logo-image
Регуляторні аспекти в діяльності агропромислових компаній

Кожна активно діюча компанія в Україні тією чи іншою мірою стикається з необхідністю пройти «сім кіл пекла» на шляху отримання ліцензій, сертифікатів, дозволів, погоджень тощо на здійснення своєї операційної діяльності. Мало не найбільше це стосується компаній агропромислового комплексу, діяльність яких з особливою прискіпливістю регулюється державою.

Існування та успіх в бізнесі цих компаній напряму залежить від дотримання ними всіх необхідних регуляторних норм, адже, порушуючи їх, компанія ризикує бути притягненою до відповідальності, що варіюється від адміністративного штрафу аж до обмеження чи зупинення господарської діяльності та скасування державної реєстрації. З точки зору ж репутаційних ризиків, будь-яке порушення законодавства може суттєво зменшити шанси компанії на вигідне залучення в свій бізнес капіталу через актуальні та трендові нині механізми М&A, IPO, єврооблігацій тощо.

Для потенційного інвестора (особливо іноземного) вкрай важливо усвідомлювати, що його кошти вкладаються в «чисту» компанію, не обтяжену ризиками та з перспективою фінансового росту.

Юридичні фірми, що обслуговують вищезазначені трансакції та проводять юридичний аудит українських агропромислових компаній, на практиці стикаються з тим, що переважна їх більшість (якщо не всі) в контексті своєї операційної діяльності не відповідають у повній мірі регуляторним правилам, передбаченим чинним законодавством України. Виявлення будь-яких таких порушень часто призводить до «гальмування», а інколи й до повної відмови контрагентів (інвесторів) від проведення трансакцій.

У зв'язку з цим спробую коротко проаналізувати вимоги, які висуває держава до агропромислових компаній щодо ключових напрямів їхньої діяльності, що, зокрема, є предметом перевірки (аудиту) з боку юридичних радників компаній, які мають намір залучити в бізнес зовнішній капітал.

Отже, переважна більшість українських агропромислових компаній у статистичному розрізі орієнтовно здійснюють (1) виробництво продуктів харчування; (2) виробництво продуктів тваринницького походження; (3) переробку та зберігання зерна; (4) виробництво кормів та кормових добавок; (5) вирощування (розведення) тварин тощо.

Виробництво продуктів харчування та продуктів тваринницького походження

Закон України «Про безпечність та якість продукції» загалом зобов'язує компанію -оператора потужностей, що провадить діяльність з виробництва, переробки або реалізації харчових продуктів, отримати так званий експлуатаційний дозвіл (документ дозвільного характеру, який видається оператору потужностей на підставі перевірки дотримання цими потужностями відповідних заходів і технічних регламентів та дозволяє оператору потужностей здійснювати господарську діяльність) відповідного головного державного санітарного лікаря, що видається на кожну з таких потужностей (ч. 1 ст. 22).

Відповідно, оператори потужностей, що провадять діяльність з виробництва харчових продуктів тваринницького походження, повинні отримати експлуатаційний дозвіл відповідного головного державного інспектора ветеринарної медицини на кожну з таких потужностей (об'єктів) (ч. 2 ст. 22).

Розмір плати за видачу експлуатаційного дозволу, що діє без обмежень у часі, становить 200 гривень (без урахування податку на додану вартість).

Законодавець також встановлює додаткові регуляторні вимоги щодо виробництва окремих продуктів харчування, наприклад таких, як молоко та молочні продукти. Зокрема, для виробництва та продажу компанією молока та молочних продуктів відповідно до Закону «Про молоко та молочні продукти», поряд із експлуатаційними дозволами необхідно отримати документ, що засвідчує епізоотичне благополуччя тварин у господарствах, який видається безоплатно відповідними управліннями ветеринарної медицини (ст. 9), створити та забезпечити діяльність лабораторій для визначення показників безпечності та якості молока, молочної сировини та молочних продуктів (ст. 10), а також безоплатно отримати у відповідному управлінні аграрної політики атестат на відповідність обов'язковим вимогам нормативно-правових актів, який діє протягом п'яти років (ст. 11).

Переробка та зберігання зерна

Згідно з п. 5 ст. 27 Закону «Про карантин рослин» та наказу Мінагрополітики № 690 компанія, що здійснює переробку та зберігання зерна, повинна бути зареєстрована у відповідній місцевій державній інспекції з карантину рослин на підставі проведеної перевірки. Плата за таку реєстрацію не стягується. Поряд із цим, відповідно до п. 14.2.4 Закону «Про державну підтримку сільського господарства України» зерно, яке є об'єктом державного цінового регулювання, зберігається виключно у сертифікованому зерновому складі (зерносховищі, елеваторі), що є юридичною особою, яка має на праві власності зерносховище та сертифікат на відповідність послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки (п. 15 ч. 1 Закону «Про зерно та ринок зерна в Україні»).

Такий сертифікат видається відповідними державними хлібними інспекціями за місцем знаходження складу на платній основі строком на один рік. Конкретна вартість плати за послуги хлібних інспекцій із сертифікації передбачена постановою КМ України № 834.

Цікавим є те, що компанія, яка вирощує зерно, нібито має змогу зберігати його у власних або орендованих зерносховищах (ч. 1 ст. 7 Закону). Однак, для прикладу, у разі застави вирощеного зерна, яке зберігається у зерновому складі третьої особи, існує потенційний ризик того, що такий склад, який не має на праві власності зерносховища, втратить право на зберігання зерна. Це, у свою чергу, може призвести до оспорення договору застави та будь-яких інших угод, пов'язаних із таким зберіганням.

На практиці кредитори часто звертають увагу на таку суперечність у законодавстві. Проте видається, що більш гостро ця проблема постане після 1 січня 20і2 року - дати набрання чинності змін до постанови КМ України № 1294, відповідно до яких виявиться неможливим отримати сертифікат відповідності послуг із зберігання зерна на орендоване зерносховище.

Виробництво кормів та кормових добавок

Компанія, що має відповідні потужності, може здійснювати діяльність з переробки неїстівних продуктів тваринного походження та/чи виробництва, змішування та приготування кормових добавок, преміксів і кормів лише після отримання експлуатаційного дозволу на кожну з потужностей (ст. 50 Закону «Про ветеринарну медицину»). Експлуатаційний дозвіл видається безоплатно відповідним управлінням ветеринарної медицини строком на один рік. Разом із тим, обіг та використання в Україні кормів, кормових добавок дозволяється тільки після їх державної реєстрації, яка проводиться департаментом з ветеринарної медицини на платній основі із залученням Державного науково-дослідного контрольного інституту, Національного агентства ветеринарних препаратів та кормових добавок, а також Державної фармакологічної комісії ветеринарної медицини. Варто вказати, що реєстрація кормових добавок, преміксів та готових кормів підтверджується шляхом видачі реєстраційного посвідчення, термін дії якого не може перевищувати п'ять років (ст. 76).

Вирощування (розведення) тварин

Відповідно до ч. 2 ст. 34 Закону «Про ветеринарну медицину» оператори потужностей, що використовуються для промислового вирощування (розведення) тварин, зобов'язані зареєструвати їх у відповідному місцевому управлінні ветеринарної медицини.

Понад те, згідно із Законом «Про ідентифікацію та реєстрацію тварин», сільськогосподарські тварини повинні бути ідентифікованими та зареєстрованими (ст. 4).

Таку ідентифікацію та реєстрацію проводить ДП «Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин» на платній основі. Більше того, компанія - власник тварин зобов'язана вести облік ідентифікованих тварин компанії. Цей облік здійснюється за допомогою ведення книги обліку тварин компанії.

Слід звернути особливу увагу на те, що наразі компанія може здійснювати переміщення, проводити забій, утилізацію лише ідентифікованих та зареєстрованих тварин.

У тому разі, якщо компанія є власником племінних тварин (чистопородні тварини, що мають племінну (генетичну) цінність і можуть використовуватися в селекційному процесі), а також здійснює господарську діяльність щодо вирощування, використання, торгівлі племінними тваринами, вона підлягає реєстрації в Державному реєстрі суб'єктів племінної справи у тваринництві (ст. 11 Закону «Про племінну справу у тваринництві»), а відповідні тварини повинні бути внесені у державні книги племінних тварин.

Варто також пам'ятати, що безпосередня торгівля племінними тваринами підлягає сертифікації, яка здійснюється місцевими інспекціями з племінної справи у тваринництві, та ліцензуванню, що проводиться Мінагрополітики (п. 37 ч. 3 ст. 9 Закону «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»).

Підсумовуючи вищезазначене, слід зауважити, що агропромислові компанії є суб'єктом найбільш пильного контролю та регулювання з боку держави. Розуміючи всю ускладненість вимог законодавця щодо регулювання їх діяльності, варто водночас усвідомлювати й усю значущість наслідків, які можуть впливати як на саму компанію в контексті її розвитку, її контрагентів, так і на споживачів її продукції та державу в цілому.

Підписатися
Дякуємо за заявку