
Висновок експерта-психолога — один із ключових доказів у сімейних спорах, що стосуються дитини. Головні завдання експертизи — це визначити найкращі інтереси дитини, оцінити її емоційний стан, з’ясувати прихильності, рівень безпеки та комфорту у стосунках із кожним із батьків, виявити можливі психологічні ризики та забезпечити суд інформацією про особливості психологічного стану дитини.
Порядок призначення судових експертиз врегульовано Цивільним процесуальним кодексом України, Законом України «Про судову експертизу», «Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень» та Науково-методичними рекомендаціями з питань підготовки матеріалів та призначення судових експертиз, затвердженими наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 р. № 53/5.
Як призначається експертиза та хто її проводить?
Психологічна експертиза може призначатися ухвалою суду або ж проводитися на замовлення учасника справи. У першому випадку суд постановляє ухвалу про призначення судової психологічної експертизи на підставі клопотання сторони по справі, органу опіки та піклування або з власної ініціативи. В ухвалі суду зазначається перелік запитань до експерта та експертна установа/експерт, уповноважені на проведення експертизи. В ухвалі про призначення експертизи суд попереджає експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов’язків. Крім того, ухвалою суду провадження у справі зупиняється на період проведення експертизи.
У сімейних справах щораз більш поширеною є практика підготовки експертних висновків на замовлення сторони по справі. Так, заінтересована сторона звертається до експерта-психолога, укладає з ним договір, оплачує послуги експерта, формулює перелік запитань, надає на запит експерта необхідні документи та інформацію, на підставі яких проводиться експертне дослідження. Необхідно розуміти, що попри те, що експертизу замовляє одна зі сторін спору, завдання експерта — комплексно дослідити психологічний стан дитини та її відносини з обома батьками. Якщо експертиза буде проведена без участі одного з батьків або експерт не здійснить належний виклик обох батьків для проведення експертного дослідження, висновок експерта може бути оцінений судом як неповний та необ’єктивний.
Що стосується уповноважених на проведення експертизи установ та осіб, то судові психологічні експертизи щодо дітей можуть проводити державні науково-дослідні інститути судових експертиз або атестовані судові експерти-психологи. Актуальний перелік атестованих експертів розміщений на офіційному сайті Міністерства юстиції України. При виборі експерта для проведення експертизи щодо дитини варто звертати увагу на наявність у нього належним чином підтвердженої кваліфікації у сфері дитячої та сімейної психології, а також наявність практичного досвіду роботи з дітьми відповідного віку.
Питання до експерта
Правильно поставлені запитання — це запорука проведення різностороннього дослідження та підготовки висновку, який матиме високу доказову цінність. Під час формулювання списку запитань варто насамперед орієнтуватися на предмет доказування.
Приблизний перелік базових запитань щодо з’ясування психологічного стану дитини та її прихильності до кожного з батьків може виглядати так:
Важливо розуміти, що експерт у висновку не надає прямих відповідей на запитання, які уповноважений розглядати суд. Наприклад, висновок не може містити прямої вказівки про те, з ким із батьків має бути визначено місце проживання дитини. Завданням експерта є аналіз матеріалів справи, здійснення психологічного дослідження на підставі релевантної методології та надання відповідей на поставлені йому запитання. Суд оцінює надані експертом відповіді та спирається на висновки експертизи при розгляді справи по суті.
Особливості проведення експертизи
На початковому етапі дослідження експерт вивчає та аналізує передані йому матеріали справи. Експерт також має право подати клопотання про надання йому додаткових матеріалів, документів або інформації.
Подальші етапи дослідження, залежно від ситуації, можуть включати такі дії експерта:
Під час дослідження експерт і батьки (або особи, що їх заміняють) повинні подбати про те, щоб дитина не зазнавала стресу та не відчувала тиску. Сучасні методи проведення психологічних експертиз орієнтовані на ненав’язливу гру, різні види творчості, вільну бесіду, дають можливість дитині проявити свої емоції та бажання.
Під час спілкування з дитиною експерт має з’ясувати думку дитини щодо обставин справи та наявного спору, а також визначити, чи є озвучена дитиною думка самостійною та вільною. Верховний Суд у своїй практиці зазначає, що проведення психологічної експертизи дитини є одним зі способів з’ясування думки дитини, яка має враховуватися судом при розгляді спору. У порівняні з іншими способами, зокрема викликом дитини до суду та її опитуванням, психологічна експертиза, яка проводиться кваліфікованим дитячим психологом, є більш комфортною для дитини. Безумовно, можливість з’ясувати думку дитини залежить від її віку, рівня розумового та емоційного розвитку, здатності сформулювати власні погляди.
Що стосується строків проведення психологічних експертиз, то вони можуть різнитися залежно від того, хто здійснює експертне дослідження, яким є обсяг матеріалів справи, скільки запитань поставлено експерту тощо. Як правило, у державних установах проведення експертизи триває від 3 до 6 місяців. В окремих випадках, у зв’язку зі значним рівнем навантаження на експертів, експертиза може тривати й довше. Приватні експерти можуть підготувати висновок в рази швидше, на практиці строки коливаються від 2 тижнів до 1,5 місяців.
Висновки
Висновок психологічної експертизи є суттєвим і вагомим доказом у справах, що стосуються дітей. Експертний висновок допомагає суду побачити реальну картину психологічного стану дитини, її емоційні потреби, прихильності, страхи, вплив конфлікту між батьками та багато іншого. Проте доказову цінність мають лише ті висновки, що містять об’єктивні та обґрунтовані відповіді на поставлені експерту питання. Варто пам’ятати, що висновок експерта, як і будь-який інший доказ, не має для суду наперед встановленої сили та оцінюється у сукупності з іншими доказами.