10 липня 2018 року Парламент України прийняв Закон "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" №2498-VIII (надалі - "Закон").
Закон є надзвичайно довгоочікуваним, оскільки регулює питання, які залишалися невирішеними у законодавстві понад 10 років.
Що саме змінює Закон?
1. Закон передбачає, що з дня набрання чинності цим Законом землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинили діяльність (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності.
Тобто ті масиви земель, які юридично зараз мають статус земель колективної власності (за умови припинення діяльності колективного сільськогосподарського підприємства) на підставі вказаного Закону будуть у державному Реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровані як землі комунальної форми власності.
На жаль, Закон не врегульовує процедурні моменти такої реєстрації (тобто чи потрібно приймати окреме рішення ради щодо оформлення права власності)? Як реєструвати право власності, якщо вказані землі колективної власності перебувають на території кількох рад (за умови відсутності об'єднаної територіальної громади)? Яким чином реєструвати право власності, якщо землі колективної форми власності перебувають за межами населеного пункту?
Ми очікуємо, що всі ці питання без відповідей призведуть до досить різноманітної практики реалізації Закону в різних областях України.
2.Земельні ділянки сільськогосподарського призначення, призначені для ведення особистого селянського господарства, фермерського господарства, розташовані у масиві земель сільськогосподарського призначення, можуть використовуватися їхнім власником, землекористувачем також для ведення товарного сільськогосподарського виробництва без зміни цільового призначення таких земельних ділянок.
Абсолютно логічне положення, оскільки всі вказані види використання земель існують в межах одного цільового призначення – "землі сільськогосподарського призначення".
3. Згідно з Законом власники земельних ділянок усіх форм власності, розташованих у масиві земель сільськогосподарського призначення, можуть обмінюватися такими земельними ділянками.
Обмін (міна) земельної ділянки державної або комунальної власності, розташованої у масиві земель сільськогосподарського призначення, на іншу земельну ділянку, розташовану у цьому ж масиві, здійснюється лише у разі, якщо обидві земельні ділянки мають однакову нормативну грошову оцінку або різниця між нормативними грошовими оцінками становить не більш як 10 відсотків.
Це – надзвичайно цікаве нововведення, оскільки дозволяє міняти землі державної або комунальної форми власності на приватні земельні ділянки шляхом укладення договору міни за умови однакової (не більше 10% різниці) нормативної грошової оцінки земель.
4. Також Закон передбачає, що земельні ділянки державної чи комунальної власності під польовими дорогами, запроектованими для доступу до земельних ділянок, розташованих у масиві земель сільськогосподарського призначення (крім польових доріг, що обмежують масив), передаються в оренду без проведення земельних торгів власникам та/або користувачам земельних ділянок, суміжних із земельними ділянками під такими польовими дорогами. Строк оренди таких земельних ділянок становить 7 років.
Можемо сказати, шо нарешті вирішено проблему самовільного заняття польових доріг. Але виникла нова проблема. Як трактувати положення щодо строку оренди? Мінімум 7 років чи максимум 7 років? Чи лише і виключно – 7 років?
5. Законом також введено положення щодо того, що земельні ділянки під польовими дорогами, розташовані у масиві земель сільськогосподарського призначення (крім польових доріг, що обмежують масив), можуть використовуватися землевласником (землекористувачем) як для проходу (проїзду) до інших земельних ділянок, розташованих у такому масиві, так і для вирощування сільськогосподарської продукції. Тобто, Закон фактично закріпив багаторічну практику щодо використання польових доріг для вирощування сільськогосподарської продукції.
6. Ще одна досить цікава новела, передбачена Законом. З метою забезпечення належного еколого-меліоративного стану угідь, належної якості зрошувальної води, біологічної потреби культур та запобігання ризику розвитку процесів деградації ґрунтів Кабінет Міністрів України встановлює нормативи екологічно безпечного зрошення, осушення та управління поливами або водовідведенням.
З одного боку, законодавча ініціатива щодо захисту ґрунтів є зрозумілою. Проте, чи не призведе регулювання Кабінетом Міністрів України нормативів зрошення, осушення та управління поливами до негативних наслідків для аграрного бізнесу? Можливе і таке.
Закон було опубліковано 29 серпня 2018 року і він набуде чинності 1 січня 2019 року.
В цілому Закон є надзвичайно корисним і потрібним, проте, вже зараз можна констатувати, що деякі його положення будуть по-різному трактуватися та реалізовуватися на практиці.
Для детальної інформації, будь-ласка, звертайтеся до радника Астерс Анжеліки Лівіцької.
