Дозвіл на виїзд за кордон: які правила під час війни діють для посадовців – одиноких батьків
28 січня 2023 року набрали чинності зміни до Правил перетинання державного кордону громадянами України (далі – зміни). Оновлені правила визначають особливі підстави для виїзду за кордон народних депутатів і депутатів місцевих рад, прокурорів, суддів та інших державних службовців, а також працівників, які заброньовані на період мобілізації за державними органами. Списки таких осіб вже передаються до Держприкордонслужби. Крім того, днями Кабмін розширив коло осіб, які можуть виїхати за кордон під час воєнного стану. Кому ж з держслужбовців можна, а кому зась виїжджати до іноземних країн під час воєнного стану, пояснив Mind старший юрист Asters Юрій Некляєв.
За загальним правилом, виїзд таких осіб за кордон відтепер дозволений у службові відрядження. Окремо Кабінет Міністрів надав роз'яснення, що жінки-посадовці, які мають неповнолітніх дітей, можуть перетинати кордон:
- Разом із дитиною, підтвердивши родинні зв'язки з нею (свідоцтво про народження).
- Без супроводу дитини, надавши свідоцтво про народження дитини (або нотаріальну копію) та альтернативно:
- (а) докази постановки дитини на консульський облік в іншій країні, або
- (б) в базі Держприкордонслужби має бути відмітка про перетин дитиною українського кордону.
10 лютого 2023 року Кабінет Міністрів розповсюдив указані правила також на жінок, які є усиновлювачами, опікунами, піклувальниками, однією з прийомних батьків або однією з батьків-вихователів.
Водночас зміни передбачають особливі підстави для виїзду:
- Для лікування (потрібен, зокрема, лист-підтвердження від міністра охорони здоров’я).
- У разі смерті члена сім'ї (потрібен, зокрема, дозвіл голови Державної прикордонної служби).
- Для відвідування одинокими батьками своїх неповнолітніх дітей, які перебувають за кордоном, або для супроводження таких дітей під час їх виїзду з України.
Вбачається, що третя підстава залишає працівникам Держприкордонслужби простір для «суб'єктивного» підходу під час пропуску осіб за кордон. Зрештою, така підстава може набути поширення на практиці. Адже в багатьох українських сім'ях, у тому числі в сім'ях держслужбовців та заброньованих працівників, є неповнолітні діти, які вимушені були покинути свої домівки та виїхати з України після початку повномасштабного вторгнення росії.
Що являє собою статус «одинока матір» чи «одинокий батько» та як його підтвердити?
Цікаво, що в законодавстві немає чіткого визначення указаних понять. Є лише окремі характеристики, що враховуються для отримання такого статусу. Наприклад, стосовно жінок загальноприйнятним є підхід, коли в актовому записі про народження дитини відсутній запис про батька або його здійснено за вказівкою матері. Це відбувається, якщо при народженні дитини жінка не перебуває в шлюбі та жоден чоловік не подав заяву про визнання батьківства.
Також були спроби визначити поняття «одинока мати» на рівні судової практики. В далекому 1992 році Верховний Суд визначив, що такою може вважатися «жінка, яка не перебуває у шлюбі й у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено в установленому порядку за вказівкою матері, або вдова, або інша жінка, яка виховує і утримує дитину сама». У цьому визначенні остання категорія («жінка, яка виховує і утримує дитину сама») дає підстави для широкого тлумачення. Водночас деякі закони характеризують одиноких матерів/батьків як осіб, які саме виховують дитину без іншого з батьків (тобто без згадки про утримання).
У контексті забезпечення гендерної рівності слід зауважити, що правовий статус «одинокого батька» так само не врегульований законом. Тому вимоги для цього статусу аналогічні вимогам до «одиноких матерів». Такий підхід підтримує Верховний Суд.
Отже, для набуття статусу «одинока матір» або «одинокий батько» необхідно підтвердити принаймні дві обставини:
- Виховання та утримання дитини лише матір`ю чи батьком самостійно, тобто без участі іншого з батьків у житті дитини.
- Неперебування в шлюбі з іншим із батьків дитини.
За якими документами можуть випустити за кордон одиноких батьків?
Оскільки закон чітко не визначає поняття одиноких батьків/матерів, відповідно немає і конкретного переліку документів, що підтверджують факт виховання та утримання дитини тільки одним із батьків. Одним із таких документів може бути судове рішення, яке встановлює факт, що особа є одинокою матір'ю/батьком. Для обґрунтування звернення до суду можуть бути надані різноманітні документи залежно від конкретної життєвої ситуації заявника, зокрема:
- рішення суду про позбавлення відповідача батьківських прав;
- рішення органів опіки та піклування про відсутність участі батька/матері у вихованні дитини;
- акт, складений представниками обслуговчої організації будинку, де проживає дитина та той із батьків, хто її виховує;
- довідка з навчального закладу дитини;
- ухвала суду про розшук відповідача, зокрема за невиконання рішення про стягнення аліментів тощо.
Обґрунтованість заяви та переконливість доводів заявника завжди ґрунтуються на правильно підібраних та оформлених доказах. Тому при зверненні до суду потрібно завчасно та ретельно підготуватись. У різних життєвих обставинах один доказ може мати набагато більше значення, ніж інший. Однак чим більше підтверджувальних документів отримає суд, тим більше ймовірність ухвалення позитивного рішення.
Слід розуміти, що за відсутності чіткого формулювання поняття «одинокий батько/матір» у працівників Держприкордонслужби завжди існує широка дискреція в прийнятті рішень щодо пропуску особи через державний кордон.
Не можна виключати, що в деяких випадках держслужбовець або заброньований державним органом працівник зможе підтвердити свій статус одинокого батька/матері і без судового рішення. Достатньо буде надати інші підтверджувальні документи.
Згодом у цьому питанні почне формуватись перша реальна практика, і можна буде з упевненістю сказати, який із запропонованих варіантів стане найбільш ефективним.
