Продовжуючи серію публікацій про різні форми влаштування дітей, які опинилися без батьківського піклування, у цьому матеріалі Таліна Кравцова, адвокатка та партнерка практики сімейного права ЮФ «Asters», розповіла про діяльність дитячих будинків сімейного типу.
За даними моніторингу, проведеного ЮНІСЕФ у липні 2022 року, на початку війни в Україні було 67 тисяч дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. Серед них 9 тисяч дітей виховувались у дитячих будинках сімейного типу (далі — Дитячий будинок). У лютому 2022 року в Україні діяло 1340 Дитячих будинків. У зв’язку з початком військової агресії Росії та загрозою щодо безпеки дітей, що зростає, 100 Дитячих будинків було переміщено в межах України, а 435 — евакуйовано за кордон. Таким чином, в Україні продовжує функціонувати значна кількість Дитячих будинків.
Дитячий будинок створюється за зверненням подружжя або окремої особи (яка не в шлюбі), які бажають взяти на виховання не менш як 5 дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. Метою створення Дитячого будинку є забезпечення належних умов для виховання в сімейному оточенні.
Рішення про створення Дитячого будинку приймається органами місцевої влади на підставі заяви осіб або особи, які ініціюють його створення. При прийнятті рішення беруться до уваги результати спеціального навчання майбутніх батьків-вихователів, подання відповідного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді і висновку служби у справах дітей про наявність житлово-побутових умов для створення Дитячого будинку. Якщо у сім’ї немає житла, що відповідає вимогам, сім’я може бути забезпечена таким житлом коштом держави.
Після прийняття рішення про створення Дитячого будинку між батьками-вихователями та органом, який прийняв рішення про його створення, укладається договір про організацію діяльності Дитячого будинку. При цьому діє загальне правило, що кількість дітей у Дитячому будинку не може перевищувати 10 осіб, враховуючи рідних дітей батьків-вихователів.
Важливо, що батькам-вихователям Дитячого будинку виплачується грошове забезпечення з державного бюджету. За вихованцями зберігаються пільги та державні гарантії, встановлені законодавством для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, зокрема, виплачується державна соціальна допомога. Місцеві органи влади мають щороку забезпечувати оздоровлення та відпочинок вихованців, а також і рідних дітей батьків-вихователів.
Батьки-вихователі вважаються законними представниками вихованців без оформлення спеціальних на те повноважень. Вони зобов’язані також сприяти забезпеченню пріоритетного права своїх вихованців на усиновлення. Створення батьками-вихователями перешкод у забезпеченні такого права є підставою для перегляду рішення про подальше функціонування Дитячого будинку.
Крім того, вихованці мають право підтримувати особисті контакти з біологічними батьками та іншими родичами, якщо це не суперечить їхнім інтересам. Форму спілкування дітей з батьками та іншими родичами визначає орган опіки та піклування за погодженням з батьками-вихователями та за участю соціального працівника, який здійснює соціальне супроводження відповідної сім`ї.
Вихованці проживають і виховуються у сім`ї батьків-вихователів до досягнення повноліття (18 років), а в разі продовження ними навчання у закладах загальної середньої, професійно-технічної або вищої освіти — до закінчення навчального закладу.
Під час дії на території України воєнного стану, до Дитячого будинку можуть влаштовувати дітей, які залишилися без батьківського піклування, на умовах тимчасового влаштування, однак, в межах передбаченої граничної чисельності дітей — до 10 осіб в одній сім`ї.
Отже, Дитячий будинок, як одна із форм виховання дітей, відіграє важливу роль у захисті їх прав та інтересів. Функціонування Дитячих будинків узгоджується з загальною державною стратегією захисту дітей та сприяє формуванню сімейних цінностей у дітей, що залишились без батьківського піклування. В умовах воєнного стану, постійних стресів та складнощів, кожна дитина потребує турботи близьких людей. Батьки-вихователі можуть стати для дитини такими людьми і надати їй батьківське тепло, увагу і турботу.
