Рішення Високого суду Англії по виплаті "ПриватБанку" понад $3 млрд: фінальна крапка?
Високий суд Англії зобов'язав ексвласників "ПриватБанку" Ігоря Коломойського та Геннадія Боголюбова сплатити банку понад 3 млрд доларів США у вигляді відшкодування збитків та судових витрат. 10 листопада стало відомо, що, якщо ці суми не будуть сплачені добровільно, банк розпочне процес стягнення та добиватиметься примусового виконання рішення суду за рахунок активів ексвласників.
У коментарі "Юридичній Газеті" радниця Asters Анна Ткачова пояснила, що саме означає рішення суду та чи може воно стати прецедентом для інших українських банків, які намагаються повернути активи.
— Це вже фінальна крапка у цьому кейсі?
— 30 липня 2025 року, за результатами судового розгляду позову "ПриватБанку" проти Ігоря Коломойського та Геннадія Боголюбова та певних пов'язаних із ними юридичних осіб, Високий суд Англії (суддя Трауер) виніс принципове рішення, в якому визнав, що відповідачі несуть солідарну відповідальність перед Банком за завдану йому шкоду.
Проте низку питань залишили для подальшого вирішення судом (якщо сторони не зможуть щодо них домовитись). Це, зокрема, питання щодо розрахунку конкретної суми відповідальності, нарахування відсотків, відшкодування юридичних витрат Банку, а також питання, пов'язані із дозволом відповідачів оскаржити рішення, та зупинкою його виконання.
Рішення Високого суду Англії (судді Трауера) від 10 листопада 2025 року постановлене у продовження рішення від 30 липня 2025 року. У цьому рішенні суд розв'язав наступні залишкові питання:
- конкретна сума відповідальності:
- колишні власники несуть солідарну відповідальність перед Банком у розмірі 1 761 957 792 дол. США;
- відповідачі - юридичні особи несуть солідарну відповідальність перед Банком у розмірі 275 537 335 дол. США. Колишні власники несуть солідарну відповідальність із відповідачами - юридичними особами щодо цих сум;
- відсотки:
- суд присудив Банку нарахування складних відсотків за ставкою, визначеною на основі запозичень Банку в доларах США, із щомісячною капіталізацією, за період від моменту заподіяння шкоди до ухвалення рішення. Це означає, що кожен із колишніх власників несе відповідальність за сплату відсотків (до ухвалення рішення) у загальній сумі 1 190 083 824 дол. США. Суддя Трауер, зокрема, погодився з тим, що Банк довів, що у цій справі нарахування складних відсотків є єдиним справедливим способом компенсувати Банку втрату можливості користуватися коштами протягом відповідного часу;
- суд також визначив, що якщо відповідачі затримають сплату боргу за судовим рішенням, то на відповідні суми мають нараховуватись відсотки за ставкою US Prime плюс 2%;
- компенсація витрат "ПриватБанку":
- суд погодився з Банком, що поведінка відповідачів як до початку судового розгляду, так і під час провадження була настільки неприйнятною, що виправдовує присудження Банку витрат за принципом їх повного відшкодування (indemnity basis) щодо всього провадження. Такий підхід застосовується рідко, оскільки потребує доведення виняткової ненормативності поведінки сторони. Зазвичай в англійському процесі витрати присуджуються на стандартній основі (standard basis), коли вони мають бути розумними та пропорційними, а всі сумніви вирішуються на користь сторони, що програла;
- витрати підлягатимуть детальній оцінці, однак суд уже зараз постановив, що відповідачі мають здійснити проміжну виплату на покриття витрат Банку в розмірі розумної суми, яку суд визначив у 76,4 млн фунтів стерлінгів;
- суд також постановив, що на витрати Банку мають нараховуватись відсотки як до, так і після рішення про витрати;
- дозвіл на апеляцію:
- суд детально розглянув підстави, на яких пан Коломойський хотів би оскаржити рішення від 30 липня 2025 року, та, зазначивши відповідні причини, відмовив у наданні запитуваного дозволу;
- суд також окремо детально розглянув підстави, на яких пан Боголюбов хотів би оскаржити рішення від 30 липня 2025 року, та, зазначивши відповідні причини, відмовив у наданні запитуваного дозволу;
- за звичайною процедурою, якщо суд першої інстанції відмовляє у праві подати апеляцію, зацікавлена сторона може звернутися до апеляційного суду напряму із відповідним проханням;
- зупинення виконання:
- суд відмовив у задоволенні клопотання відповідачів про загальне зупинення виконання рішення, виходячи з принципу балансу інтересів. Зокрема, суд дійшов висновку, що за всіх обставин ризик заподіяння шкоди Банку, якщо йому не дозволити вживати заходів для примусового виконання отриманого рішення, переважає над ризиками для інтересів відповідачів;
- водночас суд визначив суми, які колишні власники можуть використовувати для фінансування своїх юридичних витрат;
- зміни до Наказу про всесвітній арешт активів:
- наказ про всесвітній арешт активів залишається в силі. Суд розглянув низку пропонованих сторонами змін до тексту Наказу;
- Наказ про передачу та розкриття інформації:
- суд розглянув та задовольнив клопотання Банку про передачу колишніми власниками певних сертифікатів на акції та бланків (форм) передачі права власності на акції на зберігання солісіторам Банку, як додатковий механізм збереження відповідних активів.
Сторони мають час до 24 листопада 2025 року (включно), щоб звернутися до Високого Суду Англії із проханням надати дозвіл на оскарження рішення від 10 листопада 2025 року. Відповідно рішення від 10 листопада є важливим кроком на шляху до отримання Банком компенсації присудженого боргу (не в останню чергу через відмову суду у зупиненні виконання рішення), однак у зацікавлених сторін все ще залишається певна можливість з оскарження рішень Високого суду Англії.
— Що має зробити "ПриватБанк" (або держава), щоб реально отримати кошти?
— У відповідачів є час, упродовж якого вони можуть виконати рішення суду добровільно. Якщо добровільного виконання рішення не буде, то Банк може розпочати його примусове виконання. Так, Банк публічно підтвердив свій намір стягнути всю суму, яку мають виплатити відповідачі.
Також важливо зазначити два моменти:
1. Наказ про всесвітній арешт активів діє з 2017 року та продовжує залишатися в силі після постановлення рішення Високого суду Англії.
2. На суму боргу за судовим рішенням підлягають нарахуванню відсотки: тож, чим довше рішення залишатиметься без виконання, тим більше буде сума стягнення.
Примусове виконання рішення — це як гра у шахи. Тож розумно та очікувано "ПриватБанк" уникає коментарів щодо своєї стратегії по примусовому виконанню, окрім розкриття свого наміру використовувати всі доступні правові інструменти для стягнення всієї суми, яку мають сплатити відповідачі.
— Як відбувається примусове виконання рішень у міжнародних юрисдикціях?
— Загалом примусове виконання рішень англійського суду в інших юрисдикціях залежить від режиму, встановленого у відповідних міжнародних договорах (якщо такі є), та законодавства країни, в якій буде здійснюватися виконання.
— Чи можуть інші держави, де розміщені активи відповідачів, відмовитися виконувати це рішення?
— Якщо говорити загалом, то підстави, на яких інші держави можуть відмовити виконувати іноземне рішення зазвичай визначаються у міжнародних договорах (якщо такі є) та у внутрішньому законодавстві відповідної держави. Зазвичай перелік таких підстав є обмеженим.
Потрібно зазначити, що англійські суди мають хорошу репутацію у світі, тож застосування підстав для відмови у виконанні англійського рішення іншими країнами є малоймовірним.
— Наскільки це рішення може стати прецедентом для інших українських банків, які намагаються повернути активи?
— Рішення Високого суду Англії від 30 липня та 10 листопада 2025 року є показовим позитивним прикладом для інших українських банків. У цих рішеннях детально викладено підходи суду до низки важливих питань.
Водночас можливість та доцільність звернення інших українських банків до англійських судів для захисту своїх прав потрібно оцінювати окремо в кожному конкретному випадку.
