Кабінет Міністрів пропонує скасувати повноваження Мінюсту оскаржувати дії державних реєстраторів щодо реєстрації речових прав на нерухомість чи бізнес. Натомість уряд передбачає можливість оскарження зазначених дій лише в судах. Відповідний урядовий законопроєкт №4338 на початку листопада було зареєстровано у Верховній Раді. Документом також пропонується скасувати необхідність зберігання реєстраційних документів на паперових носіях і переведення їх в електронну форму.
Як пояснюють в уряді, такі зміни мають унеможливити рейдерські захоплення як об'єктів нерухомості, так і корпоративних прав власників бізнесу.
Чи дійсно задекларована мета буде досягнута в разі прийняття зазначеного законопроєкту – це питання ексклюзивно для Mind проаналізували юристи юридичної фірми «Астерс» Віктор Дума і Ірина Борківець.
Наразі існує два способи оскарження дій державних реєстраторів: в судовому порядку та через так звану Антирейдерську колегію Міністерства юстиції.
Рік тому відбулося перезавантаження Антирейдерської колегії, і бізнес нарешті помітив зрушення як у підході до розгляду скарг (відсутність тотальних безпідставних відмов з формальних обставин), так і в оперативності розгляду (під час весняного локдауну були навіть випадки розгляду скарг протягом 24 годин).
Важливо зазначити, що часто, з огляду на специфіку справ про рейдерство, оперативність – це єдина можливість уникнути непоправної шкоди бізнесу або майну, а тому вказаний приклад розгляду протягом 24 годин – не просто спосіб похвалитися ефективністю роботи, а об'єктивна необхідність.
Проте уряд має намір залишити бізнес сам на сам з інструментом судового оскарження без жодної можливості скасувати реєстраційну дію інакше, аніж через Антирейдерську колегію.
На жаль, такий механізм у багатьох випадках є мало ефективним через строки розгляду справ. Наприклад, у Києві адміністративний суд першої інстанції може розглядати позов на дії державного реєстратора 1-2 роки.
З огляду на наш досвід, на практиці іноді доцільним є використання інструменту судового оскарження для видалення певних записів у реєстрі (наслідків рейдерської атаки) для попередження загроз в майбутньому, тоді як основну атаку відбито вже давно.
Проте наявність виключно судового механізму для безпосередньої протидії атакам (а не лише видалення їхніх наслідків) може призвести до надто ризикованого становища бізнесу.
За умов значного зниження кількості випадків рейдерства та зменшення навантаження на адміністративні суди – безумовно.
Насправді, Антирейдерська колегія вважається тимчасовим явищем, що покликане «рятувати ситуацію» через поширену проблему рейдерства, а також виконує квазісудову функцію, яка не є характерною для неї (як для складової виконавчої гілки влади). Тому ініціатива припинення її роботи зрозуміла, проте надто загрозлива до помітного покращення ситуації з рейдерством.
Імовірно, саме з огляду на очікування помітного покращення було відтерміновано набуття чинності цього положення до 1 січня 2022 року. Проте дуже сумнівним вбачається зниження кількості рейдерських атак до поодиноких лише за рік. Так, більша частина 2020 року показала дуже негативний вплив погіршення економічної ситуації на статистику рейдерських атак: до прикладу, лише за три квартали 2020 року Антирейдерська колегія розглянула понад 2000 скарг (42% яких було задоволено). Оскільки ситуація досі залишається нестабільною, говорити про різке зниження атак за наступний рік – занадто оптимістично та ризиковано.
Таким чином, потенційно ця новація є доцільною, проте вбачається, що наразі захистити бізнес від можливих багатомільйонних втрат є більшим пріоритетом. Сподіваємося, такий пріоритет матиме й парламент.
Законопроєкт також передбачає подальше формування та зберігання реєстраційних справ лише в електронному вигляді. Такий крок є логічною складовою загальної модернізації та діджиталізації процесів у державі, проте, з огляду на специфіку протидії рейдерству в Україні, може так само виявитися дещо передчасним.
Зокрема, вдаватися до такого кроку буде доцільним при достатньо високому технічному рівні захисту реєстрів від хакерських атак та наявності ефективних способів встановлення зловмисників, що здійснюють атаки на електронні бази даних зокрема державні реєстри).
Наразі ж в Україні відсутній як достатній рівень технічного захисту, так і належні можливості всіх правоохоронців встановлювати винних осіб у таких злочинах. Окрім цього, статистика розкриття «рейдерських» злочинів є дуже низькою часто через їхню складність і заплутаність.
Відмова від паперової форми призведе до того, що процес встановлення винних осіб правоохоронцями буде ще важчим. Зокрема, у більшості випадків рейдери використовують підроблені документи (судові рішення, довіреності, протоколи тощо), а встановлення факту підробки з використанням оригіналу документу є наразі значно ефективнішим.
Все ж законопроєкт містить декілька положень, що потенційно можуть посприяти зниженню ефективності рейдерських атак.
Зокрема, пропонується запровадити:
Такі новації покликані переважно покращити та доповнити вже наявні механізми протидії рейдерству. Лакмусовим папірцем для них стане реальна робота на практиці (у разі використання електронних примірників судових рішень) та фактична ефективність для протидії атакам (у випадку встановлення застережень).
Отже, загалом законопроєкт містить слушні ідеї, проте доцільність їхнього впровадження залежить від конкретних досягнень держави в різних сферах: як безпосередньо від протидії рейдерству й суттєвого зменшення атак, так і від ефективної судової реформи та цифрової безпеки держави.
Ключовим пріоритетом для парламенту має бути правильно визначити час для таких змін та не залишити бізнес сам на сам із проблемою рейдерства та відсутністю ефективних механізмів протидії.