Чому карантин автоматично не звільняє український бізнес від виконання своїх зобов’язань за контрактами, але може допомогти зменшити тягар зобов‘язань
Коронавірус COVID-19 вже завдав багато страждань світу, а його економічний ефект ще довго буде дорого лежати важким тягарем як на країнах, так і на окремих компаніях, великих та малих. Для багатьох проектів та бізнесів безпрецедентні заходи у відповідь на загрозу по всьому світу можуть виявитись катастрофічними.
Не обійшли вони й Україну. Кабінет Міністрів України запровадив карантин на усій території України з 12 березня, поступово ввівши багато обмежувальних заходів. Карантин в Україні триватиме щонайменше до 24 квітня 2020 року, але з огляду на обставини його може бути продовжено.
До нових умов змушені адаптуватись і люди – через віддалену роботу, непрацюючий транспорт та неможливість без особливої потреби залишати свої домівки, і компанії, які намагаються знайти точку опори для прийняття рішень в такому унікальному середовищі.
Для багатьох бізнесів карантин і обмеження унеможливлюють виконання їхніх зобов’язань за контрактами і вони змушені шукати способи захистити себе від юридичної відповідальності. Для інших навпаки, критично важливим є забезпечення виконання контрагентами своїх зобов’язань попри все.
Нові обставини у неновій ситуації
Для українського бізнесу, який працював в Криму та Донбасі в період збройної агресії проти України та їхньої окупації, така ситуація не є новою. Коли на початку 2014 року держава-агресор вчинила захоплення території України, багато українських компаній не змогли виконати зобов’язання як перед своїми контрагентами та співробітниками, так і українськими державними органами.
Щоб залишитись на плаву, вони були вимушені використовувати всі можливі юридичні механізми. Серед них було і встановлення наявності форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які б дозволили уникнути відповідальності за невиконання своїх зобов’язань чи хоча би відтермінувати їх в силу закону (ст. 617 ЦК України) та/або договору (договірні положення про форс-мажор, які містяться у більшості контрактів).
З формальної точки зору, в Україні під форс-мажором (непереборною силою) розуміють надзвичайні та невідворотні обставини, що об’єктивно унеможливлюють виконання договірних та інших зобов’язань (ст. 141 Закону України «Про торгово-промислові палати України»). 17 березня 2020 року Верховна Рада України доповнила перелік обставин, які можуть вважатися форс-мажором, безпосередньо зазначивши такою обставиною карантин, введений Кабінетом Міністрів України (Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)»).
Як довести форс-мажор?
Незважаючи на такий крок, факт введення карантину не буде автоматично вважатись форс-мажором, який дозволяє не виконувати свої зобов’язання за контрактами. Компанія, що посилається на цю обставину, має довести, що введення карантину в Україні в її конкретному випадку відповідає певним критеріям.
Такі критерії прямо передбачені визначенням форс-мажору та були неодноразово визначені українськими судами.
Так, введення карантину Кабінетом Міністрів України через коронавірус COVID-19 може звільняти від відповідальності, якщо компанія доведе:
1) наявність обставин непереборної сили;
2) їхній надзвичайний характер;
3) неможливість попередити за даних умов завдання шкоди;
4) причинний зв'язок між обставинами та неможливістю виконання зобов’язання.
Інакше кажучи, у будь-якому разі, компанія, виправдовуючи свою неспроможність поставити товар, виконати роботи, сплатити заробітну плату або податки, матиме довести, що така неспроможність справді існує та обумовлена обмежувальними карантинними обмежувальними заходами, запровадженими через COVID-19.
Слід пам’ятати що в контрактах – у положеннях про форс-мажор – можуть міститись інші критерії, правила та вимоги, які можуть бути м’якшими чи жорсткішими за загальні правила.
Критичним у цьому процесі на практиці є доведення наявності таких форс-мажорних обставин. За загальним правилом, в Україні довести їх можна отримавши відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України (ТПП).
Зазвичай, сертифікат ТПП є достатнім та належним доказом, адже вказівка саме на ТПП міститься у більшості українських договорів. Однак іноді українські суди можуть критично поставитись до такого сертифікату та вдатись в дослідження фактичних обставин справи. Також існує варіант встановити такі обставини в судовому процесі або ж сторони можуть добровільно погодити наявність таких обставин (якщо по іншу сторону зобов’язання не виступає державний орган).
У випадку з Кримом та Донбасом можливість українських судів вдаватись до таких дій була мінімізована, адже Верховна Рада Україна чітко визначила, що єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує форс-мажор через проведення антитерористичної операції є сертифікат ТПП (ст. 10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції»).
Водночас, з карантином через коронавірус, Верховна Рада України не стала визначати як саме має бути доведений форс-мажор, лише уточнивши, що введений Кабміном карантин може бути підставою для цього, і ТПП може видавати про це сертифікати. При цьому, проект закону «Про заходи на період встановлення на території України карантину» No. 3234 в статті 10 передбачає такі ж умови, як і закон по Донбасу.
Іншими словами, якщо законодавець не внесе зміни, наявність такого сертифіката не у всіх випадках буде належним і достатнім доказом наявності форс-мажору – сертифікати ТПП можуть не бути стовідсотковою гарантією для компаній. Замість цього, компаніям слід в першу чергу керуватися положенням контрактів щодо форс-мажору.
Як уникнути ризику невизнання форс-мажору?
Якщо ж контракт все-таки передбачає отримання сертифікату ТПП, процедура отримання такого висновку, вимоги до заяви, перелік необхідних документів, а також обставини, які не вважаються форс-мажором, передбачені Регламентом засвідчення Торгово-промислової палати України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) від 2014 року (надалі Регламент ТПП). Важливо, що рішення в такому випадку приймає ТПП, маючи доволі широкі можливості для інтерпретацій тих чи інших фактів та договірних положень про форс-мажор.
Слід також звернути увагу, що Регламент ТПП чітко визначає, що фінансова та економічна криза, дефолт, зростання офіційного та комерційного курсів іноземної валюти до національної валюти, недодержання/порушення своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів не вважаються форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили).
Слід також пам’ятати, що якщо контракт регулюється іноземним правом (це актуально для зовнішньоекономічних договорів), то питання форс-мажору регулюватиметься законодавством відповідної іноземної держави, яке може містити інші правила.
За таких обставин, для уникнення додаткових ризиків для бізнесу необхідно розглядати кожну конкретну ситуацію та намагатись мінімізувати порушення або невиконання зобов’язання через введення карантину у зв’язку з коронавірусом. Також треба звертатись до ТПП для отримання сертифікату чи отримувати довідку у інший спосіб, визначений контрактом. Однак слід завжди бути готовим, що в подальшому може буде необхідність доводити правильність видачі сертифікату в судовому порядку.
Як застрахуватись від недобросовісних контрагентів?
Через глобальну кризу важко стає всім. Однак є і компанії, які можуть захотіти скористатись ситуацією та «скинути» з себе зобов’язання навіть якщо у цьому немає критичної потреби. Чи не єдиний і найкращий спосіб забезпечити, щоб такі контрагенти не змогли недобросовісно скористатись ситуацією та заявити про форс-мажор – прописати жорсткі положення про форс-мажор у договорі.
Зрозуміло, що переписати вже існуючі договірні положення буде складно – для цього потрібна згода іншої сторони контракту. Але при укладенні нових договорів можна подбати про те, щоби положення про форс-мажор спрацювало лише справді у критичних ситуаціях. Для цього слід прописати кілька договірних умов:
- Жорсткі строки для повідомлення про настання форс-мажорних обставин – ваш контрагент має розуміти, що мусить вас повідомити про настання критичних обставин якомога швидше, протягом одного-двох днів.
- Конкретне визначення способу підтвердження настання таких обставин та строків, протягом яких таке підтвердження має бути надано – джерелом такого підтвердження (сертифікату, довідки) має бути організація, яка викликає беззаперечну довіру та має бездоганну репутацію. Також важливо, щоби таке підтвердження було надано якомога раніше.
- Доведення фактичного причинно-наслідкового зв’язку між форс-мажорними обставинами, що настали, та дійсною неможливістю виконати своє зобов’язання – метою цієї умови є виключити можливість посилання на обставину, яка може й є форс-мажорною, але не унеможливлює виконання договірних зобов’язань. Контрагент має довести, що він не може виконати обіцяне за договором. Ці положення можуть містити додаткові компоненти, наприклад зобов’язання докласти зусиль щодо виконання зобов’язання іншим способом або хоча би частково.
- Може бути доцільним також впровадити правило про те, що у разі дійсного настання форс-мажорних обставин, що не дозволяють виконати зобов’язання за договором, таке зобов’язання спочатку має бути відстрочене або розстрочене на розумний строк, і тільки якщо такі обставини зберігатимуться тривалий час – зобов’язання може бути припинено через форс-мажор.
В будь-якому разі, для кожного договору можуть бути підібрані свої формулювання і положення, залежно від обставин і потреб. Такі положення як мінімум гарантують, що недобросовісного простроченого контрагента можна буде притягнути до відповідальності згодом.
Як працює форс-мажор на прикладі оренди
Запровадження в країні карантину та режиму надзвичайної ситуації прямо або опосередковано зупинило можливість багатьох підприємств здійснювати свій бізнес у приміщеннях, які вони орендують. Питання, яке при цьому постає: чи впливає це на зобов’язання по орендній платі?
Слід зазначити, що фінансові складнощі орендаря, загалом, не є форс-мажором, навіть коли вони виникли через невідворотні та непередбачувані обставини. Хоча, на перший погляд, це не є інтуїтивно зрозумілим, орендар не звільняється від зобов’язання платити орендну плату саме через форс-мажор, якщо тільки це не такий форс-мажор, який позбавив його технічних засобів здійснювати грошові перекази, наприклад, зупинка банківської системи
Чи є в форс-мажору альтернатива
Втім, на користь орендарів діє положення Цивільного кодексу, яке стосується саме оренди і поза контекстом форс-мажору: наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає (ч.6 ст.762 Цивільного кодексу України).
Що ж до випадку, коли орендар продовжує користуватись приміщенням, але, вимушеним чином, в обмеженому режимі (наприклад, заклад харчування, що мусить бути зачиненим для відвідувачів, втім виконує замовлення на доставку) – орендар може скористатись іншим правом: вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася (ч.2 ст.762 Цивільного кодексу України).
Щодо міри зменшення орендної плати, або можливості повного звільнення від неї – це залежить від обставин конкретного орендаря та положень конкретного договору оренди. Однак, якщо в орендарів є юридичні аргументи на користь полегшення їх умов оренди в період кризи (і вони у багатьох випадках є!) – то договірні або законодавчі положення саме про форс-мажор, скоріш за все, є найменш релевантними із них.
