудового розслідування з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР до дня повідомлення особі про підозру становить:

1) шість місяців – у кримінальному провадженні щодо кримінального проступку;

2) дванадцять місяців – у кримінальному провадженні щодо злочину невеликої або середньої тяжкості;

3) вісімнадцять місяців – у кримінальному провадженні щодо тяжкого або особливо тяжкого злочину.

Отже, КПК України розмежовує строки досудового розслідування злочинів і кримінальних проступків та встановлює для кримінальних проступків значно менші строки досудового розслідування з урахуванням їх меншої суспільної небезпеки, а відповідно, і менших затрат часу для проведення досудового розслідування.

При цьому ми пам'ятаємо, що в попередній редакції ця норма не передбачала необхідності обчислення строків досудового розслідування до повідомлення про підозру, що давало змогу правоохоронним органам зловживати й порушувати право на захист, адже досудове розслідування, порушуючи розумні строки, могло тривати декілька років, і в межах цих проваджень проводилися слідчі дії, обшуки, виїмки, допити, чим грубо порушувалися права й інтереси третіх осіб, на яких вчинявся певний тиск без надання процесуальних можливостей для захисту.

Та чи змінилося щось на практиці із запровадженням змін до процесуального законодавства?

Можливо, у деяких провадженнях закон торжествує. Але до цього часу, використовуючи вищевказані приписи прикінцевих положень, прокурори нерідко безпідставно об'єднують нові провадження з провадженнями, відомості стосовно яких внесено до ЄРДР до введення в дію змін, і таким чином штучно створюють можливість без обмеження строків проводити досудове розслідування й відповідні слідчі дії, продовжуючи тиснути на осіб чи їх бізнес.

Деякі зміни до процесуального законодавства надали можливість певною мірою перешкодити такому тиску.

Зокрема, доповнення ч. 1 ст. 3 КПК України пунктом 161 про визначення поняття іншої особи, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування (це особа, стосовно якої (у тому числі щодо її майна) здійснюються процесуальні дії, визначені цим Кодексом), надало можливість у так званих "фактових" провадженнях звертатися до слідчих із клопотаннями про виконання будь-яких процесуальних дій, аж до закриття кримінального провадження. Але, на жаль, глобально цим проблема не вирішується.

Крім того, досить поширеною є тактика слідчих і прокурорів щодо реєстрації кримінальних правопорушень за кваліфікацією більш тяжкого, аніж вчинено, злочину для забезпечення максимальних строків досудового розслідування.

Проте із плином часу настане момент, коли за новими провадженнями, зареєстрованими після набрання чинності змінами до ст. 219 КПК України, закінчуватимуться строки слідства. І що тоді? Щонайбільше через 18 місяців справи закриватимуться в разі невстановлення осіб, причетних до скоєння злочину?

Цілком імовірно, що так. Це ще один неприємний нюанс нових змін. Адже відповідно до абзацу другого п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України, яку викладено в новій редакції, слідчий, прокурор зобов'язані закрити провадження у разі, коли строк досудового розслідування, визначений ст. 219 цього Кодексу, закінчився, але жодній особі не було повідомлено про підозру. Причому незалежно від кваліфікації злочину (кримінального правопорушення) та наслідків. А зупинення досудового розслідування і збереження строку розслідування можливе лише після повідомлення особі про підозру (ст. 280 КПК України).

Отже, з одного боку, чітке визначення строків досудового розслідування, навіть у так званих "фактових" справах, створює новий корупційний ризик і дає можливість просто "не знайти" злочинця протягом певного часу і справу закрити. І навіть за вчинення особливо тяжкого злочину за таких обставин злочинець "приречений" на безкарність.

А з іншого боку, внесені зміни не усувають можливості затягувати розслідування стороною обвинувачення будь-якої справи. Наприклад, строк досудового розслідування може неодноразово продовжувати слідчий суддя за клопотанням прокурора або слідчого, при цьому за відсутності повідомлення про підозру – фактично безкінечно (ч. 1 ст. 294 КПК України).

Викладене вище, за відсутності справді незалежного судового нагляду, фактично зводить нанівець внесені до КПК України зміни, оскільки слідчим органам знову надана можливість здійснювати досудове розслідування у кримінальному провадженні протягом необмеженого часу, що знову призводитиме до порушення розумних строків і права на справедливий суд (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), або ж за бажанням слідчого чи прокурора – до закриття провадження у "необхідних" випадках на підставі абзацу другого п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України.

У будь-якому разі не слід забувати про ст. 28 КПК України, якою встановлено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об'єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Проведення досудового розслідування у розумні строки забезпечує прокурор. Кожен має право, щоб обвинувачення щодо нього в найкоротший строк або стало предметом судового розгляду, або щоб відповідне кримінальне провадження щодо нього було закрито.

Отже, учасникам кримінального провадження та їх представникам потрібно враховувати означені зміни з усіма нюансами і використовувати їх, залучаючи до цього процесу слідчих суддів.

У цьому контексті не можна не звернути увагу на практику ЄСПЛ, який неодноразово зазначав свою позицію щодо проведення ефективного офіційного розслідування та дотримання розумних строків. Наприклад, у рішенні у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 р. ЄСПЛ зазначив, що відлік перебігу розгляду кримінальної справи для вирішення питання щодо його "розумності" у сенсі ч. 1 ст. 6 Конвенції починається з моменту виявлення ставлення державних органів до особи як до підозрюваного або як до обвинуваченого у вчиненні злочину. Зокрема, відлік строку провадження може починатися з дня: взяття особи під варту; повідомлення її про порушення щодо неї кримінальної справи; початку досудового розслідування.

Як бачимо, з прийняттям змін до КПК України в частині строків досудового розслідування майже нічого не змінилося. Нові строки у "фактових" справах залишилися, як і раніше, нескінченними. Однак позитив все ж таки є – тепер слідчому не так просто буде залишати "фактову" справу без розслідування, а фактичних підозрюваних тримати "на гачку".

Адже після закінчення визначених строків він із певною періодичністю обґрунтовуватиме перед слідчим суддею необхідність продовження строку досудового розслідування та наводити відповідні підстави. А тут і представник особи, інтересів якої це стосується, має можливість надати свою позицію і схилити ваги правосуддя на користь клієнта.

А що ж відбувається зі строками досудового розслідування у провадженнях, де особі повідомлено про підозру?

Відповідно до приписів абз. 3 ч. 1 ст. 219 КПК України досудове розслідування повинно бути закінчено: протягом одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку; протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.

З урахуванням складнощів, які можуть виникнути під час досудового розслідування, законодавець передбачив можливість продовження зазначених загальних строків, але при цьому встановив загальний ліміт, який не може перевищувати:

– двох місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку;

– шести місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину невеликої або середньої тяжкості;

– дванадцяти місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину (ч. 2 ст. 219 КПК України).

Здавалося б, за таких формулювань маніпуляції неможливі. Але й тут є нюанс, яким полюбляють зловживати слідчі, намагаючись продовжити собі строки розслідування. Ідеться про зупинення кримінального провадження. Адже відповідно до ч. 3 ст. 219 КПК України строк із дня винесення постанови про зупинення кримінального провадження до дня її скасування слідчим суддею або винесення постанови про відновлення кримінального провадження не включається у строки, передбачені цією статтею.

Прикладом таких зловживань з боку слідчих можуть бути, зокрема, так звані політичні справи, де переважно кримінальне провадження формально зупиняється із звітуванням у засобах масової інформації про зроблену роботу, при цьому фізична або юридична особа залишається у підвішеному стані на роки, оскільки фактично розслідування не провадиться.

Слід наголосити, що в разі зупинення досудового розслідування законодавець заборонив проводити будь-які слідчі й інші дії. І про це не варто забувати, оскільки в непоодиноких випадках слідчі вчиняють якісь слідчі або процесуальні дії під час формального зупинення провадження, забувши його відновити. А встановлення захисником такого факту вже в суді призводить до неприємного для прокурора визнання доказу недопустимим.

Разом з тим нововведення створюють можливість цікавого маневру і для захисника, оскільки законодавець установив, що якщо постанову про зупинення кримінального провадження скасував слідчий суддя (тобто зупинення було визнано неправомірним або безпідставним), то строк із дня винесення постанови про зупинення провадження до дня її скасування слідчим суддею включається до строків. Таким чином, вдалим оскарженням рішення про зупинення кримінального провадження в порядку вимог п. 2 ч. 1 ст. 303 КПК України можна вичерпати усі строки досудового розслідування і спонукати слідчого або прокурора винести постанову про закриття кримінального провадження.

Продовження строків досудового розслідування з дня повідомлення особі про підозру здійснюється:

– до трьох місяців – керівником місцевої прокуратури, заступником Генерального прокурора;

– до шести місяців – слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з керівником регіональної прокуратури або його першим заступником чи заступником, заступниками Генерального прокурора;

– до дванадцяти місяців – слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з Генеральним прокурором чи його заступниками.

Нерідко слідчі оминають перший строк продовження й одразу звертаються до суду із клопотанням про продовження строку до 6 місяців, і такі клопотання задовольняють не всі слідчі судді. Тому в захисника є можливість звернути увагу слідчого судді на порушення процедури продовження строку та не допустити порушення розумних строків розслідування, оскільки такий строк може бути продовжено лише внаслідок відповідної складності провадження (ч. 4 ст. 294 КПК України).

Отже, якщо у "фактовій" справі продовження строків досудового розслідування може здійснюватися необмежено, то у провадженнях із підозрюваними ці строки не можуть перевищувати строків, визначених ст. 219 КПК України.

У цілому, зміни до КПК України в частині визначення й продовження строків досудового розслідування і не лише є досить демократичними, але мають і зазначені вище суттєві недоліки. Адвокатам як представникам своїх клієнтів слід виважено оцінювати наявність правових підстав і використовувати зміни в процесуальному законі на користь клієнта, створюючи й закріплюючи відповідну позитивну практику та прецеденти. Тим більше, що інструменти для цього є. Потрібно лише займати позицію не спостерігача, а активного захисника й учасника вищевказаних процесів.