Поділ майна подружжя залишається одним із найактуальніших питань сімейного права. В сучасному глобалізованому світі подружжя часто набуває майно не лише в Україні, але й за її межами. Поділ спільного майна подружжя, зокрема іноземних активів, може відбуватися в договірному або в судовому порядку. Якими є особливості поділу майна, що знаходиться за межами України?
Визначення застосовного права та вибір права подружжям
Перше питання, яке потрібно вирішити на початку процесу поділу майна, розташованого за кордоном, — це визначити право, яке регулює цей процес, та суд, уповноважений розглядати справу про поділ такого майна.
Подружжя може обрати застосовне право та укласти про це відповідну угоду. Відповідно до закону, можна обрати для регулювання майнових відносин право особистого закону (громадянства) одного з подружжя або право держави, у якій один з них має звичайне місце перебування, або, стосовно до нерухомого майна, — право держави, у якій це майно знаходиться.
Вибір права має бути здійснений у письмовій формі або явно випливати з умов шлюбного договору. Угода сторін про вибір права, що укладена в Україні, має бути нотаріально посвідчена.
Особливу увагу варто приділяти чіткості формулювань угоди про вибір права або відповідної умови шлюбного договору. Слід уникати двозначних виразів, які можуть неоднозначно тлумачитися сторонами договору або судом. Варто чітко прописувати, право якої держави обирається подружжям для врегулювання майнових питань, та зазначати, що відповідна умова договору є вибором права відповідно до ст. 59, 61 Закону «Про міжнародне приватне право».
Якщо подружжя не обирає застосовне право, їхні майнові відносини регулюються відповідно до колізійних норм (прив'язок). Колізійною прив'язкою називають законодавче положення, яке вказує на правопорядок/право держави, що підлягає застосуванню до правовідносин з іноземним елементом.
Насамперед потрібно звертатися до міжнародних договорів, укладених між Україною та іноземними державами. Двосторонні міжнародні договори про правову допомогу у цивільних справах укладені Україною з понад 20 країнами, зокрема з Польщею, Чехією, країнами Балтії, Грузією, Туреччиною.
Якщо міжнародного договору з відповідною країною немає або в ньому відсутні колізійні норми щодо врегулювання майнових відносин подружжя, варто звертатися до положень Закону України «Про міжнародне приватне право». Відповідно до положень цього Закону встановлено декілька колізійних прив'язок:
- Спільний особистий закон подружжя, тобто закон держави громадянства, якщо подружжя є громадянами однієї держави або
- Закон держави останнього спільного місця проживання подружжя, якщо хоча б один з подружжя все ще проживає у цій державі або
- Закон держави, з якою подружжя має найбільш тісний зв'язок іншим чином.
Варто зауважити, що процеси про поділ іноземного майна ускладняються тим, що спірне майно може підпадати під регулювання одразу декількох юрисдикцій, відтак, суди різних держав можуть визнаватися повноважними на розгляд спору між подружжям. Така ситуація в правовій доктрині називається «конфліктом юрисдикцій» і створює поле для зловживань, чим нерідко користуються зацікавлені особи. З цієї точки зору договірне визначення застосовного права є тим правовим інструментом, який дозволяє уникнути потенційних ризиків, непорозумінь та затяжних судових процесів.
Поділ нерухомого майна
Як показує практика, саме нерухоме майно найчастіше стає об'єктом поділу в ході шлюборозлучних процесів.
Найголовніше, що потрібно знати, в контексті поділу нерухомого майна, яке знаходиться за кордоном, це те, що процес поділу регулюється законодавством держави, в якій знаходиться нерухомість. Інший важливий момент стосується визначення повноважного на розгляд справи про поділ майна суду. Так, виключно суди країни місця знаходження нерухомого майна мають повноваження розглядати справи про поділ такого майна.
При цьому належність майна до нерухомих або рухомих речей, а також інша класифікація майна, так само визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться. Такі висновки підтверджуються як прямими нормами законодавства — міжнародними договорами, Законом України «Про міжнародне приватне право», так і практикою Верховного Суду.
Поділ інших видів майна
Такі активи, як корпоративні права в іноземних компаніях, кошти на банківських рахунках в іноземних банках, цінні папери та інші види майна діляться на підставі законодавства, визначеного відповідно до угоди подружжя про вибір права, а за її відсутності — відповідно до колізійних прив'язок. За наявності юрисдикції, справи про поділ таких іноземних активів між подружжям можуть вирішуватися судами України.
Надважливим питанням є подальше визнання та виконання національних судових рішень за кордоном — у країнах, де зареєстровані відповідні корпоративні права, наявні банківські рахунки тощо. Як показує практика, далеко не завжди ухвалення українським судом рішення на користь одного з подружжя є запорукою подальшого отримання відповідних іноземних активів в особисту власність.
Для ефективного захисту майнових прав я рекомендую отримувати консультації профільних юристів з відповідних юрисдикцій ще до початку судового процесу на території України. Метою таких консультацій є отримання інформації про особливості правового режиму тих чи інших видів майна, порядок виконання українського судового рішення, підстави для відмови у визнанні та виконанні тощо.
Отримавши розгорнуту консультацію іноземних юристів, можна вибудувати доказову базу і правову позицію по справі так, щоб нівелювати потенційні ризики та закласти надійний фундамент подальшого успішного виконання рішення за кордоном.
Висновки
Підсумовуючи викладене, я хотіла б зауважити, що процес поділу майна подружжя, яке знаходиться за кордоном, потребує особливої уваги, всебічної правової експертизи та залучення юридичних радників як з України, так і з держави, у якій знаходиться спірний актив. Зазначене стосується, як судових процесів про поділ майна, так і договірної роботи щодо розробки угоди між подружжям, яка потенційно може виконуватися або оскаржуватися в іноземних юрисдикціях.
