Переконання, що фізичні особи-підприємці (ФОП), які знаходяться на третій групі спрощеної системи оподаткування – це «схема», яку використовує бізнес і цим завдає шкоди бюджету, стало підставою для напрацювання нової законодавчої ініціативи. Концепцію змін нещодавно озвучив голова комітету з питань фінансів, податкової і митної політики парламенту.
Станом на сьогодні законопроект ще не зареєстрований в Верховній Раді України. На публічне обговорення запропоновано декілька тез.
Так, пропонується в рамках реформи по детінізації заробітних плат, серед іншого, обмежити можливість юридичних осіб отримувати послуги від ФОП на 3-й групі спрощеної системи оподаткування.
Автори концепції впевнені, що бізнес замість працевлаштування фізичних осіб і нарахування та утримання з фонду оплати праці єдиного соціального внеску (ЄСВ) у розмірі 22%, податку на доходи фізичних осіб (ПДФО) за ставкою 18% та військового збору (ВЗ) у розмірі 1,5% укладає цивільно-правові договори з ФОП. У підсумку державний бюджет, як підкреслюють ідеологи змін, отримує лише 5% єдиного податку та 22% ЄСВ, розрахованого з мінімальної заробітної плати.
Принаймні такі аргументи наводяться у публічних коментарях.
Пакет змін в ракурсі «детінізації заробітних плат» також додатково включатиме зміни, спрямовані на зниження податкового навантаження (починаючи з 30% із щорічним зменшенням до 25% на фонд оплати праці після об’єднання ЄСВ, ПДФО та ВЗ), розширення можливостей для декларування, запровадження сімейного декларування, податку на виведений капітал на вибір для середнього бізнесу з оборотом до 200 млн грн на рік. Також планується, якщо вірити публічним інтерв’ю, надати можливість фізичним особам без реєстрації ФОПом сплачувати 5% податку за 20 видами діяльності. Перелік таких видів діяльності ще не доступний для аналізу.
Як можна зрозуміти із виступів голови профільного комітету, обмеження стосуватиметься саме послуг, які надають юрособам ФОП 3-ої групи спрощеної системи оподаткування. Залишається лише здогадуватися (доки не став доступний текст відповідного законопроекту), як саме планується «звузити» можливість співпраці з отримання послуг від ФОП.
Законодавчі ініціативи в напрямку ускладнення співпраці зі спрощенцями не нові. І неодноразово викликали критику, як з боку самих ФОП, так і з боку юридичних осіб.
Прикладом можна назвати законопроект Мінсоцполітики, що був спрямований на розширення повноважень інспекторів праці в частині перекваліфікації цивільно-правових договорів у трудові відносини на підставі наявності хоча б трьох із семи критеріїв (законопроект "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту прав працівників та протидії застосуванню незадекларованої праці»).
Після шквалу критики з боку Державної регуляторної служби та бізнесу проєкт так і не потрапив до парламенту у 2019 році.
Водночас і сьогодні на практиці контролюючі органи не мають перепон для аналізу операцій із ФОП. Податкова служба, як свідчить аналіз рішень в податкових спорах, вже більше 10 років ставить під сумнів відносини щодо придбання послуг у ФОП, вказуючи, що бізнес «приховує дійсні трудові відносини задля ухилення від сплати податків». Приблизно 40 спорів за останні декілька років свідчать, що контролюючий орган постійно застосовує інструменти «перекваліфікації» та використання концепції «удаване працевлаштування» (deemed employment). У більшості рішень суди підтримують позицію бізнесу, що така співпраця є «цивільно-правовими відносинами», а не «трудовими».
Найголовніше для з’ясування судами є предмет договору: мова йде про оплату за результат роботи чи за сам процес праці.
Додатково суди аналізують ряд інших обставин, як то наявність або відсутність контролю за способом надання послуг (виконання робіт), витрачені години роботи та прив’язаність до робочого місця (графік), періодичність оплати винагороди (і однаковість сум платежів), дублювання переліку послуг на підставі цивільно-правового договору із переліком в посадовій інструкції (і взагалі наявність такого переліку), яке обладнання використовується для надання послуг (робіт) – власне чи належне юрособі, чи є у ФОП інші замовники та чи відповідає він за якість результату і т.д.
Тобто, на сьогодні існують реальні механізми виявляти випадки використання моделі цивільно-правових відносин замість трудових. Не зрозуміло, навіщо на законодавчому рівні додатково урегульовувати це питання?
Окрім звичайного занепокоєння щодо того, як далі працювати фрілансерам (копірайт, підготовка статей, дизайн, системне адміністрування, туризм, тощо), постає ще й питання – а як діяти бізнесу, який з огляду на застарілість трудового законодавства, потенційно отримає черговий примус заключати трудові договори навіть на тимчасові проєкти із фізичними особами. Може, актуальніше буде створити нове законодавство про працю замість документу 1971 року, чи, наприклад, запровадити обіцяну уніфіковану і знижену ставку податку без обмежень роботи на спрощеній системі оподаткування?
Озвучена ініціатива ілюструє висловлену ще Р. Рейганом тезу: «В декількох словах розуміння урядом економіки можна окреслити так: якщо щось рухається — оподатковувати. Якщо продовжує рухатися — зарегулювати. Якщо перестає рухатися — субсидіювати». Законопроект у разі його підготовки якраз дуже чітко підпадає під другу складову — додаткового регулювання.
Чи на часі такі ініціативи щодо спрощеної системи оподаткування, яка діє з 1994 — на це питання розробники точно дадуть відповідь у пояснювальній записці до законопроекту, якщо він буде поданий в парламент. Потенційно будуть згадуватися дані про кількість зареєстрованих ФОП, результати напівофіційних досліджень щодо ненадходження коштів у бюджет, вимоги МВФ. Навряд чи згадається про кількість ФОП, які почали закривати свою діяльність після введення вимог про РРО з 2022 року. І навряд чи ми побачимо реальний прорахунок економічного зиску від такої ініціативи.
