Україна запускає спеціальний механізм контрольованого експорту української зброї та оборонних технологій до держав-партнерів у форматі Drone Deal. Нові правила мають створити більш передбачувану модель виходу українських виробників оборонної продукції на міжнародні ринки, водночас зберігаючи пріоритет забезпечення потреб Сил оборони України.
Запровадження такого механізму є частиною ширшої державної політики щодо розвитку українського оборонно-промислового комплексу (ОПК), залучення додаткових фінансових ресурсів, масштабування виробництва та посилення міжнародної оборонної кооперації. У цьому контексті РНБО раніше наголошувала, що контрольований експорт має застосовуватися лише за умови збереження безумовного пріоритету потреб сектору безпеки та оборони.
Огляд змін: що запроваджує новий механізм
Політика не передбачає скасування експортних обмежень, а запроваджує спеціальний контрольований режим, в межах якого держава зберігатиме вирішальний вплив на ключові параметри експорту: перелік дозволених товарів і технологій, коло держав-партнерів, умови постачання та подальшого використання української оборонної продукції.
Експорт дозволяється до визначених держав-партнерів у форматі Drone Deal. В рамках цієї політики виробники зможуть працювати з ними напряму. Водночас кожен контракт проходитиме перевірку як з точки зору оборонних потреб України, так і з точки зору контролю за технологіями.
Серед ключових параметрів нового механізму можна виділити кілька важливих моментів:
- заявки на експорт планують розглядати протягом до 30 днів, що має забезпечити відносно швидкий доступ виробників до зовнішніх ринків
- для контрактів на готову продукцію встановлюється мінімальний поріг – від 15 млн грн, тоді як для експорту комплектуючих такого обмеження не передбачено
- частина коштів від експортних операцій спрямовуватиметься до спеціального фонду державного бюджету як внесок у розвиток оборонно-промислового комплексу
- держава окремо визначатиме перелік країн, до яких дозволено постачати українську оборонну продукцію
- також буде сформовано перелік критичних товарів і технологій, які не підлягатимуть експорту
- передбачено контроль за використанням українських технологій, зокрема щодо їх подальшого реекспорту або передачі третім сторонам
Окремо новий механізм варто розглядати у взаємозв’язку з режимом Defence City (див. також: "Прийнято закон про спеціальний правовий режим для підприємств оборонно-промислового комплексу "Дефенс Сіті""). Для виробників ОПК, які мають або планують отримати статус резидента Defence City, контрольований експорт може стати додатковим елементом ширшої регуляторної моделі, що поєднує спеціальні податкові, митні, валютні та експортно-контрольні умови з можливістю масштабування виробництва і розвитку міжнародної оборонної кооперації.
Експорт як інструмент фінансування ОПК
Одна з ключових ідей механізму – зробити експорт не лише джерелом доходу для бізнесу, а й інструментом підтримки всієї галузі.
Частина коштів від експортних контрактів спрямовуватиметься до спеціального фонду: 20% від експорту готових виробів і технологій та 30% від експорту комплектуючих. Таким чином держава фактично вбудовує експорт у модель фінансування оборонної промисловості.
Для компаній це означає, що експортний контракт потрібно одразу розглядати ширше, ніж звичайну зовнішньоекономічну операцію. Відрахування впливатимуть на економіку угоди від ціноутворення до структури платежів і фінансового планування.
Пріоритет оборонних потреб
Відкриття експортних можливостей не створює автоматичного права на експорт: держава зберігатиме можливість відмовити у погодженні операції.
Якщо продукція потрібна для Сил оборони або входить до переліку критичних товарів, дозвіл на експорт можуть не надати. Переліки таких товарів формуватимуться і регулярно оновлюватимуться, а також визначатиметься коло держав, з якими взагалі можливі такі операції.
Для бізнесу це означає, що ризик відмови у погодженні експорту має враховуватися як частина регуляторної моделі. Відтак ще на етапі переговорів з іноземним партнером доцільно оцінювати не лише комерційні параметри контракту, а й потенційну чутливість продукції для держави та потреб сектору безпеки і оборони.
Швидша процедура, але не спрощений контроль
Окремо варто відзначити заявлений строк розгляду заявок до 30 днів. Якщо цей строк буде дотримуватися на практиці, він може підвищити прогнозованість експортного процесу для українських виробників та їхніх іноземних контрагентів.
Водночас швидкість не означає спрощення вимог. Перевірка кінцевого користувача, дотримання правил експортного контролю, санкційний комплаєнс залишаються.
Тому компаніям варто заздалегідь готуватися: мати чітко описаний продукт, підтверджені виробничі можливості, прозору структуру власності та зрозумілу модель використання технологій.
Інтелектуальна власність та контроль реекспорту
Окремий фокус механізму – захист українських технологій. Передача технологій допускається, але без відчуження прав інтелектуальної власності та з чіткими обмеженнями щодо їх використання.
Реекспорт або передача третім сторонам можливі лише за згодою України. Якщо продукція, створена на основі українських технологій, надалі продається іншим країнам, частина її вартості також має надходити до бюджету.
У такій моделі інтелектуальна власність стає не технічним договірним питанням, а одним із центральних елементів структурування експортних контрактів у сфері ОПК.
Особливо важливо:
- чітко визначити, кому належать права на технології та розробки
- обмежити способи їх використання партнером
- передбачити заборону несанкціонованого копіювання чи передачі
- врегулювати питання субпідрядників і виробничих партнерів
- прописати правила реекспорту і відповідальність за їх порушення
Що це означає для виробників
Новий механізм відкриває реальні можливості для українських компаній від масштабування виробництва до виходу на нові ринки і залучення інвестицій.
Але водночас він підвищує вимоги до внутрішньої готовності бізнесу. Участь у таких експортних операціях потребує не лише продукту, а й зрілої юридичної та комплаєнс-інфраструктури.
Перед виходом на експорт компаніям варто перевірити:
- чи можуть вони одночасно виконувати державні та експортні контракти
- чи належно оформлені права інтелектуальної власності
- чи є повний пакет технічної та дозвільної документації
- чи не підпадає продукція під обмеження як критична
- чи відповідає партнер вимогам щодо держав-партнерів
- чи враховані бюджетні відрахування у фінансовій моделі
- чи проведено необхідні перевірки з точки зору санкцій і експортного контролю
Ключові висновки для оборонного ринку
Механізм контрольованого експорту – це спроба знайти баланс між двома цілями: дати бізнесу можливість розвиватися і водночас зберегти повний контроль над критично важливими ресурсами.
Успіх на експортному ринку залежатиме не лише від технологічного рівня продукції, а й від того, наскільки компанія готова працювати в умовах посиленого регуляторного контролю, належно структурувати експортні контракти, підтверджувати виробничі спроможності та забезпечувати захист оборонних технологій.
Для отримання додаткової інформації звертайтесь до партнерки Asters Юни Потьомкіної та радника Антона Сінцова.
