Рік тому, 21 червня 2022 року, Президент підписав закон про ратифікацію Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами. Конвенція набула чинності для України 1 листопада 2022 року. Що відбулося протягом цього часу, які кроки зробила Україна для боротьби з насильством стосовно жінок, проаналізували для Mind партнерка Asters Таліна Кравцова та юристка компанії Марина Корнієнко.
1 червня 2023 року Рада ЄС схвалила приєднання Європейського Союзу до конвенції. Міністерка гендерної рівності та заступниця міністра зайнятості Швеції Пауліна Брандберг із цього приводу зазначила: «Насильство стосовно жінок є неприйнятним і йому має бути покладено край. Стамбульська конвенція є орієнтиром і каталізатором дій. Сьогоднішнє рішення про приєднання ЄС свідчить про нашу відданість активізації дій проти гендерного насильства та підтримки його жертв».
Основною метою конвенції є захист жінок від усіх форм насильства, недопущення, кримінальне переслідування та ліквідація насильства стосовно жінок і домашнього насильства, яке вчинено також стосовно чоловіків та дітей. Крім того, у конвенції наголошено на необхідності вжиття законодавчих заходів для забезпечення покарання ефективними, пропорційними й переконливими санкціями за вчинення правопорушень.
Ратифікація Конвенції була серед умов для надання Україні статусу кандидата у члени Європейського Союзу. У зв'язку з цим Україна рік тому взяла на себе зобов'язання створити правову базу для боротьби з домашнім насильством та іншими видами насильства, зокрема – психологічним, фізичним та сексуальним насильством, примусовим шлюбом, сексуальними домаганнями тощо.
Після року від дня ратифікації конвенції можна підбити проміжні підсумки та проаналізувати, як її ратифікація вплинула на стан боротьби з різними формами насильства в Україні.
5 нових законопроєктів у цій сфері
Ратифікація конвенції активізувала законотворчу діяльність, метою якої є імплементація окремих положень договору у внутрішнє законодавство України. Зараз на розгляді парламенту перебувають 5 законопроєктів, положення яких направлені на розбудову системи запобігання та протидії домашньому насильству та насильству за ознакою статі:
- Проєкт Закону про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП) у зв'язку з ратифікацією Конвенції №8329 від 2 січня 2023 року. Метою законопроєкту є приведення норм КУпАП і Закону України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» у відповідність до положень конвенції та вдосконалення процесуального порядку розгляду справ про адміністративні правопорушення.
- Проєкт Закону про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу (КПК) України щодо укладення угоди про примирення та кримінальних проваджень у формі приватного обвинувачення у зв'язку з ратифікацією Конвенції №9093 від 13 березня 2023 року. Законопроєкт направлений на удосконалення системи захисту від гендерно зумовленого та домашнього насильства. Зокрема, на імплементацію ст. 55 конвенції, яка передбачає обов'язок держави забезпечити, щоб розслідування або кримінальне переслідування визначених конвенцією правопорушень не залежали цілком від повідомлення або скарги, поданої постраждалою особою і щоб провадження могло продовжуватися, навіть якщо постраждала особа відкликає свою заяву або скаргу.
- Проєкт Закону про внесення змін до КПК України щодо удосконалення порядку здійснення досудового розслідування та судового розгляду у кримінальних провадженнях щодо злочинів, які пов'язані із сексуальним насильством, яке вчинене в умовах збройного конфлікту №9351 від 5 червня 2023 року. Метою законопроєкту є удосконалення порядку розслідування та судового розгляду справ щодо сексуального насильства, вчиненого в умовах збройної агресії рф проти України, забезпечення конфіденційності потерпілих під час досудового розслідування та судового розгляду вказаної категорії справ.
- Проєкт Закону про внесення змін до деяких законів України щодо запобігання насильству та унеможливлення жорстокого поводження з дітьми №6393-д від 9 червня 2023 року. Законопроєкт передбачає запровадження заходів ефективного захисту від булінгу (цькування) дітей та інших учасників колективів, де з метою навчання, тренування, творчості, оздоровлення, відпочинку, лікування тощо перебувають діти, а також удосконалення чинних норм законодавства щодо протидії такому виду насильства як булінг.
- Пов'язаний із попереднім (№6393-д) проєкт Закону про внесення змін до КУпАП про адміністративні правопорушення щодо запобігання та протидії насильству стосовно дітей №9400 від 19 червня 2023 року. Законопроєктом пропонується розширити сферу адміністративної відповідальності за булінг, а також передбачити адміністративну відповідальність за неповідомлення про випадки жорстокого поводження з дитиною, у тому числі булінгу, домашнього насильства, насильства за ознакою статі.
Станом на червень 2023 року зазначені законопроєкти перебувають на розгляді в комітетах ВР. Загалом оцінюємо запропоновані законопроєктами законодавчі зміни як позитивні, направлені на виконання взятих Україною зобов'язань та реальну імплементацію положень конвенції.
Проголосовані зміни до законодавства застрягли в кабінетах і не працюють
Говорячи про законодавчі зміни в контексті встановлення відповідальності за сексуальне насильство, вважаємо за необхідне згадати про положення проєкту Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо імплементації норм міжнародного кримінального та гуманітарного права №2689 від 27 грудня 2019 року.
Закон був ухвалений Верховною Радою ще 27 грудня 2019 року, однак досі не був підписаний Президентом. Хоча законопроєкт був внесений на розгляд парламенту ще до ратифікації конвенції, його положення безпосередньо стосуються її норм та направлені на їхню реалізацію.
Так, законопроєкт №2689 пропонує суттєво модернізувати регламентацію кримінальної відповідальності за воєнні злочини. Зокрема, до ст. 438 Кримінального кодексу України («Воєнні злочини проти особи»), пропонується включити такі злочини, як зґвалтування, сексуальна експлуатація, примушування до зайняття проституцією, примусова вагітність, примусова стерилізація або будь-які інші форми сексуального насильства.
Положення проєкту закону №2689 були позитивно оцінені правниками-практиками та правозахисними організаціями, які неодноразово наголошували на тому, що закон потребує термінового підписання, як такий, що встановлює належну та невідворотну кримінальну відповідальність за вчинення воєнних злочинів в Україні.
Підсумовуючи викладене, варто зазначити, що ратифікація конвенції насамперед стала поштовхом для законотворення та активізувала діяльність правозахисних і громадських організацій, які займаються захистом прав жінок та інших жертв насильства. У цьому контексті, зважаючи на тяжкі наслідки війни та значну кількість жертв різних форм насильства, потрібно наголосити на важливості оперативного опрацювання законопроєктів і своєчасного внесення змін у національне законодавство.
