9 квітня 2025 року набрав чинності Закон України № 4292-IX "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача" (Закон 4292-IX). Нагадаємо, що добросовісний набувач — це особа, яка придбала за відплатним договором майно в іншої особи, яка не мала права його відчужувати, однак не знала про це і не могла знати.
За загальним правилом, якщо майно було загублене, викрадене чи вибуло з володіння іншим шляхом, власник має право витребувати це майно у добросовісного набувача. Закон 4292-IX передбачив посилення захисту прав добросовісного набувача від дій держави чи територіальної громади щодо колишнього державного, чи комунального майна шляхом:
1) обмеження можливості органів влади позиватися, якщо з дати втрати права власності держави / територіальної громади минуло понад 10 років (за деякими винятками)
2) покладення на державу / територіальні громади обов’язку компенсувати добросовісному набувачу вартість такого майна
Граничний 10-річний строк не застосовується, якщо майно на момент такого вибуття належало до:
Органи влади/територіальна громада мають при подачі позову внести на депозит суду кошти в розмірі вартості нерухомого майна (визначається за оцінкою, експертно-грошовою оцінкою щодо земельної ділянки, чинною на дату подання позовної заяви). Якщо суд задовольняє позов, то він має одночасно вирішити питання про перерахування добросовісному набувачеві коштів з депозиту суду. В іншому випадку, кошти на депозиті повертаються заявнику.
У разі компенсації вартості майна добросовісному набувачу, держава / територіальні громади набувають право вимоги до особи, з вини якої таке майно незаконно вибуло з володіння власника.
Зазначимо, що закон має зворотну дію у часі, тобто:
Закон 4292-IX має на меті покращити інвестиційний клімат та захистити добросовісних набувачів від зловживань з боку органів влади. Така проблема існує вже давно та відображена у судовій практиці. Суди наголошували на необхідності дотримання принципу "належного урядування", який передбачав виявлення органами влади своїх помилок та виплати адекватної компенсації добросовісним набувачам, а також забезпечення справедливого балансу між вимогами суспільного інтересу і правом заявника на мирне володіння своїм майном (з урахуванням оцінки тягаря, покладеного на цю особу таким втручанням).
Однак, чи буде мета Закону 4292-IX досягнута залежить від сталої правозастосовної практики. Залишаються чутними голоси тих, хто вказує на можливу невідповідність Закону Конституції України в частині зворотної дії у часі (за Конституцією закони не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи) та забезпечення рівного доступу до правосуддя для органів державної влади / територіальних громад. Також існують зауваження до окремих положень Закону 4292-IX, що можуть вказувати на недотримання принципу правової визначеності. Загалом не виключається, що Закон 4292-IX може стати предметом розгляду в Конституційному Суді України.
Таким чином, до появи однозначної практики застосування нового закону варто займати обережну позицію щодо будь-яких питань, які потенційно покриваються цим законом. Зокрема, не можна повністю виключати історичні ризики щодо активів, які були набуті у держави / територіальної громади понад 10 років тому.
Для отримання додаткової інформації просимо звертатися до партнера Asters Олега Бойчука та радниці Вікторії Демиденко.