У середині вересня поточного року наша команда успішно завершила масштабний проект реструктуризації за Законом України «Про фінансову реструктуризацію». На загальну тривалість роботи, яка фактично розпочалася з кінця минулого року після набуття законом чинності, вплинули декілька місяців, проведених в очікуванні створення органів реструктуризації та вироблення ними правил застосування нового закону.
Оскільки проведена процедура є першою справді великою реструктуризацією заборгованості за новим законом, до якої було залучено державний банк, виникає питання: які проміжні підсумки можна підбити з набутого досвіду та загального контексту, в якому діє новий закон?
Головним висновком, безперечно, є той факт, що існування цього закону дало змогу всерйоз говорити про довгострокову реструктуризацію заборгованості перед державними банками. Передусім це пов’язано з тим, що новий закон чітко встановлює способи реструктуризації зобов’язань (наприклад, зменшення процентних ставок за кредитами, передача кредитору активів у рахунок погашення заборгованості повністю або частково тощо). Такий підхід законодавця фактично убезпечує керівництво державного банку в разі обрання того чи іншого способу реструктуризації та допускає гнучкість у визначенні сценарію подальших відносин банку з боржником. Адже очевидно, що можливість притягнення керівництва банку до відповідальності за виконання прямих норм закону практично виключається.
Украй важливим фактором, який необхідно враховувати в плануванні реструктуризації за новим законом, є фактична тривалість процедури та подальших кроків для імплементації досягнутих домовленостей. Законодавчо закріплений строк здійснення реструктуризації становить 90 днів, який, на перший погляд, видається достатнім.
Водночас встановлений порядок реструктуризації є здебільшого імперативним і вимагає дотримання формалізованих та порівняно довготривалих процедур, зокрема: призначення незалежного експерта для оцінки перспективності фінансової господарської діяльності боржника винятково на перших зборах кредиторів (причому відсутній скорочений строк проведення зборів навіть за наявності лише одного кредитора), проведення таким експертом (самостійно або із залученням партнерської організації) поглибленого фінансового та юридичного аудиту діяльності боржника та його групи, оцінку їхнього майна з подальшим виробленням та пропонуванням кредитору комплексної довгострокової моделі подальшої діяльності боржника. Якщо враховувати необхідність погодження такої моделі з кредитором, а також переведення її з мови чисел у формат юридичного документа — плану реструктуризації — з допоміжним пакетом договорів, що вимагають додаткового узгодження, то стає очевидною обмеженість загального 90-денного строку здійснення процедури.
Зрештою, встановлений законом строк тривалістю у десять робочих днів для приведення існуючої договірної бази учасників процедури до узгоджених у плані реструктуризації параметрів фінансування може також вимагати значного напруження сил. У реструктуризації заборгованості, накопиченої протягом багаторічного співробітництва кредитора з боржником, може бути укладено сотні різноманітних договорів, які неодмінно потребуватимуть внесення змін. Причому досвідченим юристам відомо, що трансакційна робота ніколи не обмежується суто підготовкою та укладенням договорів. Цьому зазвичай передує збір пакета різноманітних документів на вимогу кредитора, включаючи як корпоративні (підтвердження повноважень сторін та надання згоди органів управління на укладення правочинів), так і документів, потрібних для операцій з майном (правовстановлюючі документи, витяги з реєстрів, земельного кадастру, інвентаризація майна тощо).
Відтак, формальному старту має передувати ґрунтовна підготовча робота з фінансової та юридичної перевірки бізнесу або попереднє узгодження сторонами можливості збільшення строків процедури до максимально встановленого законом строку — 180 днів. Причому необхідно зауважити, що така тривалість процедури може знадобитися для роботи з одним кредитором, а залучення до неї більшої кількості учасників варто розглядати як фактор ризику.
Попри деякі практичні труднощі, наразі з’явився хороший прецедент фінансової реструктуризації за участю одного з державних банків, який продовжує розвивати досягнутий успіх з іншими боржниками. До цього очікувалося, що позитивний досвід однієї установи підштовхне в такому ж напрямку інші державні банки. Сподіватимемося, що такі надії не марні, оскільки запит на застосування нової процедури, безперечно, є чималий.