Минає рік із дати ухвалення Парламентом Закону, яким було істотно "переформатовано" регулювання ринку фінансових послуг у питаннях захисту прав споживачів таких послуг. Ідеться про Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав споживачів фінансових послуг" від 20.09.2019 р. № 122-IX (далі – Закон № 122). Чи можна стверджувати, що було досягнуто поставлених завдань? Спробуймо з'ясувати.
На час прийняття Закону № 122 механізми захисту прав споживачів фінансових послуг існували в мінімальному обсязі: передусім у вигляді окремих норм, які, по суті, не були охоплені увагою профільних державних органів. Закон України "Про захист прав споживачів" де-факто не стосувався сфери фінансових послуг, а центральний орган виконавчої влади, який опікувався питаннями захисту прав споживачів (Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (Держпродспоживслужба)), узагалі не мав повноважень, а отже, і важелів впливу на надавачів фінансових послуг.
Профільні регулятори ринку (Національний банк України (НБУ), Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (Нацкомфінпослуг) і Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку (НКЦПФР)) не були наділені достатніми повноваженнями із захисту прав споживачів фінансових послуг, а тому практично права та інтереси споживачів у цій сфері захищали переважно у судах.
Мінімальна увага держави до цих питань "вдало" поєднувалася з традиційно низьким розумінням споживачами фінансових послуг як самої суті послуг, які їм надавали фінансові установи, так і власних прав у таких правовідносинах. Саме тому у споживачів і виникало чимало нарікань на роботу фінансових установ.
Пролонгований строк набуття чинності Законом № 122 призвів до того, що запроваджені ним норми не мали негайного ефекту для споживачів. Однак не можна недооцінювати значення його новел, адресованих операторам ринку фінансових послуг, потреба в яких давно назріла. Це насамперед норми про необхідність чіткого зазначення повної вартості позик / кредитів у відповідних договорах (включно з додатковими та супутніми послугами третіх осіб); норми щодо реклами фінансових послуг; норми, які посилюють захист споживачів фінансових послуг, надаваних через укладення договору в електронній формі.
Найбільш помітним ефектом реформи захисту прав споживачів фінансових послуг стало закріплення за регуляторами фінансового ринку повноважень щодо захисту прав споживачів фінансових послуг і визначення принципів захисту прав цих споживачів.
Майже одночасно із Законом № 122 "стартував" також Закон про передання функцій регулювання ринку фінансових послуг (Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення функцій із державного регулювання ринків фінансових послуг" від 12.09.2019 р. № 79-IX ("Закон про спліт")). З 1 липня 2020 р. захистом прав споживачів на ринку фінансових послуг займаються НБУ та НКЦПФР – кожен у своїй частині. НКЦПФР захищатиме споживачів послуг недержавних пенсійних фондів і фондів фінансування будівництва, а НБУ – споживачів послуг усіх інших учасників ринку, а саме: банків, кредитних спілок, ломбардів, факторингових, лізингових, фінансових та страхових компаній.
НБУ та НКЦПФР отримали повноваження встановлювати правила у питаннях захисту прав споживачів фінансових послуг, наглядати за дотриманням правил і притягати до відповідальності за їх порушення.
Увага НБУ до моменту "спліту" була зосереджена головно на роботі зі споживачами банківських послуг, оскільки і ці послуги, і самі банки добре відомі регулятору, яких він прискіпливо контролює. Зі споживачами банківських послуг НБУ відразу розпочав роботу за трьома основними напрямами:
• робота зі зверненнями споживачів фінансових послуг;
• установлення вимог до банків;
• контроль за дотриманням вимог щодо захисту прав споживачів і нагляд за ринковою поведінкою банків.
Так, нещодавно (з 1 вересня 2020 р.) для банків набули чинності нові вимоги НБУ до розкриття вичерпної інформації про послуги та їхню повну вартість для клієнтів.
Відтепер на вебсайтах і в рекламі банків повинна з'явитися вичерпна, правдива й актуальна інформація про умови депозитів та споживчих кредитів: їхню вартість, повні витрати клієнта, включені додаткові послуги, спосіб оплати, санкції в разі невиконання клієнтом умов тощо. Важливим нововведенням, спрямованим на полегшення сприйняття споживачами, є те, що таку інформацію потрібно подавати в єдиному уніфікованому форматі. Також на вебсайтах банків мають з'явитися та працювати калькулятори для розрахунку витрат за користування споживчим кредитом чи доходів від розміщення коштів на депозит. Зауважимо, побіжний аналіз цих сайтів банків засвідчив, що банки переважно виконали вимоги регулятора в цій частині, тож тепер аналіз умов кредитних продуктів для споживачів істотно полегшився.
НБУ проаналізував типові "хитрощі" банків і розробив нормативні вимоги, спрямовані на те, щоб реклама споживчих кредитів і депозитів для громадян не ускладнювала візуальне сприйняття інформації про послугу та не вводила споживача в оману щодо змісту послуги1.
Слід зауважити, що робота з небанківськими установами, за інформацією НБУ, на цей час лише розпочинається та обмежена реагуванням на звернення громадян, які повідомляють про порушення їхніх прав. Однак, судячи з публічних повідомлень, уже найближчим часом можна чекати встановлення вимог до колекторської діяльності та захисту прав споживачів під час врегулювання проблемної заборгованості.
Цікаво, що Законом № 122 до й так чималого переліку функцій Національного банку додали ще одну – організація роботи та здійснення заходів із підвищення рівня фінансової грамотності населення. Попри безсумнівну важливість цього завдання, визначення НБУ як організатора такої діяльності не вбачається достатньо обґрунтованим та оптимальним.
Загалом, здається, що НБУ досить серйозно налаштований довести справу до кінця та включити захист прав споживачів до своєї постійної діяльності нарівні з такими традиційними напрямами, як банківський нагляд чи ліцензування.
Активність НКЦПФР у питаннях захисту прав споживачів послуг "піднаглядних" фінансових установ на цей час обмежується роботою зі зверненнями громадян, а також доповненням власних вимог до договорів про надання фінансових послуг вимогами Закону № 122. Крім того, НКЦПФР у рамках роботи із захисту прав інвесторів і з метою захисту прав споживачів фінансових послуг розмістила на своєму сайті інформацію2 про інвестиційні проєкти, які відповідають ознакам фіктивності та можуть мати загрозу втрати коштів громадян України.
Загалом, щодо цього регулятора можна констатувати незначний рівень активності у сфері захисту прав споживачів. Є сподівання, що протягом незначного часу вимоги до всіх видів фінансових установ і всіх фінансових операцій буде уніфіковано, а завдяки цьому знизяться ризики для споживачів фінансових послуг.
Запроваджені Законом № 122 гарантії та заходи, спрямовані на захист прав споживачів фінансових послуг, поступово втілюються у життя. Однак очевидно, що стосовно різних видів фінансових послуг процес відбувається дуже нерівномірно. Банківський сектор, який першим отримав нові регуляції та перебуває під постійною увагою НБУ, має шанс стати істотно більш "дружнім" до споживачів уже найближчим часом.
