15 березня 2022 року парламент ухвалив Закон України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" (далі – "Закон"). Закон ще не набув чинності, оскільки очікує підписання Президентом України та офіційного оприлюднення. Втім, введення в дію Закону є питання декількох днів, тому пропонуємо переглянути основні положення Закону в доступній наразі редакції.
Укладення та зупинення трудового договору
Закон спрощує порядок укладення строкового трудового договору та переведення працівників на іншу роботу. Зокрема, роботодавець має право:
- встановлювати випробування для усіх категорії працівників.
- укладати строкові трудові договори на період воєнного стану або на період заміщення тимчасово відсутніх працівників, які були евакуйовані, перебувають у відпустці чи простої, втратили працездатність або доля яких невідома.
- переводити працівника без його згоди на іншу роботу, що не передбачена трудовим договором, для (i) відвернення наслідків бойових дій; (іі) відвернення наслідків інших обставин, які ставлять або можуть поставити під загрозу життя чи нормальні життєві умови людей.
Особливої уваги заслуговує новела – можливість призупинення дії трудового договору. Призупинення дії трудового договору не передбачає припинення трудових відносин, а полягає в тому, що роботодавець тимчасово звільняється від обов'язку забезпечувати працівника роботою, а працівник – від обов'язку виконувати роботу. У разі такого призупинення заробітна плата не виплачується. Відшкодування заробітної плати та інших виплат на час призупинення трудового договору покладається на державу-агресора, однак процедура реалізації такої норми наразі не передбачена.
Припинення трудового договору
Закон передбачає наступні особливості щодо звільнення працівників на період дії воєнного стану:
- спрощена процедура звільнення та скорочення штату, але лише у випадку ліквідації підприємства, що пов'язаною із знищенням усіх виробничих, організаційних, технічних потужностей чи майна підприємства в результаті бойових дій. У такому разі роботодавець повинен попередити працівника не менше, ніж за 10 днів до звільнення та виплатити вихідну допомогу у розмірі не менше середньомісячного заробітку.
- право звільнення протягом тимчасової непрацездатності чи відпустки працівника (крім відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною). Датою звільнення вважатиметься перший робочий день після закінчення тимчасової непрацездатності чи відпустки.
- можливість звільнення за ініціативою працівника без попередження роботодавця за два тижні, якщо звільнення спричинено веденням бойових дій на територіях, де розташоване підприємство та загрозою для життя і здоров'я працівника. Втім, попередження є необхідним, якщо працівник залученений до суспільно корисних робіт або виконує роботу на об'єктах критичної інфраструктури.
- право звільнення без згоди профспілки, окрім працівників, обраних до профспілкових органів.
Оплата праці
У разі неможливості виплати заробітної плати через воєнні дії така виплата може бути призупинена до відновлення можливостей підприємства.
Робочий час
Під час воєнного стану роботодавець має право відмовити працівнику у наданні відпусток будь-якого виду, якщо працівник залучений до роботи на об'єктах критичної інфраструктури. Таке обмеження не поширюється на заборону відпусток у зв'язку з вагітністю та пологами, а також відпусток по догляду за дитиною.
Окрім цього, Закон передбачає наступне:
- нормальна тривалість робочого часу збільшується до 60 годин на тиждень.
- тривалість безперервного щотижневого відпочинку може бути скорочено до 24 годин.
- не застосовуються законодавчі обмеження щодо надурочних робіт, а також роботи у нічний час, святкові, вихідні та неробочі дні.
- надання відпусток без збереження заробітної плати не обмежується кількістю днів.
Для отримання додаткової інформації просимо звертатися до радника Asters Інеси Летич та юриста Ірини Шапошнікової.
