Український парламент працює над законодавством задля економічного розвитку країни, підвищення конкурентоспроможності територій, активізації інвестиційної діяльності, створення нових робочих місць, розвитку сучасної інфраструктури. Так записано у законі про індустріальні парки.
Кабмін реалізує задумане парламентом, зокрема у стратегії розвитку індустріальних парків на 2023-2030 роки, в якій описав, чому попередні напрацювання не дали результат, виклав цілі, пріоритети та нарізав завдання для відповідальних міністерств та Антимонопольного комітету аби індустріальні парки запрацювали задля загального добробуту країни (Стратегія).
Індустріальні парки – це облаштована відповідною інфраструктурою промислова територія, у межах якої учасники індустріального парку можуть здійснювати дозволені види господарської діяльності, зокрема, у сфері переробної промисловості, науково-дослідної діяльності та діяльність у сфері інформації і телекомунікацій на спеціальних пільгових умовах.
«Плюшки» для учасників індустріальних парків
Аби заохотити охочих до створення індустріальних парків, держава придумала різні «плюшки», як то звільнення учасників парків від податку на прибуток, від імпортного мита та податку на додану вартість на ввезення обладнання для виробництва в таких парках, надання пільг зі сплати земельного податку та податків на нерухомість, надання коштів на безповоротній основі для облаштування та/або будівництва об’єктів суміжної інфраструктури індустріальних парків, компенсації відсоткової ставки за кредитами (позиками) на облаштування тощо.
Якщо мова заходить про витрати та втрати державного та/або місцевих бюджетів, як от описується у Стратегії та іншій нормативці будь-якої сфери, органам влади та отримувачам державної підтримки, потрібно відкривати Угоду про асоціацію між Україною та Євросоюзом та читати статті 262-267 Частини 2 «Державна допомога» Глави 10 «Конкуренція» Розділу IV «Торгівля і питання, пов’язані з торгівлею» (Угода про асоціацію).
Закон про державну допомогу
Угода про асоціацію каже, що в Україна має діяти національне законодавство про державну допомогу та незалежний у своїй діяльності орган, який контролюватиме державну допомогу в країні – дозволяти або забороняти схеми державної допомоги та індивідуальні випадки надання допомоги, вимагати її повернення у разі незаконного надання.
Механізм реалізації міжнародних зобов’язань України в частині контролю державної допомоги записаний у законі про державну допомогу суб’єктам господарювання.
Законодавець ще у вересні 2021 року креативно «втулив» до закону про державну допомогу положення про виключення з-під його дії державного стимулювання керуючих компаній, ініціаторів створення – суб’єктів господарювання та учасників індустріальних парків.
На такий депутатський креатив АМК у зауваженнях від січня 2020 року вказував, що виключення з-під дії закону про державну допомогу державної підтримки на створення і функціонування індустріальних парків на території України згідно з законом про індустріальні парки суперечить міжнародним зобов’язанням за Угодою про асоціацію та закону.
Виключання з-під дії закону про державну допомогу бюджетної підтримки індустріальних парків не заважають Уповноваженому органу з питань державної допомоги – Антимонопольному комітету (АМК), оцінювати програми державної підтримки індустріальних парків, як того вимагає Угода про асоціацію та сказано у роз’ясненнях комітету щодо дії закону про державну допомогу під час воєнного стану.
Зі змісту Стратегії зрозуміло, що, попри зупинену дію закону про державну допомогу та записане виключення щодо бюджетної підтримки індустріальних парків, уряд «в темі» поважності і необхідності «дотримання ініціаторами створення, керуючими компаніями та учасниками індустріальних парків вимог законодавства про захист економічної конкуренції та законодавства у сфері державної допомоги суб’єктам господарювання».
Проблема для запуску індустріальних парків
Кабмін говорить у Стратегії, що однією з проблем для запуску ефективно діючих індустріальних парків є той факт, що «конкретний перелік форм і обсяг державної допомоги рахунком місцевого бюджету впродовж визначеного періоду, на початок 2023 року не сформовано і не погоджено з АМК жодної програми державної допомоги ініціаторам створення – суб’єктам господарювання, керуючим компаніям і учасникам індустріальних парків за рахунок коштів місцевих бюджетів».
Враховуючи любов держорганів писати про виконане/ недовиконане у безособовому стилі, розшифровую – органи влади на місцях не подали повідомлення про нову державну допомогу для індустріальних парків до АМК для оцінки згідно з законом про державну допомогу і, як наслідок, – «не погоджено з Антимонопольним комітетом жодної програми державної допомоги ініціаторам створення – суб’єктам господарювання, керуючим компаніям і учасникам індустріальних парків за рахунок коштів місцевих бюджетів».
Я б тут говорила не тільки про обов’язок місцевої влади дбати про конкурентні умови для бізнесу шляхом дотримання законодавства про державну допомогу, а й обов’язок міністерств, які є найбільшими надавачами державної допомоги, погоджувати проєкти програм державної підтримки з АМК.
Загалом повідомлення про нову державну допомогу подаються, коли надавач допомоги (певний орган влади) написав проєкт акту, за яким планується підтримка індустріального парку за рахунок бюджету. Показувати такий проєкт АМК потрібно не менше ніж за 105 календарних днів до запланованої дати набрання чинності відповідним нормативно-правовим актом або рішенням надавача та у порядку згідно з законом та розпорядженням.
Допомогу можна надавати тільки після рішення комітету про державну допомогу за певною програмою або індивідуальною схемою підтримки. Інакше така допомога вважається незаконною, і залишаються ризики оцінки АМК такої допомоги з можливими негативними рішеннями протягом 10 років із дня набрання чинності нормативно-правовим чи розпорядчим актом, на підставі якого надавалася така допомога.
Наразі, як згадувала вище, через зупинену дію закону про державну допомогу надавачам бюджетних ресурсів не потрібно в обов’язковому порядку бігти до комітету. Але, з огляду на позицію комітету щодо депутатського креативу з виключенням бюджетної підтримки індустріальних парків з-під дії закону про державну допомогу та зупинення дії закону про державну допомогу під час воєнного стану, розумний інвестор, отримувач допомоги, мав би бути зацікавлений в уникненні майбутніх ризиків визнання комітетом програм державної підтримки недопустимою державною допомогою через ймовірні неузгодження з правилами державної допомоги.
Кейси щодо державної допомоги до повномасштабної війни
Прикладом зацікавленості Антимонопольного комітету у державній підтримці індустріальних парків є пару довоєнних кейсів про державну допомогу в Україні.
Комітет рішенням 2020 року назвав державну підтримку, яку надає Сумська міська рада керуючій компанії індустріального парку «Суми» у формі співфінансування на облаштування території індустріального парку, а саме, розроблення відповідної містобудівної документації «Детальний план території індустріального парку «Суми», державною допомогою. Антимонопольний комітет дозволив таку допомогу за умови зміни Сумською міськрадою умов підтримки. А от вкладення коштів із того ж місцевого бюджету у рекламу індустріального парку «Суми» комітет назвав недопустимою державною допомогою, яку отримувач мав повернути до бюджету.
У справі від 2019 року АМК назвав підтримку Миколаївської міськради керуючій компанії з облаштування індустріального парку «Енергія» допустимою державною допомогою, за умови внесення надавачем державної допомоги змін до умов її надання.
Європейська комісія при оцінці програм державної підтримки будівництва, модернізації та інші маніпуляції з об’єктами інфраструктури, концентрується, зокрема на інфраструктурі економічного призначення, яку отримувач державної підтримки може використовувати на благо власної економічної діяльності.
Мовою правил державної допомоги «економічна діяльність» – можливість компанії пропонувати товари та послуги на ринку. Тому, наприклад, бюджетне фінансування будівництва під’їзної дороги до індустріального парку можуть сприйматися комісією як вигода (перевага) учаснику індустріального парку, яку не отримують інші компанії. Така перевага рахунком державного ресурсу, як правило, спотворює або загрожує спотворенням конкуренції та вважається державною допомогою, яка оцінюється за окремими критеріями допустимості державної допомоги для конкуренції.
Німецька схема державної підтримки будівництва нової станції очищення стічних вод, дороги та автостоянки на території одного з індустріальних парків пройшла випробування оцінкою Єврокомісії (SA.36147). Незадоволений конкурент компанії Propapier, фабрика якої знаходилася на території індустріального парку, стверджував, що фінансовані рахунком держави інфраструктурні проєкти, призначені виключно для Propapier, і тому їх слід кваліфікувати як виділену інфраструктуру та державну допомогу на користь Propapier.
Після 5 років комісія переконалася, що новий завод з очищення стічних вод та інфраструктура, побудована німецькою державою, не передбачали державної допомоги, оскільки це загальна інфраструктура, яка не призначена конкретно для Propapier.
Сумлінні українські органи влади – надавачі допомоги – обізнані з роз’ясненням комітету щодо дії закону про державну допомогу під час воєнного стану, тому, попри зупинену дію закону про державну допомогу, у повній мірі ймовірно розуміють відповідальність за майбутні ризики повернення державної допомоги її отримувачами внаслідок невідповідності схем допомоги відповідному законодавству.
Віра потенційних отримувачів бюджетного ресурсу у сумлінне ставлення надавачів допомоги до правил державної допомоги та елементарні запити до надавачів щодо відповідності програм державної підтримки індустріальним паркам законодавству у сфері державної допомоги дозволить потенційним учасникам індустріального парку прийняти рішення про участь у проєкті та забезпечить якісний сон власникам інвестицій.
У поміч отримувачам бюджетної підтримки також стане Стратегія уряду, яка демонструє розуміння необхідності узгодження програм витрачання державного ресурсу з правилами державної допомоги та загалом виконання міжнародних зобов’язань щодо контролю державної допомоги, особливо в розрізі майбутнього членства країни у Європейському Союзі.
