logo-image
Що для нас несуть зміни до процесуальних кодексів, передбачені Законом № 460-IX, або чи завжди зміни на краще
Автор: Олексій Гловацький
Джерело: Ліга Закон, 13 лютого 2020 р.

Як вбачається з тексту Закону ним вносяться зміни в тому числі до Господарського процесуального кодексу УкраїниЦивільного процесуального кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства. Метою та завданням удосконалень було "комплексне врегулювання питань організації діяльності Верховного Суду задля виконання його основного завдання - забезпечення єдності та сталості судової практики; збалансування навантаження справами між різними юрисдикціями; швидкий розгляд справ".

Зокрема, найбільш значні зміни стосуються порядку касаційного оскарження, заходів забезпечення позову, порядку розгляду відводів та розширення переліку малозначних справ. Ключовим нововведенням зазначеного Закону є впровадження "процесуальних фільтрів" у діяльність Верховного Суду, що безумовно призведе до зменшення кількості справ, що будуть надходити для перегляду Верховним Судом. Саме з огляду на дану обставину, вважаю за необхідне розглядати Закон № 460-IX, адже саме з приводу цього його положення судді Верховного Суду вже зверталися до Верховної Ради зі своїми зауваженнями. Проте, їхній голос залишився непочутим.

Закон № 460-IX є логічним продовженням раніше ухваленого Закону № 193-IX, яким вдвічі зменшується кількість суддів Верховного Суду. Треба мати на увазі, що зараз Конституційний Суд України розглядає конституційне подання Верховного Суду на відповідність Конституції кількісного скорочення складу Верховного Суду.

Цікавою буде ситуація, коли Конституційний Суд України визнає зміни в частині зменшення складу Верховного Суду неконституційними, а потік справ до Верховного Суду вже буде обмеженим за рахунок Закону № 460-IX. Можливо, тут криється додатковий шанс обмежити в подальшому кількісний склад Верховного Суду, а саме у зв'язку з його недостатньою завантаженістю справами, але іншої думки будуть судді Верховного Суду, які зможуть використати висновки Конституційного Суду для наступної боротьби за свої мантії та повноваження.

Насправді, починати удосконалювати роботу Верховного Суду при нереформованих та некомплектних місцевих та апеляційних судах видається дещо поспішним. Підтвердженням цьому є те, що кожне третє рішення апеляційних судів визнається повністю або частково незаконним у Верховному Суді. Зважаючи на зазначене, можливо, більш нагальною є не проблема процесуальних фільтрів, а навпаки, можливість Верховного Суду в окремих випадках встановлювати обставини справи та збирати докази, що могло б зменшити кількість справ, що відправляються на новий розгляд, тим самим спри ти швидшому розгляду справ.

На мою думку, коли суди першої та апеляційної інстанції зможуть досягти конкретних якісних показників у своїй роботі (низький процент скасованих рішень, розгляд справ у визначені процесуальним законом строки), можна проводити удосконалення роботи Верховного Суду. Не треба забувати, що Верховний Суд є одним з небагатьох вже реформованих судів в країні, судді якого відбиралися на конкурсі, в результаті якого даний судовий орган зміг залучити до свого складу адвокатів та науковців в галузі права, що значно розширили експертизу суду.

З огляду на зазначені вище ініціативи в судочинстві, складається враження, що запропоновані зміни випереджають свій час, адже в ситуації з постійними реформами в законодавстві та відсутності оновлених місцевих та апеляційних судів, нам потрібен сильний Верховний Суд зі значними повноваженнями. Крім того, навіть у складі близько двісті суддів, Верховний Суд є перевантажений справами, частина з яких є визначальними не тільки для суспільства, а й для держави.

Не секрет, що в новий Верховний Суд частина спеціалістів йшла, в тому числі через значний розмір заробітної плати, що, в свою чергу, дало змогу залучити професіоналів своєї справи до найавторитетнішого судового органу. Юридична спільнота відразу помітила якісні зміни у написанні та обґрунтуванні рішень Верховного Суду, а найбільш складні та резонансні справи часто вдається довести до логічного завершення чи хоча б виправити існуючі помилки, тільки на стадії касації. Ми не настільки багата країна, щоб економити на суддях Верховного Суду, адже всім відомо, що скупий платить двічі, тому потрібно дати професіоналам впевненість у завтрашньому дні і можливість працювати, а не постійно перетасовувати склад суду та його повноваження. Додатково варто звернути увагу, що дані зміни суттєво впливають на право касаційного оскарження та незалежність судової влади в цілому.

Таким чином, вбачається, що запропоновані зміни не принесуть бажаного результату, а навпаки загострять протиріччя між судовою та законодавчою гілками влади, тому проблематично буде очікувати пришвидшення та збалансування від судової системи.

Безумовно, після обкатки нових процесуальних кодексів на практиці, були виявлені певні проблеми, що потребували врегулювання, але це можна зробити за рахунок точкових змін, як наприклад, усунення можливості зловживання процесуальними правами, а не вдаватися відразу до настільки радикальних кроків.

Сподіваюся, судді та законодавці зможуть в першу чергу прислухатися один до одного та випрацювати спільну позицію, яка б дійсно могла піти на користь учасникам процесу. Тому, наразі, важливо відновити діалог між Верховним Судом та ініціаторами змін в судочинстві і дочекатися рішення Конституційного Суду, а не входити в клінч, адже це нікому не піде на користь.