logo-image
Обставини неправомірності відмови від укладення ліцензійного договору з конкурентом за антимонопольним правом Європейського Союзу- запобігання появі нового товару та виключення конкуренції на вторинному ринку

Вступ

Зловживання суб'єктами господарювання своїм монопольним становищем неодноразово було предметом досліджень у вітчизняній науці. Зокрема, це праці З.М. Борисенко[1], Н.О. Саніахметової[2], Н.М. Корчак[3], СМ. Мельник[4], О.М. Стороженко[5]тощо. Серед іноземних авторів привертають увагу праці К. Ю. Тотьєва[6], Є. Ю. Борзило', R. O'Donoghue та A. J. Padilla[7], V. Koran[8] та in.

Разом із тим, розгляд зловживання монопольним становищем у сфері передачі технологій, як в Україні, так і в Європейському Союзі, потребує особливої уваги у зв'язку з практикою реалізації Закону України "Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій". Таке зловживання проявляється у відмові монополіста від укладення ліцензійного договору, предметом якого є передача технології для (потенційно) конкуруючого підприємства, з метою обмеження технічного розвитку, обмеження конкурентоспроможності або ж створення перешкод доступу на ринок для конкуруючого підприємства.

Метою статті є дослідження окремих виключних обставин, за яких відмова від укладення ліцензійного договору з конкурентом перетворюється на зловживання монопольним становищем за антимонопольним правом Європейського Союзу. Зокрема, до цих обставин належать запобігання появі нового товару та виключення конкуренції на вторинному ринку. Дані обставини були розроблені в практиці Суду Європейських Співтовариств і уточнювалися в кожному новому прецеденті.

Термінологія ринків в антимонопольному праві Європейського Союзу

У доповіді Європейської Комісії, опублікованій у 2005 році, зазначається, що доцільно розрізняти висхідний ринок та низхідний ринок у випадку, коли товар висхідного ринку є складовою для створення товару низхідного ринку[9]. Таким чином, висхідний ринок визначається для товару-складової, а низхідний ринок визначається для товару, що включає в себе цю складову. У багатьох справах, що стосуються інтелектуальної власності, Суд Європейських Співтовариств синонімічно використовує для позначення висхідного ринку термін "первинний ринок", а низхідного ринку - "вторинний ринок". У цій статті для розгляду справ Суду Європейських Співтовариств також вживаються терміни "первинний ринок" (висхідний) та "вторинний ринок"(низхідний).

Первинним ринком у випадку інтелектуальної власності буде визнаватися умовний ринок, який виникає при створенні об'єкта інтелектуальної власності і на якому цей об'єкт інтелектуальної власності буде єдиним товаром. Наприклад, як визначено у наведеній нижче справі Magill Суду Європейських Співтовариств, при створенні списку телепрограм на 24-годинний період умовно утворюється ринок цього списку телепрограм, а особа, яка володіє майновими правами інтелектуальної власності, стає монополістом на зазначений об'єкт авторського права[10].

Вторинним ринком у випадку інтелектуальної власності буде визнаватися той ринок, для створення товару на якому необхідне використання об'єкта права інтелектуальної власності. Наприклад, первинним ринком був визнаний ринок списку телепрограм на 24-годинний період, а вторинним ринком був визнаний ринок щотижневих довідників телевізійних програм. Таким чином, для створення товару вторинного ринку (щотижневі довідники телевізійних програм) вимагався товар первинного ринку (список телепрограм на 24-годинний період). Зрозумілим є те, що визначення первинного ринку для об'єкта права інтелектуальної власності є умовною конструкцією. її призначення полягає в тому, щоб власник майнових прав на об'єкт права інтелектуальної власності визнавався монополістом для цілей антимонопольного регулювання. Умовність цієї конструкції підтверджується позицією Суду Європейських Співтовариств, який висловив думку, що "достатньо визначити потенційний або навіть гіпотетичний первинний ринок"[11].

Досить часто зарубіжні автори при дослідженні монополії на первинному ринку замість поняття "монополіст" синонімічно вживають поняття "домінуюча фірма", "суб'єкт господарювання, що займає домінуюче становище щодо об'єкта права інтелектуальної власності" тощо[12]. Надалі в цій статті вживатиметься поняття "монополіст" ("суб'єкт господарювання, що займає монопольне становище"), під яким розуміється особа, яка є монополістом на умовному ринку, що утворюється внаслідок належності особі майнових прав на об'єкт права інтелектуальної власності.

Класифікація виключних обставин

Класифікація виключних обставин є необхідною для встановлення "реалістичної та передбачуваної системи умов, коли особа, яка має юридичну монополію, повинна надати права інтелектуальної власності іншим особам"[13].

У доповіді Європейської Комісії, опублікованій у 2005 році, зазначаються п'ять умов, за наявності яких відмова від постачання вважається зловживанням монопольним становищем (далі по тексту доповіді додатково вказується, що ці умови також стосуються відмови від укладення ліцензійного договору[14]): а) належна характеристика поведінки як відмови від постачання; b) монопольне (домінуюче) становище підприємства; с) необхідність товару, який відмовляються постачати; d) ймовірність негативних наслідків для конкуренції; е) відсутність об'єктивного виправдання для відмови.[15]У разі відмови від укладення ліцензійного договору додаються також умови: f) запобігання ринковому розвитку; g) необхідність ліцензії для підприємницької діяльності конкурента; h) спричинення шкоди споживачам[16].

Eleanor М. Fox наводить свою більш стислу версію виключних обставин: а) характеристика; Ь) намір монополіста; с) можливість впливу власника прав інтелектуальної власності, щоб поставити конкурентів у невигідне становище; d) цінність творчої складової інтелектуальної власності[17].

R. O'Donoghue та A.J. Padilla, у свою чергу, звертаються до таких обставин, як: а) факт відмови від укладення угоди; Ь) антиконкурентні наслідки, що виникають на вторинному ринку, в той час як постачальник займає монопольне становище на первинному ринку; с) значення товару, який відмовляються постачати; d) виключення конкуренції на вторинному ринку; е) запобігання появі нового товару; f) відсутність об'єктивного виправдання[18].

Суд Європейських Співтовариств в одній з перших справ, що стосувалися відмови від укладення ліцензійного договору, визначив виключні обставини наступним чином: а) відсутність замінника для товару; b) споживчий попит на новий товар; с) запобігання появі нового товару; d) відсутність об'єктивного виправдання; е) збереження вторинного ринку для монополіста[19].

Як бачимо, незважаючи на значну схожість класифікацій, вони мають певні суперечності.

Так, перші три класифікації поруч з іншими обставинами зазначають в переліку факт відмови (характеристики поведінки як відмови) від укладення угоди. В той же час Суд Європейських Співтовариств визначив, що відмова від укладення угоди (відмова від постачання) заборонена лише у разі, якщо вона перетворюється на зловживання монопольним становищем[20]. Отже, відмова від укладення угоди є необхідним юридичним фактом, а інші обставини перетворюють її на зловживання монопольним становищем. Тому відмову від укладення угоди не слід ставити в один список з іншими обставинами, інакше це буде змішування правомірних і неправомірних обставин в одній класифікації. Друга класифікація надто стисла, а також включає в себе таке поняття як творча складова, що, на нашу думку, варто було б залишити для права інтелектуальної власності без використання у конкурентному праві.

Оскільки виключні обставини розробляються і уточнюються під час правотворчості Суду Європейських Співтовариств, то найбільш доцільно буде розглядати виключні обставини за класифікацією самого Суду. В цій статті розглядається лише запобігання появі нового товару та виключення конкуренції на вторинному ринку. Спочатку ми стисло викладемо справи Суду Європейських Співтовариств - Magill та IMS Health, де вперше зустрічаються виключні обставини, що стосуються відмови від укладення ліцензійного договору.

Перш ніж почати розгляд виключних обставин, необхідно зробити застереження. Оскільки як доктринальні, так і судова класифікація базуються на конкретних справах, то досить важко виробити універсальні критерії, які б застосовувалися для кожної ситуації[21]. Так само і Суд Європейських Співтовариств зазначив, що правомірність чи неправомірність здійснення права на відмову від укладення ліцензійного договору повинна розглядатися в світлі кожної окремої справи[22]. Таким чином, коли обставини нечітко прописані в нормативних актах, є ризик довільного розв'язання справи, а коли обставини надто чітко прописані, то закон не буде розвиватися[23]. Хоча таке протиріччя стосується не лише ситуації відмови від укладення ліцензійного договору, а й усієї прецедентної системи в цілому.

Справи Суду Європейських Співтовариств - Magill та IMS Health

Справа Magill стосувалася трьох ірландських організацій мовлення, які щоденно публікували окремі списки телепрограм на 24-годинний та 48-годинний періоди. Кожна організація мовлення займала монопольне становище щодо публікації списків своїх телепрограм, оскільки володіла відповідною інформацією. Європейська Комісія постановила, що паралельна відмова укласти ліцензійний договір з журналом, який мав намір публікувати повний щотижневий довідник телевізійних програм, була зловживанням монопольним становищем. Суд Європейських Співтовариств підтримав рішення Європейської Комісії щодо монопольного становища кожної організації мовлення та залежність Magill, як власника щотижневого журналу, від їх рішення[24].

Справа IMS Health стосувалася позову "NDC", суб'єкта господарювання, що займався збором даних про продаж товарів у сфері фармацевтики. Позов був спрямований проти "IMS Health", суб'єкта господарювання, що займав провідні позиції у сфері збору даних. Спір стосувався відмови укласти ліцензійний договір на використання так званої "1860-сегмснтної структури", що поділяла Німеччину на 1860 зон або сегментів. Компанія "IMS Health" розробила структуру, захищену авторським правом, яка стала національним стандартом у фармацевтичній промисловості і доступ до якої, за висновком Європейської Комісії, був необхідним для конкуренції на ринку інформації про продаж товарів фармацевтичної промисловості[25]. Зазначимо, що в цьому випадку Суд Європейських Співтовариств не підтримав позицію Європейської Комісії і не визнав відмову від укладення ліцензійного договору зловживанням монопольним становищем, оскільки не мала місце сукупність виключних обставин, які будуть розглядатися далі[26].

Запобігання появі нового товару

У судовому рішенні по справі Magill новим товаром вважався повний щотижневий довідник телевізійних програм. Відповідно, старими товарами були окремі списки телепрограм на 24-годинний та 48-годинний періоди[27]. В подальшому необхідність нового товару була підтверджена у судовому рішенні у справі IMS Health: "суб'єкт господарювання, який звернувся за ліцензією, не повинен обмежуватися відтворенням товарів або послуг, які вже пропонуються на вторинному ринку власником прав інтелектуальної власності, однак повинен мати намір виробляти нові товари або послуги[28].

Вважаємо, що необхідно критично ставитися до обставини нового товару в ситуації IMS Health, яка відрізняється від Magill. Відмінність полягає в тому, що 1860-сегментна структура, створена компанією "IMS Health", стала де-факто промисловим стандартом[29]. Організація продажу товарів фармацевтичної промисловості, що базувалася б на іншій логістичній структурі, від самого початку була б неконкурентною через погану взаємодію з клієнтами (аптеками та дослідницькими лабораторіями, що потребують постійного постачання медикаментами).

У той же час, в ситуації Magill списки програм не створювали залежності для телеглядачів, які могли би дивитися свої улюблені телеканали без допомоги жодних додаткових телевізійних довідників. Таким чином, компанія "IMS Health" створила залежність ринку від свого компоненту (1860-сегментної структури). Будь-яка інша структура була б автоматично відхилена споживачами не через свою якість, а через необхідність перебудови значної частини своїх логістичних чи виробничих процесів. Такий аргумент має бути достатнім для того, щоб не використовувати обставину нового товару, якщо підприємство-монополіст відповідальне за прив'язування своїх клієнтів до старого товару, через що клієнти не здатні переключитися в подальшому на використання альтернатив.

Вищенаведена критика розвивається іншими авторами:

1) Guy Tritton та ін. погоджуються з тим, що вимога нового товару не повинна враховуватися в справі IMS Health, оскільки ринкові умови діють як відсутність стимулів для створення товарів, що могли б конкурувати з товарами, розміщеними на ринку власниками прав інтелектуальної власності[30].

2) Ті ж автори запитують, чи не є фатальним для суб'єкта господарювання, який потребує ліцензії, пропонувати новий товар, якщо монополіст вже розмістив товар на вторинному ринку і цей товар є дійсним або потенційним замінником для запропонованого товару. Як гіпотетичний приклад наводиться ситуація, якби ірландські організації мовлення вже продавали тижневі довідники телепрограм для кожного телеканалу окремо, коли Magill тільки збирався б запропонувати на ринок щотижневий довідник телепрограм для всіх телеканалів[31]. Таким чином, для монополіста достатньо розмістити товари-замінники на вторинному ринку, назавжди закривши його для конкурентів.

3) V. Korah вказує на те, що для прецедентного права буде проблемним надання відповіді, наскільки відмінним та кращим має бути новий товар. На її думку, товари, що мають підходити як запасні частини, не можуть відповідати критерію новизни[32]. Ми вважаємо, що критерію новизни також не можуть відповідати не лише товари, що повинні підходити як запасні частини, але також і товари, які повинні узгоджуватися з інфраструктурою споживача, коли така інфраструктура вже створена під товари суб'єкта господарювання, що займає монопольне становище.

4) Суд Європейських Співтовариств не зазначає, наскільки новим має бути запропонований товар[33]. Чи може конкурент здійснити незначні зміни в старому товарі для того, щоб обґрунтувати необхідність укладення ліцензійного договору[34]?Таким чином, дане питання потребує подальшого ґрунтовного дослідження.

На думку автора, при розгляді національним правозастосовчим органом справ щодо обмеження виробництва, ринків або технічного розвитку слід врахувати вищезазначені аргументи, а в ситуації промислового стандарту не визначати, чи було здійснено недопущення появи саме нового товару. В інших випадках необхідно індивідуально здійснювати оцінювання новизни.

Виключення конкуренції на вторинному ринку

Ця обставина неправомірної поведінки знайшла своє висвітлення у прецедентному праві30 і також зазнає критики через причину нечіткої визначеності:

1) Чи можна з певністю стверджувати, що конкуренція буде усунена у випадку відмови від укладення ліцензійного договору? Практика показує, що конкуренція може існувати навіть без доступу до ліцензійної інформації. Так, компанія "NDC" уклала контракти з фармацевтичними компаніями і втрималася на ринку, незважаючи на відмову в ліцензуванні компанією "IMS Health"[35].

2) У судовому рішенні у справі IMS Health використовується поняття виключення будь-якої конкуренції[36]. Таким чином, якщо на -ринку залишається хоча б один конкурент, то

ця умова не дотримана[37]. Для того щоб формально не підпадати під умову недопущення конкуренції, достатньо буде надати ліцензію несправжньому конкуренту. Guy Tritton та ін. наводять рішення у справі Intel v Via, в якій англійський суд, щоб запобігти такому ухиленню, користуючись аргументами справи Oscar Bronner, протлумачив умову виключення конкуренції, як "виключення конкуренції від особи, що потребує надання послуги40. Безперечно, таке формулювання є достатнім для англійських судів, проте немає гарантії, що інші суди Європейських Співтовариств, а також держав, що приводять своє законодавство у відповідність до європейського, сприймуть таке тлумачення рішення Суду Європейських Співтовариств.

3) Чи потрібно розрізняти первинний та вторинний ринки, якщо первинний ринок є умовною конструкцією? Рішення Суду Європейських Співтовариств є непослідовними в питанні відокремлення ринків. У справі IMS Health Суд Європейських Співтовариств намагався виправдати штучну конструкцію двох ринків і погодився з рішенням Головного Адвоката, що "достатньо навіть визначення потенційного або уявного ринку"41. Проте, раніше у справі Volvo/Veng Суд Європейських Співтовариств не розглядав питання первинного та вторинного ринку у виробництві запасних частин для автомобілів42. У справі Volvo/Veng, як і в справі IMS Health, потенційний ліцензіат мав намір конкурувати з підприємством-монополістом на первинному ринку, у сфері його основної підприємницької діяльності[38]. З урахуванням вищезазначеного, автор вважає, що в ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" обґрунтованим є невикористання поняття "недопущення, усунення чи обмеження будь-якої конкуренції" та нерозмежування первинного і вторинного ринків, оскільки вищенаведені питання є достатньо дискусійними.

Висновки

Доктринальні класифікації виключних обставин, за яких відмова від укладення ліцензійного договору з конкурентом перетворюється на зловживання монопольним становищем, є переважно схожими між собою та відтворюють класифікацію Суду Європейських Співтовариств. Проте зазначення переліку виключних обставин містить в собі протиріччя, характерне для всієї прецедентної системи: неможливість досягнення балансу між чіткістю визначення критеріїв та можливістю їхньої подальшої зміни під конкретну ситуацію.

Наведена критика ставить під сумнів необхідність обставини нового товару в ситуації, подібної до справи IMS Health. Як монополіст, так і потенційний конкурент можуть стверджувати, що обставина запобігання появі нового товару є (не)дотриманою через її нечітке формулювання у попередніх прецедентах. Також, в ситуації де-факто промислового стандарту ця обставина не повинна враховуватися.

З точки зору автора, сумнівним є врахування недопущення конкуренції на вторинному ринку у прецедентах Суду Європейських Співтовариств. З одного боку, необхідність вторинного ринку є спірною, а з іншого - факт недопущення конкуренції можна легко обійти З формальної точки зору. Автором статті рекомендується в наступних прецедентах Суду Європейських Співтовариств скоротити вимогу "виключення конкуренції на вторинному ринку" до "виключення конкуренції", оскільки не завжди можлива ситуація наявності первинного та вторинного ринків.

Подальші дослідження у даному напрямі можуть бути присвячені розробці класифікації виключних обставин, дослідженню вищенаведених обставин неправомірності відмови від укладення ліцензійного договору з конкурентом та можливості імплементації відповідного досвіду Європейських Співтовариств у національне законодавство та правозастосов-чу практику. ■

1. Борзило Е. Ю. Злоупотребление доминирующим положением: подход к проблеме в России и за рубежом. - М.: Статут, 2008. - 238 с.

2. Борисенко 3. М. Основи конкурентної політики: Підручник. - К.: Таксон, 2004. - 704 с. -(Ex professo).

3. Корчак H. M. Правові питання антимонопольного регулювання підприємницької діяльності в Україні: Дис... канд. юрид. наук: 12.00.04 / Київський нац. ун-т імені Тараса Шевченка. - К., 1996. - 206 с.

4. Мельник С. Б. Монопольне (домінуюче) становище суб'єкта господарювання на ринку: Дис... канд. юрид. наук: 12.00.04 / Одеська національна юридична академія. -О., 2001.- 192 с.

5. Саніахметова Н., Мельник С. Зловживання монопольним (домінуючим) становищем суб'єкта господарювання на ринку // Підприємництво, господарство і право. -2003.-№1.-С. 3-5. -

6. Стороженко Ольга Михайлівна. Адміністративно-правова кваліфікація зловживань монопольним (домінуючим) становищем на ринку: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.07 / Національний аграрний ун-т.

- К., 2008. - 19 с.

7. Тотьев К.Ю. Конкурентное право (правовое регулирование деятельности субъектов конкуренции и монополий): Учеб. для вузов.

- 2-е изд., перераб. и доп. - М.: Издательство РДЛ, 2003. - 480 с.

8. A.Jones, В. Sufrin. ЕС Competition Law: Text, Cases, and Materials. - 2nd edn. - Oxford University Press, 2004. - 1301 p.

9. Case 238/87 AB Volvo v Erik Veng [1988] ECR 6211.

10. Cases C-241-242/91 P, RTE & ITP v Commission [1995] ECR 1-743.

11. Case T-41/96 Bayer v Commission [2000] ECR 11-3383.

12. NDC/IMS Health, interim measure [2001] OJL 59/18.

13. Intel Corp [2003] F.S.R. 33, CA

14. Case C-418/01 IMS Health GmbH & Co. OHG v NDC Health GmbH & Co. KG. [2004] ECR 1-05039.

15. DG Competition Discussion Paper in the Application of Article 82 of the Treaty to Exclusionary Abuses. - December 2005.

<http://ec.europa.eu/comm/competition/ antitrust/art82/discpaper2005.pdf> (26 May 2008).

16. E.M. Fox. Monopolization, Abuse of Dominance, and Refusal to License Intellectual Property to Competitors - Do Antitrust Duties Help or Hurt Competition and Innovation? How Do We Know? / CD. Ehlermann, I. Atanasiu (eds). European Competition Law Annual 2005: The Interaction between Competition Law and Intellectual Property Law. - Hart Publishing, Oxford, 2007. - P. 633-645.

17. Intellectual Property in Europe / Guy Tritton (ed). - 3rd edn. - Sweet & Maxwell, London, 2008.- 1275 p.

18. I.S. Forrester. Regulating Intellectual Property Via Competition? Or Regulating Competition Via Intellectual Property? Competition and Intellectual Property: Ten Years On, the Debate Still Flourishes / CD. Ehlermann, I. Atanasiu (eds). European Competition Law Annual 2005: The Interaction between Competition Law and Intellectual Property Law. - Hart Publishing, Oxford, 2007. - P. 59-90.

19. M. Glader. Innovation Markets and Competition Analysis. - Edward Elgar Cheltenham, UK, 2006. - 340 p.

20. R. O'Donoghue, A.J. Padilla. The Law and Economics of Article 82 EC. - Hart Publishing, Oxford, 2006. - 782 p.

21. V. Korah. An Introductory Guide to EC Competition Law and Practice. - 9th edn. - Hart Publishing, Oxford, 2007. - 539 p.


'Борисенко 3. М. Основи конкурентної політики: Підручник -К: Таксон, 2004. - 704 с. - (Ex professo).

[2] Саніахмстова Н., Мельник С. Зловживання монопольним (домінуючим) становищем суб'єкта господарювання на ринку // Підприємництво, господарство і право. - 2003. -№ 1.-С.З-5.

'Корчак Н. М. Правовые вопросы антимонопольного регулирования предпринимательской деятельности в Украине: Дисс... канд. юрид. наук: 12.00.04 / Киевский нацноп. ун-т имени Тараса Шевченко. - К., 1996. - 206 с.

'Борисенко 3. М. Основи конкурентної політики: Підручник -К: Таксон, 2004. - 704 с. - (Ex professo).

^Стороженко О. М. Адміністративно-иравова кваліфікація зловживань монопольним (домінуючим) становищем на ринку: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.07 / Національний аграрний ун-т. - К., 2008. 19 с.

к Тотьев К. Ю. Конкурентное прано (правовое регулнрова-иие деятельности субъектов конкуренции и монополии ): Учеб. для вузов. - 2-е изд., перераб. и доп. - М.: Издательство РДЛ, 2003."- 480 с.

нием: подход к проблеме в России и за рубежом. - М.: Статут,

2008. - 238 с.

"R. O'Donoghue, A.J. Padilla. The Law and Economics of Ar

ticle 82 EC. - Hart Publishing, Oxford, 2006. - 782 p.

•'V. Korah. An Introductory Guide to EC Competition Law and Practice. - 9th edn. - Hart Publishing, Oxford, 2007. - 539 p.

"'DG Competition Discussion Paper in the Application of

Article 82 of the Treaty to Exclusionary Abuses. - December

2005. <http://ec.europa.eu/comm/competition/antitrust/art82/ discpaper2005.pdf> (26 May 2008) 61-62.

lfiIbid. - Р 64.

[16]Ibid. - P. 67.

[17]E.M. Fox. Monopolization, Abuse of Dominance, and Refusal to License Intellectual Property to Competitors - Do Antitrust Duties Help or Hurt Competition and Innovation? How Do We Know? / CD. Ehlermann, I. Atanasiu (eds). European Competition Law Annual 2005: The Interaction between Competition Law and Intellectual Property Law. - Hart Publishing, Oxford, 2007. - P. 643.

53R. O'Donoghue, A.J. Padilla. The Law and Economics of Article 82 EC. - Hart Publishing, Oxford, 2006. - P. 434.

[19]Cases C-241-242/91 R RTE & ITP v Commission [1995 J ECR 1-743. - Paras. 52-56.

[20]Case Т-41/96 Bayer v Commission [2000| ECR ІІ-3383. -Para 180.

[21]M. Glader. Innovation Markets and Competition Analysis. -Edward Elgar Cheltenham, UK, 2006. - P. 296.

[22]Cases C-241-242/91 P, RTE & ITP v Commission [1995] ECR 1-743. - Para 28.

[23]I.S. Forrester. Regulating Intellectual Property Via Competition? Or Regulating Competition Via Intellectual Property? Competition and Intellectual Property: Ten Years On, the Debate Still Flourishes / CD. Ehlermann, I. Atanasiu (eds). European Competition Law Annual 2005: The Interaction between Competition Law and Intellectual Property Law. - Hart Publishing, Oxford. 2007. - P. 78.

[24]Cases C-241-242/91 P, RTE & ITP v Commission [1995] ECR 1-743. - Paras 47-56.

[25]NDC/IMS Health, interim measure [2001] OJ L 59/18.

"Case C-418/01 IMS Health GmbH & Co. OHG v NDC Health GmbH & Co. KG. [2004] ECR 1-05039. - Para 52.28I.V. Bael, J.-F. Bellis. Competition Law of the European Community. -4th edn. - Kluwer Law International, the Hague, 2005. - P. 976.

[27]CCases C-241-242/91 P.RTE& ITPv Commission [1995] ECR 1-743. - Paras 52, 54.

[28]Case C-418/01 IMS Health GmbH & Co. OHG v NDC Health GmbH & Co. KG. [2004] ECR 1-05039. - Para 49.

:№Ibid. - Paras 12, 29. paper2005.pdf> (26 May 2008).

[30] Intellectual Property in Europe / Guy Tritton (ed). - 3rd edn. - Sweet & Maxwell, London, 2008. - P. 1056.32Case T-201 /04 Microsoft Corp. v Commission of the European Communities [20071. -Para 782.

[31]Ibid. - P. 1055.

[32]V. Korah. An Introductory Guide to EC Competition Law and Practice. - 9th edn. - Hart Publishing, Oxford, 2007. - P. 182.

[33] М. Glader. Innovation Markets and Competition Analysis. -Edward Elgar Cheltenham, UK, 2006. - P. 186.

[34]Ibid. - P. 294.

ECR 1-743. - Para 56; Case C-418/01 IMS Health GmbH & Co.

OHG v NDC Health GmbH & Co. KG. [2004] ECR 1-05039. -

Para 47.

[38]A. Jones, В. Sufrin. EC Competition Law: Text, Cases, and Materials. - 2nd edn. - Oxford University Press, 2004. - P. 499-500.

Підписатися
Дякуємо за заявку