30 липня 2010 року набув чинності Закон України "Про судоустрій та статус суддів" (далі – "Закон"). Прийняття Закону стало ще одним кроком у докорінних змінах судової системи України, які було розпочато прийняттям 13 травня 2010 року Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо недопущення зловживань правом на оскарження".
Щодо Закону існують різні думки, причому деякі коментатори стверджують, що його основною метою є посилення політичного контролю за судовою системою України. Одним з найбільш серйозних противників цього Закону є Голова Верховного Суду України, який безрезультатно звертався до Президента з проханням накласти на Закон вето. Однак, незважаючи на побоювання, що виникають у скептиків з приводу Закону, Закон вносить чимало позитивних змін до організації судової системи і якості процесуального законодавства України.
Створення нового вищого спеціалізованого суду та зміни у статусі Верховного Суду
Законом створюється новий вищий суд у системі судів загальної юрисдикції – Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних і кримінальних справ. Новий спеціалізований суд буде найвищою касаційною інстанцією у цивільних і кримінальних справах, і на нього буде покладено більшість існуючих повноважень палат Верховного Суду у цивільних і кримінальних справах та його військової колегії. Запровадження Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ завершує симетричну чотирьохланкову побудову системи загальних судів в Україні.
Повноваження Верховного Суду звужені і за іншими напрямками. Зокрема, Верховний Суд втратив право:
1) Приймати скарги та відкривати провадження щодо перегляду справ
Попередній закон містив обмеження щодо підстав, з яких Верховний Суд міг розглядати касаційні скарги, серед яких найбільш істотною підставою було (і залишається) неоднакове застосування вищими спеціалізованими судами того ж самого положення законодавства в аналогічних справах. Водночас на практиці Суд рідко слідував цим обмеженням і не розробив чітких критеріїв прийняття чи відмови у прийнятті скарг. Широкі повноваження Верховного Суду фактично перетворили його на додаткову касаційну інстанцію. Тепер право відкривати провадження щодо перегляду справ Законом передано від Верховного Суду вищим спеціалізованим судам, які де-факто отримають право вето на розгляд конкретної справи у Верховному Суді.
2) Направляти справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції
В минулому Верховний Суд надмірно використовував своє право направити справу на новий розгляд. Деякі справи проходили повний цикл із чотирьох судових інстанцій (трьох – при розгляді цивільних і кримінальних справ) по два, три або навіть більше разів. В результаті сторони були позбавлені можливості отримати остаточне рішення по справі у прогнозований проміжок часу. Відповідно до нового Закону, якщо Верховний Суд приймає рішення про направлення справи на новий розгляд, він обмежується переглядом справи лише вищим спеціалізованим судом.
3) Припиняти провадження по справі шляхом скасування рішення вищого
спеціалізованого суду
Користуючись цим правом у минулому, Верховний Суд міг фактично прийняти остаточне рішення у справі на користь скаржника, оскільки припинення провадження по справі з одночасним скасуванням рішення вищого спеціалізованого суду залишало в силі рішення суду нижчої інстанції. За новим Законом Верховний Суд вже не уповноважений ухвалювати остаточне рішення у справі, а може лише направити справу на розгляд до вищого спеціалізованого суду.
Вперше в історії українського права рішення Верховного Суду
офіційно стають прецедентами та джерелом права
Зазначені заходи мають за мету перемістити центр прийняття остаточного рішення у більшості судових справ від Верховного Суду до вищих спеціалізованих судів. Натомість Верховний Суд отримав інший інструмент впливу, який виходить далеко за межі конкретної справи і справлятиме вплив на розвиток права Україні у цілому. Якщо раніше рішення Верховного Суду було обов'язковим лише для сторін конкретної справи, тепер воно є джерелом права обов'язковим для всіх судів та державних органів. Ця новела наближає українську правову систему до систем права, побудованих на прецеденті. Стратегічне значення цього нового принципу судочинства важко переоцінити.
Спрощення та прискорення судових процедур
На практиці сторони багатьох судових розглядів можуть виграти від усунення Верховного Суду від розгляду більшості справ. Адже час, необхідний для отримання остаточного судового рішення, буде суттєво скорочений. Значно менша кількість справ досягатиме четвертої інстанції, і жодна справа не буде направлена на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Значна частина змін, внесених Законом, також спрямована на прискорення та спрощення судових процедур. Наприклад, нові правила скорочують термін розгляду справи у вищих спеціалізованих та Верховному Суді від двох до одного місяця. Було усунено прогалину у визначенні строку для розгляду Верховним Судом касаційних скарг з цивільних і кримінальних справ. Якщо раніше цей строк взагалі не було визначено, то тепер застосовується єдиний строк в один місяць. Також встановлено єдиний для усіх типів проваджень п'ятнадцятиденний строк для вирішення питання про передачу справи на розгляд Верховному Суду. Ці та інші зміни свідомо направлені на скорочення строків розгляду судових справ.
Прикладом спрощення процедур є право адміністративних судів надсилати повістки органам влади електронною поштою або факсом. Закон передбачає створення автоматизованої системи документообігу в судах та розподілу справ між суддями. Ця система мала б покращити систему обігу документів, вирішити проблему маніпуляцій з документами у судових справах. Якщо запровадження системи пройде відповідно до плану, вона також дозволить зменшити вплив голів судів на розподіл справ між суддями.
Зміна процедури призначення суддів
Судова реформа за новим законом передбачає запровадження більш ефективної та прозорої процедури призначення суддів.
Нова процедура призначення суддів потенційно може призвести до кращого відбору кандидатів у судді. Серед позитивних змін в цьому напрямку можна назвати запровадження процедури анонімного тестування для кандидатів на перше призначення на судову посаду, а також вимогу про публікацію в Інтернеті списку наявних суддівських вакансій. Закон спрощує процедуру призначення суддів безстроково. Раніше кандидати на безстрокове призначення перед розглядом їхньої кандидатури Верховною Радою мали отримати висновок Комітету ВР з правосуддя, який допускав значні й іноді свідомі затримки у наданні висновку. Новий Закон взагалі усуває необхідність в отриманні висновку. Досить незвичним є також положення Закону про необхідність повторного голосування парламенту за кандидатуру судді, яка не отримала необхідної для призначення кількості голосів під час першого голосування.
Будь ласка, направляйте свої запитання
Леоніду Антоненку
старшому юристу
leonid.antonenko@asterslaw.com
