Результати дослідження компанії PwC у 2022 році показали, що 47% українських компаній постраждали від незаконного привласнення майна, хабарництва та корупції, а 51% — зазнали збитків від шахрайських дій. Ці показники й до цього були невтішними для власників і менеджерів компаній, але повномасштабне вторгнення лише погіршило ситуацію, ставши «ідеальним штормом» для шахраїв. До стандартних схем додалася інтенсифікація виведення незаконно набутих активів за кордон, щоб «захистити» їх у спокійніших юрисдикціях, ніж Україна.
Тому пошук і повернення незаконно набутих активів, виведених з країни, стає важливим та у певних випадках єдиним інструментом для захисту бізнесу. Слід зазначити, що такий інструмент використовували ще за часів Троянської війни. Якщо розглядати цю історію з прагматичного погляду, то, окрім Єлени, троянська делегація захопила із собою і скарби царя Спарти Менелая, які греки також бажали повернути, стягнувши при цьому ще й «моральний збиток». Повернення активів і стягнення шкоди тривало приблизно 10 років та було досить ресурсозатратним як для «позивачів», так і для «відповідачів».
Сьогодні процес пошуку та повернення активів змінився. Хоча строки його реалізації варіюються та можуть тривати не один рік, але методи стали більш гуманними та з більшим залученням юридичних механізмів. Сучасний процес пошуку та повернення активів можна умовно поділити на чотири ключові етапи:
–– пошук активів;
–– юридичні дії щодо замороження знайдених активів;
–– проведення судових і кримінальних процесів, позасудового врегулювання;
–– повернення активів/стягнення збитків.
Розглянемо кожен із них.
Пошук активів
Відправною точкою пошуку активів є проведення або використання результатів вже проведеного forensic-розслідування. Ця стадія передбачає:
–– Дослідження та аналіз господарських документів, банківських виписок, бухгалтерських даних, які можуть стосуватися фактів виведення та відчуження активів. Результати застосування таких процедур допомагають визначити кінцеве призначення виведених коштів, факти незаконного набуття активів і виявити потенційні юрисдикції, де незаконно набуті активи можуть знаходитися. Також фінансове розслідування слугує джерелом так званих лідів, тобто зачіпок, які допоможуть спланувати подальші дії щодо пошуку активів.
–– Проведення цифрового розслідування та E-Discovery, що передбачає пошук і систематизацію інформації, яка міститься в електронних листах, повідомленнях та інших цифрових даних контрагентів для виявлення додаткових доказів щодо ідентифікації активів.
–– Опитування свідків, а саме — визначення та проведення роботи з ключовими особами, які можуть надати цінну інформацію щодо місцезнаходження активів.
Постійною супутницею кожного forensic-розслідування є корпоративна розвідка. Вона передбачає використання відкритих і закритих джерел даних для формування профілю активів, що може включати OSINT (Open Source Intelligence) та HUMINT (Human Intelligence) розслідування, дослідження державних і корпоративних баз даних, відстеження криптовалют, аналіз медіа та соціальних мереж, перевірку санкційних списків, реєстрів судових рішень тощо.
У найбільш складних випадках, коли активи добре приховані, можуть проводитися класичні детективні роботи у різних юрисдикціях. Такі роботи можуть охоплювати приховане спостереження, відстеження об’єктів та фізичних осіб для ідентифікації місцезнаходження активів, підтвердження права власності на них або користування ними, знаходження зачіпок для подальшого пошуку. Але слід пам’ятати, що такі дії не повинні виходити за межі законодавства тієї країни, де вони проводяться.
Також дієвим методом для пошуку активів є розкриття інформації за допомогою юридичних інструментів, зокрема судових ухвал, вимог, ордерів тощо. Завдяки цим інструментам можна отримати банківські документи, інформацію щодо фінансових транзакцій, дані про компанії, їхніх власників та активи, якими вони володіють. Яскравим прикладом таких інструментів є Norwich Pharmacal Оrder (NPO). Це судова ухвала, яка наказує причетній до протиправних дій особі розкрити документи або інформацію, наявні у юрисдикції Великої Британії та Ірландії, особі, яка зазнала шкоди. Слід зазначити, що є успішний досвід використання цього інструменту для процесу повернення активів в Україну.
У контексті пошуку активів доцільно розрізняти саме пошук активів та їх переслідування. Переслідування активів — це встановлення місцезнаходження саме того активу, який вивели за кордон. Наприклад, якщо була вкрадена коштовність і власник хоче її повернути, то у такому випадку доцільно переслідувати саме цей конкретний актив.
А пошук активів більше стосується «полювання за вартістю». Це передбачає встановлення місцезнаходження активів, що відносяться до осіб, причетних до неправомірних дій, незалежно від того, які конкретно активи вивели. Тобто якщо шахрай вкрав коштовність, вивіз її за кордон, продав і на виручені кошти купив нерухомість, а власник хоче повернути не конкретний актив, а будь-який актив еквівалентної вартості, то у контексті пошуку активів розслідувачів буде цікавити саме нерухомість, яка зараз належить шахраю. Таке розрізнення важливе на етапі планування та реалізації юридичних дій, оскільки має суттєвий вплив на загальну стратегію повернення активів.
Юридичні дії щодо замороження знайдених активів
Судові та кримінальні процеси, позасудове врегулювання тривають певний час, який ідентифіковані особи, які брали участь у виведенні активів, можуть використати для їх подальшого приховування та розсіювання.
Тому на цьому етапі дуже важливо застосувати механізм замороження знайдених активів, наприклад Freezing Order. В Україні вже є успішний досвід його застосування, але слід пам’ятати, що заяву про замороження активів потрібно якісно та ретельно підготувати з дотриманням принципу повного та відвертого розкриття інформації. У протилежному випадку особи, які були причетні до виведення активів, будуть мати можливість скасувати замороження або суттєво його змінити. Також на цьому етапі слід враховувати, що деякі суди можуть видавати накази про замороження активів не тільки у межах своєї юрисдикції, але й у всьому світі.
Проведення судових і кримінальних процесів, позасудового врегулювання
Стадія проведення судових процесів передбачає подання позовів проти осіб, які завдали шкоди та вивели активи. Мета — довести їхню вину та стягнути завдану шкоду. На цьому етапі позови бажано подавати в юрисдикції, які мають прозору та некорумповану судову систему та рішення яких буде без проблем виконуватися за місцем знаходження активів.
Також у деяких випадках варто розглянути подання позовів в українські суди, рішення яких можна буде визнавати у юрисдикціях, де були ідентифіковані активи. Щодо кримінальних справ, то вони можуть створити додатковий тиск на осіб, причетних до неправомірних дій та виведення активів, а у разі їхнього активного розвитку — посприяти процесу досудового врегулювання.
Повернення активів/стягнення збитків
Якщо суд дійде висновку про неправомірні дії, постраждалі матимуть право на відшкодування завданої шкоди та засоби правового захисту, за допомогою яких це відшкодування буде відбуватися. Способи відшкодування залежать від суті справи, юрисдикції та розміру завданих збитків. Прикладами такого відшкодування можуть бути конфіскація активів, компенсація збитків, стягнення штрафів тощо.
Проаналізувавши всі етапи процесу пошуку та повернення активів, бачимо, що він досить складний і не може бути реалізований за один місяць. Але, попри такий, здавалось би, довготривалий процес, швидкість дій має велике значення. Чим довше постраждала особа буде розмірковувати та чекати, тим важче буде знайти її активи. Певні затримки також дають особам, причетним до виведення активів, більше часу, щоб приховати, розсіяти, продати набуті активи, що може призвести до ситуації, коли навіть при успішній їх ідентифікації повернути вдасться лише частину.