Внутрішнє корпоративне шахрайство: загрози і ризики для власників бізнесу

Існує китайське прислів’я 鱼烂而亡» (“Юй лань ер ван”, “Риба вмирає і гниє”). Традиційне значення цього виразу: будь-яке руйнування починається зсередини. Вперше ця фраза була використана в контексті занепаду древньої держави Лян. Без війни чи природних катаклізмів вона була зруйнована зсередини — через корупцію, невдале управління та нечесних урядовців. Попри давнє історичне коріння цього прислів’я, воно залишається актуальним і досі, не тільки у контексті управління країною, але і з точки зору функціонування окремих компаній та організацій, в яких цією «рибою» стає внутрішнє корпоративне шахрайство. Це явище створює значні ризики для корпоративного сектору, які можуть мати руйнівні наслідки. Яскравим та масштабним прикладом таких наслідків є збитки однієї з найбільших та найстаріших фінансових компаній США, Wells Fargo, яка сплатила понад $3 млрд штрафу внаслідок внутрішніх шахрайських схем своїх співробітників.

Цей приклад не є поодиноким. За даними міжнародної асоціації сертифікованих фахівців із розслідування шахрайства (ACFE), середні втрати бізнесу від шахрайських дій становлять близько 5 % річного доходу, а у 22 % випадків шкода перевищує 1 мільйон доларів США. Це свідчить про системність проблеми на глобальному рівні. Такі організації, як OECD, а також європейські інституції, включно з Європейською комісією, не лише звертають увагу на цю загрозу, а й активно розробляють стандарти, рекомендації та механізми протидії, зокрема в межах стратегій прозорого корпоративного управління та ESG.

Саме через це власники бізнесу мають зважати на проблему внутрішнього шахрайства не як на поодинокий інцидент, а як на структурну загрозу, яка несе в собі значні ризики, що здатні підірвати стабільність компанії зсередини.

Фінансові ризики

Будь-яке шахрайство спрямоване на збагачення особи, яка його здійснює, що автоматично несе ризики фінансових втрат для компанії. Однак не варто недооцінювати масштаби, до яких ці втрати можуть доходити. По-перше, шкода може варіюватись від привласнення дрібних активів компанії до масштабних шахрайських фінансових схем. По-друге, у таких випадках блискавка може бити й двічі — спочатку бізнес зазнає збитків від власне шахрайства, а потім від витрат на розслідування, судові процеси, аудити, а також штрафи від регуляторів. Таким чином, фінансовий ризик включає як безпосередні збитки, так і подальші грошові втрати, пов’язані з ліквідацією наслідків шахрайства.

Репутаційні ризики

В умовах руху курсом євроінтеграції український бізнес має враховувати і репутаційні ризики. Проте українські контрагенти також не воліють мати справу з бізнесом, який не може дати раду своїй власній безпеці.

Репутаційні ризики — це не про імідж у пресі, а про доступ до фінансування, ринків і партнерства. У сучасній Україні, яка рухається до європейського економічного простору, компанії не мають права нехтувати чистотою ведення бізнесу. Один відомий інцидент шахрайства — і компанія може опинитись в економічній ізоляції, що стратегічно гірше за прямі збитки. Бізнес-партнери, постачальники і клієнти, дізнавшись про інцидент, можуть мати сумніви щодо надійності компанії та поставити питання щодо можливості зриву домовленостей. І наслідки цього будуть явно не на користь компанії, у якій виявили внутрішнє шахрайство. Прикладами таких негативних наслідків є розірвання контрактів чи вимога суворіших умов співпраці, а також збільшення тиску з боку конкурентів. Адже шахрайство асоціюється із внутрішньою слабкістю та вразливістю постраждалої компанії.

Ба більше, ненадійна репутація компанії може негативно вплинути й на репутацію контрагента, що на практиці створює замкнене коло. Особливо негативно це впливає на співробітництво з  іноземними компаніями, що є резидентами країн із усталеною культурою репутації. До прикладу, IKEA колись не зайшла на український ринок через страх перед неконтрольованими операційними та репутаційними ризиками. У таких умовах навіть окремі випадки внутрішнього корпоративного шахрайства в приватному секторі сприймаються не як винятки, а як частина ширшої системної вади. Тому впровадження заходів щодо запобігання внутрішньому шахрайству — не лише інструмент захисту активів, а й необхідна умова участі в глобальних ланцюгах довіри.

Репутація компанії також впливає на залучення зовнішнього фінансування. Фінансові установи та банки, зважуючи власні ризики отримати заходи впливу від регуляторів, можуть обережно ставитися до підприємств із постраждалою репутацією та застосовувати додаткові комплаєнс процедури та моніторинг. Банки бояться кредитувати та обслуговувати підприємства та організації, в яких можливе внутрішнє шахрайство, адже це підвищує ризик неповернення кредитів чи участі банку в сумнівних операціях. Для приватних інвесторів внутрішнє шахрайство — сигнал про слабкий корпоративний контроль і високі ризики. Це може ускладнити залучення капіталу або знизити вартість бізнесу.

Стратегічні ризики

Внутрішнє шахрайство може серйозно загрожувати існуванню компанії. Великі випадки розкрадання обігових коштів або активів можуть призвести до неплатоспроможності чи банкрутства. Навіть менш масштабні інциденти накопичуються з часом: керівництво змушене регулярно відволікати ресурси на подолання наслідків, замість того щоб інвестувати в розвиток, що призводить до затримки в реалізації інвестиційних проєктів і втрати можливостей.

Окрім цього, внутрішнє шахрайство може призвести до неправильних управлінських рішень. До прикладу, така форма шахрайства, як викривлення фінансової звітності може вводити власників в оману щодо реального перебігу справ, що призводить до прийняття шкідливих для підприємства рішень. Також це може сприяти неналежному інформуванню інвесторів та партнерів, що зумовлює як уже зазначені репутаційні ризики, так і накладення санкцій відповідними регуляторами.

ІТ-ризики

Сучасні компанії в процесі своєї діяльності щораз більше використовують інформаційні технології, що відкриває як нові можливості для розвитку, так і нові види ризиків. Внутрішні шахраї можуть зловживати цифровим доступом: викрадати гроші через системи онлайн-банкінгу, проводити фіктивні платежі, підробляти документи тощо. Водночас у спробах замести сліди порушники можуть цілеспрямовано чи випадково порушувати цілісність внутрішніх IT-процесів. Наприклад, видалити або викривати електрону бухгалтерію, створити фіктивні акаунти для вигаданих працівників або фіктивні накладні. Така втрата чи підробка даних катастрофічно впливає на діяльність бізнесу — відновлення обліку потребує часу і ресурсів, можливі втрати інформації про клієнтів тощо.

Поміж всього іншого до IT ризиків можна віднести вірусні атаки, влаштовані зсередини, компрометація даних клієнтів чи партнерів, витік комерційної таємниці. Отже, ІТ-ризики є одними з найсерйозніших нефінансових наслідків внутрішнього шахрайства, адже загрожують інформаційній безпеці та безперервності бізнес-процесів.

Кадрові ризики та вплив на персонал

Внутрішнє шахрайство може призвести до суттєвих кадрових проблем у компанії. По-перше, якщо у шахрайські схеми були залучені ключові посадові особи, компанія раптово може втратити важливих співробітників, що може порушити керованість і стратегічне планування. Пошук заміни на такі позиції потребує часу, протягом якого бізнес-процеси компанії можуть бути порушені.

По-друге, гучне звільнення або розслідування негативно позначаються на моральному дусі колективу. Інші співробітники можуть відчувати стрес, невпевненість у майбутньому компанії, зниження мотивації. Особливо токсично впливає ситуація, коли шахрайство довго замовчувалося або толерувалося — працівники втрачають довіру до керівництва, формуються настрої вседозволеності чи несправедливості.

Операційні ризики

Шахрайські дії працівників безпосередньо впливають на операційну діяльність підприємства. Однією з найпоширеніших сфер зловживань є закупівлі та постачання: співробітники, залучені в шахрайські схеми, можуть лобіювати “потрібних” підрядників, укладати фіктивні договори або домовлятися про відкати, що призводить до збитків і збоїв у постачанні. Наприклад, працівники можуть створювати видимість конкурсу, але прописувати вимоги під свого фаворита, щоб усунути конкурентів, або оформлювати закупівлю уявних товарів/послуг з виведенням коштів на пов’язані фірми. Такі дії порушують нормальну роботу постачання, компанія недоотримує необхідні ресурси або отримує їх за завищеними цінами. Операційні ризики від внутрішнього шахрайства тягнуть за собою зниження ефективності і надійності внутрішніх процесів.

Можливі рішення

Попри значні ризики та загрози, які створює корпоративне шахрайство для власників бізнесу, існують спеціальні заходи для зменшення його негативного впливу на діяльність компаній. Серед них є як заходи превентивного характеру, так і способи убезпечити бізнес постфактум, коли шахрайство вже сталось.

Заходами-запобіжниками можуть бути створення ефективної системи внутрішнього контролю, запровадження практики раптових перевірок, ротації персоналу  тощо. Серед заходів постфактум найбільш дієвим, звісно, є проведення форензік-розслідувань, що в результаті допоможе не тільки встановити обставини здійснення шахрайських дій та компенсувати завдані збитки, але й сприятиме тому, щоб подібне не сталось у майбутньому.

Висновки

Випадки внутрішнього шахрайства знижують інвестиційну привабливість компанії та її стратегічні позиції. Якщо не враховувати цих ризиків, наслідки можуть бути дуже серйозними — від фінансових збитків і штрафів до високої плинності кадрів, зниження обсягів продажів і навіть занепаду. Ризики внутрішнього шахрайства — це не лише зміна фінансових показників у балансі, але й хаос на робочому місці, недовіра працівників та контрагентів, а також стрес та невпевненість замість бачення «світлого майбутнього компанії». Саме тому важливо вміти саме протидіяти шахрайству, а не тільки усувати наслідки.