logo-image
Новий Закон про державно-приватне партнерство може принести значні зміни у реалізації інфраструктурних проектів

Закон України "Про державно-приватне партнерство" (далі – "Закон про ДПП") був прийнятий Верховною Радою України 1 липня 2010 року. Закон підписаний Президентом та набирає чинності через три місяці з дня його офіційного опублікування. Закон про ДПП встановлює правові засади залучення приватних інвестицій у проекти, що відносяться до сфери державних інтересів, та визначає основні принципи державно-приватного партнерства.

Що таке ДПП?

Закон про ДПП визначає державно-приватне партнерство (далі – "ДПП") як співпрацю між державними партнерами (органи державної влади та місцевого самоврядування) та приватними партнерами (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), що здійснюється на договірних засадах. Проекти ДПП можуть бути реалізовані за допомогою договорів концесії, спільної діяльності, розподілу продукції або інших.

Сфери, у яких проекти ДПП можуть знайти своє застосування, включають пошук та видобування корисних копалин, будівництво та експлуатацію автострад, залізниць, злітно-посадкових смуг, мостів, тунелів і метрополітенів, морських і річкових портів та їх інфраструктури; туризм, рекреацію, спорт, охорону здоров'я, виробництво електроенергії, управління нерухомістю тощо.

ДПП розраховано на довготривалі проекти тривалістю від 5 до 50 років.

Об'єкти ДПП

Об'єктами ДПП можуть бути існуючі об'єкти, зокрема, відтворювані (шляхом реконструкції, модернізації та технічного переоснащення), створювані або придбані об'єкти державної та комунальної власності. Передача об'єкта приватному партнеру не зумовлює перехід права власності на об'єкт. Такі об'єкти повертаються державному партнеру після спливу строку договору, укладеного в рамках ДПП. Цільове призначення об'єктів ДПП не може змінюватись. Також об'єкти ДПП не можуть бути приватизовані протягом усього строку здійснення проектів ДПП.

Як обирається приватний партнер?

Рішення щодо впровадження ДПП приймається відповідним державним партнером. Приватний партнер визначається шляхом проведення конкурсу. Повідомлення про проведення конкурсу публікується в офіційних засобах масової інформації та на офіційному веб-сайті державного партнера. Проекти ДПП щодо об'єктів державної власності затверджуються Кабінетом Міністрів України чи уповноваженим ним органом. Останній також приймає рішення стосовно визначення приватного партнера. Щодо об'єктів комунальної власності, то такі рішення приймаються міськими, селищними або сільськими радами.

Які зміни вносяться до чинного законодавства Законом про ДПП?

Закон про ДПП запроваджує наступні зміни до земельного законодавства:

державний партнер має забезпечити приватного партнера всією документацією з землеустрою, щодо відведення земельних ділянок та іншою необхідною документацією для надання земельної ділянки в користування, погодити документацію з відповідними органами влади, та, якщо це вимагається за законодавством, отримати позитивний висновок експерта державної землевпорядної експертизи. Витрати на проведення зазначених вище дій відшкодовуються приватним партнером; право користування землями державної або комунальної власності може набуватись за спрощеною процедурою. Приватний партнер може отримати такі права в рамках конкурсу на визначення приватного партнера для цілей ДПП; у зв'язку з тим, що тепер право користування земельною ділянкою набувається в рамках конкурсу щодо ДПП, проведення земельних аукціонів для цілей ДПП не вимагається. Закон про ДПП вносить відповідні зміни до Земельного кодексу; приватний партнер може користуватись сервітутом від імені державного партнера, якщо умовами договору про ДПП передбачене таке право приватного партнера.

Закон про ДПП запроваджує наступні зміни до Закону "Про концесії":

декілька осіб можуть виступати на боці концесіонера (як приватні партнери) щодо одного об'єкту ДПП; перелік можливих об'єктів концесії розширений у відповідності до розширеного переліку об'єктів ДПП у Законі про ДПП (дивіться вище); державний партнер тепер зобов'язаний підготувати документацію із землеустрою для наступної передачі такої земельної ділянки концесіонеру; концесіонер має укласти договір оренди землі протягом одного року з дня набрання чинності договором концесії; концесійні платежі щодо низькорентабельних об'єктів концесії можуть бути зменшені або відстрочені; амортизація майна, що є частиною об'єкта концесії, буде відніматись від суми концесійних платежів. Кошти, заощаджені таким чином, мають бути використані на поліпшення об'єкту концесії; Закон запроваджує штрафні санкції у випадку використання таких коштів для цілей інших, ніж поліпшення об'єкту концесії.

Будь ласка, направляйте свої запитання

Олексію Дідковському
керуючому партнеру
oleksiy.didkovskiy@asterslaw.com