Питання податкового резидентства та декларування доходів залишається одним із найгостріших для українців, які знайшли прихисток у Польщі. Найбільше занепокоєння багатьох переселенців – необхідність віддавати частину заробленого обом державам. Проте варто відразу зафіксувати ключову тезу: ситуації так званого подвійного оподаткування дійсно виникатимуть, але це зовсім не означає, що біженці платитимуть податок двічі за одні й ті ж доходи.
Під "подвійним оподаткуванням" зазвичай мається на увазі колізія, коли обидві держави одночасно заявляють про своє право оподатковувати ваші доходи. Але для вирішення таких "конфліктів" існують чіткі міжнародні механізми, які захищають платників податків.
Колізія виникає через те, що податкові органи обох країн дивляться на ваш статус у першу чергу через призму власного національного законодавства. Формально український багатоступеневий тест на визначення резидентства є більш наближеним до міжнародних стандартів ОЕСР, проте на практиці це часто призводить до суто формалістичного підходу.
Наприклад, "постійне місце проживання" наші податкові органи можуть визначати за місцем реєстрації в Україні. Якщо ви офіційно не оформили процедуру виїзду за кордон на постійне місце проживання (ПМП), для українських податкових органів ви за формальними ознаками можете залишатися резидентом. Крім того, існує суттєва відмінність нашого податкового законодавства від міжнародної практики – це норма щодо ФОП. Згідно з національним законодавством, сама лише реєстрація особи як фізичної особи-підприємця є достатньою підставою, щоб автоматично вважати її резидентом України.
З іншого боку, польське законодавство орієнтується на фактичні обставини. Ви стаєте податковим резидентом Польщі, якщо перебуваєте на її території понад 183 дні у податковому році, або якщо ви перенесли туди свій "центр життєвих інтересів". Оренда квартири, влаштування дітей до місцевої школи, купівля автомобіля чи стабільна робота – усього цього для польської податкової достатньо, щоб визнати вас своїм резидентом. Саме через таку різницю у підходах – українському "формальному" та польському "фактичному" – людина й може опинитися в ситуації, коли обидві країни одночасно вважають її "своєю".
Коли ж виникає ситуація, що за національними законами особа визнається резидентом в обох державах одночасно, у гру вступає Конвенція між Україною та Польщею про уникнення подвійного оподаткування, яка має пріоритетне застосування. Загалом Конвенція містить низку тестів, які крок за кроком мають допомогти визначити єдину країну резидентства. Вони послідовно оцінюють наявність постійного житла, центр життєвих інтересів, місце звичайного проживання та громадянство.
Сувора реальність полягає в тому, що жоден із податкових органів – ані польський, ані український – не буде за власною ініціативою заглиблюватися у вашу ситуацію чи запускати процедуру взаємного узгодження, щоб полегшити вам життя. Кожній державі вигідно вважати вас своїм платником податків. Тому з практичної точки зору тягар доведення лягає виключно на плечі самої людини. Це завдання самого переселенця – розібратися в цьому непростому питанні, зібрати документальні підтвердження та самостійно зайняти щодо свого резидентства максимально обґрунтовану позицію, яку можна буде реально захистити у разі виникнення питань з боку податківців будь-якої з країн.
Навіть якщо внаслідок тривалого перебування за кордоном та перенесення центру інтересів людина стає податковим резидентом виключно Польщі, це автоматично не усуває можливості подвійного оподаткування. Кожна з держав може претендувати на податки, виходячи з принципу джерела походження доходу.
Окремо варто зупинитися на підприємницькій діяльності (ФОП). Як зазначалося раніше, з точки зору українського Податкового кодексу, сама реєстрація особи як ФОП трактується як безумовна ознака українського резидентства. У польському законодавстві такого прямого формального правила немає. Втім, на практиці ми маємо чітко розуміти: в обох випадках наявність діючого бізнесу (ФОП) може розглядатися податковими органами обох держав як один із вагомих елементів "центру життєвих та економічних інтересів" під час визначення резидентства.
Щоб розібратися, де саме виникають податкові зобов'язання, наводимо практичну таблицю. Польські правила вказані виходячи з нашого розуміння та потребують додаткового уточнення у місцевих податкових фахівців.
| Вид доходу |
Якщо ви податковий резидент Польщі |
Якщо ви податковий резидент України |
|
Дистанційна робота на українське підприємство з території Польщі
|
Це складний випадок із практичної точки зору, який несе ризики для працівника. На практиці виникає конфлікт щодо того, як саме трактувати поняття "робота за наймом здійснюється" в певній країні. Формально, за правилами Конвенції, якщо ви є резидентом Польщі і фізично постійно працюєте з її території (навіть дистанційно), увесь цей дохід має оподатковуватися виключно в Польщі. Відповідно, Польща очікуватиме сплати податків до свого бюджету. Проте реальність така, що український роботодавець, як податковий агент, закутий у жорсткі рамки національного законодавства. Він продовжуватиме утримувати українські податки під час кожної виплати зарплати (а це вже 23%, включаючи 18% ПДФО та 5% військового збору). Виникає конфлікт: Україна забирає податки, бо роботодавець тут, а Польща вимагає їх, бо працівник там. Можна спробувати заявити цей дохід у польській декларації та попросити застосувати метод звільнення (або кредиту), посилаючись на те, що податок уже сплачено в Україні українським роботодавцем. Але: навряд чи польська податкова на це погодиться. З їхньої точки зору, Україна утримала ці податки неправомірно (всупереч Конвенції), адже робота фізично виконувалася в Польщі та не виконувалася в Україні. Відповідно, польський інспектор з високою ймовірністю відмовить у звільненні і нарахує польський податок понад українського. Альтернативним варіантом може бути подати декларацію в Україні та зменшити суму українського ПДФО на суму польського податку. Таким чином можна спробувати повернути 18% ПДФО, однак на практиці повернути щось із бюджету дуже складно.
|
Це теж складна ситуація. Ви вважаєте себе резидентом України, і роботодавець також український, але фактично працюєте з Польщі.
Якщо ви перебуваєте в Польщі понад 183 дні, за польськими правилами вас вважатимуть податковим резидентом Польщі. Тоді виникає конфлікт між резидентством в Україні та Польщі. Навіть якщо за Конвенцією вдасться підтвердити резидентство України, Польща все одно може мати право оподатковувати дохід, отриманий за роботу на її території.
Щоб уникнути подвійного оподаткування, потрібно буде подати декларацію в Україні. Україна може зарахувати податок, сплачений у Польщі проти сплати українського 18% ПДФО. Але це не стосується 5% військового збору, його доведеться сплатити окремо.
|
|
Робота на польського роботодавця в Польщі
|
Податки повністю сплачуються в Польщі. В Україні нічого декларувати чи доплачувати не потрібно.
|
Податок утримується в Польщі. В Україні ви зобов'язані задекларувати цей дохід, але маєте право зарахувати податок, вже сплачений у Польщі, у рахунок українського 18% ПДФО, доведеться доплатити 5% військовий збір.
|
|
Доходи без офіційного працевлаштування (фріланс, перекази на картку, готівка)
|
Одразу варто наголосити: юридично такого поняття як "неофіційні доходи" не існує. Усі отримані доходи мають свою природу (подарунок, оплата послуг тощо) і підлягають оподаткуванню незалежно від того, чи це банківський переказ, чи готівка. Як резидент України або Польщі, ви зобов'язані декларувати всі свої світові доходи у країні резидентства та сплачувати з них податки.
|
|
Доходи від зареєстрованого підприємця (ФОП) в Україні
|
Якщо ви фізично працюєте з території Польщі, польська податкова може розглядати це як діяльність через польське постійне представництво. Сплата українського податку в Україні не звільняє від необхідності декларувати доходи у Польщі. Крім того, надання послуг (навіть як український ФОП) із території Польщі може мати наслідки з польського ПДВ.
|
Ви сплачуєте українські податки за українськими правилами (спрощена або загальна система оподаткування). Проте важливо пам'ятати про ПДВ: незалежно від вашого статусу резидента з податку на доходи, фізичне надання послуг із Польщі може створити обов'язок із ПДВ за польськими правилами.
|
|
Підприємницька діяльність у Польщі
|
За загальним правилом, такі доходи оподатковуються виключно в Польщі за обраною вами системою. Однак на практиці виникає серйозна проблема, якщо ваша польська діяльність передбачає надання послуг українським контрагентам (отримання доходу з України). Українські податкові органи, бачачи виплату на користь громадянина України, часто намагаються обґрунтувати необхідність оподаткування в Україні, навіть якщо це прямо суперечить Конвенції (ситуація дуже схожа на конфлікт із дистанційною роботою).
|
Ситуація, коли особа залишається податковим резидентом України, але веде діяльність як польський підприємець, видається радше теоретичною та потребує окремої оцінки на практиці. Утім, якщо так сталося, то відповідні доходи потрібно задекларувати в Україні, маєте право зарахувати податок, вже сплачений у Польщі, у рахунок українського 18% ПДФО, доведеться доплатити 5% військовий збір
|
|
Інші види доходів із Україні (роялті, дивіденди, відсотки, здача в оренду)
|
Україна утримує податок як країна походження доходу (із можливістю зниження ставки українського податку на підставі Конвенції). Польща, як країна резидентства, вимагає декларування цього доходу. Для оренди застосовується метод звільнення, а для дивідендів/відсотків – метод податкового кредиту (зараховуєте українські податки в Польщі з доплатою різниці).
|
Усі податки декларуються та сплачуються виключно до українського бюджету за національними ставками.
|
|
Інші види доходів із Польщі (роялті, дивіденди, відсотки, здача в оренду)
|
Доходи оподатковуються за місцевими польськими правилами. В Україні жодних зобов'язань не виникає.
|
Польща утримує податки біля джерела. В Україні цей дохід підлягає декларуванню з правом на податковий кредит (зарахування податків, сплачених у Польщі).
|
Як би суворо чи несправедливо це не звучало, але обов’язок визначити свій податковий статус та розібратися з податками лежить виключно на самому біженці. Ні українська Державна податкова служба, ні польська податкова адміністрація не будуть за власною ініціативою досліджувати вашу життєву ситуацію, рахувати дні перебування за кордоном чи зважувати, де саме знаходиться ваш центр інтересів. Проаналізувати все це, зібрати докази та прийняти рішення – це відповідальність платника податків, яку доведеться нести самостійно або із залученням професійних податкових консультантів.
Стратегія пасивного очікування у цій ситуації є найбільш ризикованою. Якщо просто чекати, поки податкова сама надішле якусь звістку, роз'яснення чи вимогу, можна дочекатися найгіршого сценарію. Завдяки системі автоматичного обміну податковою інформацією (CRS), яка зараз активно працює між європейськими країнами та Україною, фіскальні органи обох держав бачитимуть рух коштів на ваших рахунках. У результаті такого очікування ви цілком реально можете отримати "рахунок"(податкове повідомлення-рішення) одночасно від обох податкових органів, адже кожна країна за замовчуванням застосує своє національне законодавство і вважатиме вас своїм резидентом. В такому разі дійсно доведеться сплатити податки в обох країнах та витрачати час та гроші на спори для їх повернення.
Ба більше, окрім вимоги сплатити самі суми податків, на вас можуть чекати ще штрафні санкції та пеня за несвоєчасне декларування доходів і прострочення платежів. Виправдання в стилі "я не знав законів", "мене ніхто не попередив" або посилання на статус тимчасового захисту тут абсолютно не спрацюють. Водночас наразі існує можливість уникнути штрафів у разі сплати суми нарахованого податку.
Єдиний надійний шлях – це діяти на випередження. Людині необхідно заздалегідь оцінити свою ситуацію через призму Конвенції про уникнення подвійного оподаткування: чесно визначити країну своєї резидентності та зібрати документальні підтвердження (договори оренди, квитанції про сплату комунальних послуг, довідки з польських шкіл чи садочків, робочі контракти). Зібравши цю базу, слід сформувати чітку та обґрунтовану позицію щодо свого податкового резидентства, якої ви будете послідовно дотримуватися при поданні декларацій. Якщо ж ситуація виглядає занадто заплутаною (наприклад, наявність бізнесу в обох країнах, поділ сім'ї), найкращою інвестицією у власний спокій буде звернення за кваліфікованою юридичною допомогою до того моменту, як питаннями ваших доходів зацікавляться податкові інспектори.
